П'ять років тому початок весни для Донецька був трагічним. 1 березня в Донецьку відбувся мітинг на підтримку бійців «Беркута» й із вимогою непокори місцевої влади столичній. Основними гаслами мітингу були «Донбас», «Росія», «Донецьк — російське місто». 3 березня кілька сотень людей захопили будівлю Донецької облдержадміністрації. 5 березня 2014 року в Донецьку відбувся масштабний мітинг за Україну. В результаті зіткнень із міліцією над будівлею ОДА вивісили російський прапор. До кінця березня СБУ заарештувала лідера організації «Донецька республіка», який брав участь у штурмах будівлі ОДА 3 та 5 березня. Відтоді Україна продовжує боротися за свої території.
Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський підкреслив, що, на жаль, агітувати Донецьк нашими успіхами поки не вдається, повідомляє «Слово і Діло».
«Коли апелюють до того, що Донецьк повернеться, коли ми заживемо добре, то потрібно чітко розуміти, що ми ще довго не заживемо добре. Агітувати Донецьк нашими успіхами поки виходить не на нашу користь», — зазначив він.
«Чому в нас зараз не все добре на підконтрольних територіях? Від чогось там стане добре?», — додав експерт.
Там буде ще складніше, політику доведеться проводити в умовах опору, відкритого в тому числі. Крім того, необхідно враховувати, що РФ також не сидить склавши руки, уточнив він.
Відбувається повне впровадження фінансової системи, впровадження російської освіти на території, причому засноване все це не на правді, а на постправді, підкреслив фахівець.
На його думку, підстав на легке повернення Донецька в Україну немає. Це новий виклик і це буде важка, тривала й нервова робота, яка, ймовірно, зачепить багато доль.
«Занадто багато зіпсованих доль. Імовірно, це має бути інше покоління. І це потрібно брати до уваги, коли ми будуємо свою політику. Тобто говорити про те, що зараз українська влада прийде туди й усе стане добре, передчасно. Все буде важко й не за тими сценаріями, які пишуться в провладних кабінетах. Потрібно буде працювати з людьми, а це вдається погано», — резюмував Микола Сунгуровський.
Джерело:
