Annual and Monthly Analytical Assessments and Forecasts

За підсумками травня 2025 р., насиченого тривожними повідомленнями із зони бойових дій та ініціативами, заявами й подіями в контексті процесу мирного врегулювання, загальна ситуація не зазнала суттєвих змін у порівнянні з попередніми місяцями. Наразі відсутні ознаки передумов виходу із ситуації стратегічного «глухого кута» як на театрі воєнних дій, так і в процесі мирного врегулювання. Головним результатом перших, після трирічної перерви, російсько-українських переговорів 16 травня у Стамбулі стало підтвердження безперспективності двостороннього діалогу з огляду на незмінність кремлівського бачення завершення війни через примушення України до капітуляції та демонстрацію готовності до затягування війни та впевненості у спроможності виграти війну на виснаження.

Протягом квітня 2025 р. зберігалися головні тенденції розвитку взаємопов’язаних між собою подій на театрі воєнних дій та на дипломатичних «фронтах». Попри невпинне, хоча й не радикальне зростання інтенсивності бойових зіткнень та темпів окупації, стратегічна ситуація «глухого кута» та війни на виснаження загалом не зазнала суттєвих змін. «Глухим кутом», видно, завершилися три місяці активних зусиль Президента США Д. Трампа зупинити війну: ні довготривалого режиму припинення вогню, ні тим паче перспектив укладення угоди забезпечення справедливого та сталого миру в Україні.

Розвиток подій протягом березня 2025 р. підтверджує попередні висновки про настання чергового етапу, або, можливо й поворотного моменту російсько-української війни, зумовленого активним зовнішнім втручанням з боку адміністрації Д. Трампа, який намагається швидко зупинити бойові дії. Безпосереднім наслідком активізації дипломатичного «фронту» очікувано стала ескалація бойових дій з російською стороною з метою захоплення якомога більшого шматка української території до моменту оголошення імовірного перемир’я та підкріплення наративу про переможний поступ як одного із факторів зміцнення переговорних позицій.

24 лютого 2022 р. розпочалася повно- масштабна збройна агресія росії проти України. Т. зв. «спеціальна військова операція», яка, за задумом путіна, мала завершитися у лічені дні, переросла у затяжну війну на виснаження, яка триває вже четвертий рік поспіль. 

On 24 February 2022, russia launched its full-scale armed aggression against Ukraine. The so-called «special military operation», which, as Putin planned, was meant to end in a matter of days, has evolved into a protracted war of attrition that lasts for the fourth year and counting.

Протягом січня 2025 р. тривали інтенсивні бойові дії, але загальна ситуація та основні тенденції перебігу конфлікту не зазнали суттєвих змін, порівняно з попередніми місяцями. Попри безперервний «повзучий наступ» протягом майже 15 місяців, російське військове командування не досягло ні оперативного прориву фронту, ні мінімальних цілей із виходу на адміністративні кордони Донецької обл. та витіснення українських сил з території курської обл.

Зі вступом на посаду новообраного Президента США, Д. Трамп визначив новий горизонт припинення російсько-української війни (100 днів), але наразі існують лише здогадки стосовно можливих кроків нової адміністрації з примушення росії до компромісів.

Intense hostilities continued throughout January 2025, but the overall situation and main trends in the conflict did not change much compared to previous months. Despite its nonstop «creeping offensive» for almost 15 months, the russian military command achieved neither an operational breakthrough nor the minimum goals of reaching the administrative borders of Donetsk oblast and ousting Ukrainian forces from Kursk region.

After taking office as the newly elected US President, Donald Trump set a new 100-day horizon for ending the Russia-Ukraine war, but there is nothing but guesswork about the new administration’s steps to force russia to compromise.

У грудні 2024 р. зберігалися основні тенденції перебігу конфлікту, що сформувалися протягом попередніх місяців. Політичні чинники впливу, що стимулювали високу інтенсивність бойових дій, очевидно превалювали над сезонними факторами та військовою доцільністю. В окремі дні грудня фіксувалося до 250 бойових зіткнень, більшість з яких відбувалися на Покровському, Куп’янському, Курахівському напрямках і в зоні курської операції. Підбиваючи підсумки останнього місяця та 2024 р. загалом, слід зазначити, що динамічні зміни лінії бойового зіткнення та розширення театру бойових дій не призвели до виходу з поточної фази «війни на виснаження» та загалом із ситуації стратегічного «глухого кута».

in December 2024, the main trends in the conflict that had emerged in the previous months persisted. Political factors that fuelled the high intensity of hostilities clearly prevailed over seasonal factors and military expediency. On some days in December, up to 250 combat engagements were recorded, most of which taking place at the Pokrovsk, Kupiansk and Kurakhove directions and in the Kursk operation area. Looking back on the last month and 2024 in general, it is clear that the changes along the contact line and the expansion of the theatre of operation haven’t changed the current phase of the «war of attrition» and the overall situation of a strategic «deadlock».

Листопад 2024 р. відзначився черговим та якісно новим витком ескалації російсько-української війни. Протягом місяця військово-політичне керівництво росії ще більше активізувало наступальні дії на фронті та вдалося до безпрецедентних кроків у контексті ядерного шантажу. Путін — відразу після затвердження оновленої ядерної доктрини, що деталізує та розширює перелік сценарії застосування ядерної зброї — віддав наказ на завдання удару по території України стратегічною балістичною ракетою-носієм ядерної зброї. Російська сторона, очевидно, переслідує мету досягнути максимальних територіальних завоювань і, за можливості, кардинальних змін на театрі воєнних дій в очікуванні імовірного початку переговорів після інавгурації Д. Трампа. Протягом місяця також з’явилися повідомлення про можливу причетність російських спецслужб до низки диверсій на території європейських країн.

In November 2024, the Russia-Ukraine war escalated to another, qualitatively new level. During the month, russia’s military and political leadership further intensified offensive actions on the frontline and engaged in unprecedented nuclear blackmail. Immediately after approving the updated nuclear doctrine, which expands the list of scenarios for the use of nuclear weapons, Putin ordered a strike on Ukraine with a strategic ballistic missile carrier. The goal of the russian side seems to be seizing as much territory as possible and making significant changes in the theatre of operations before the likely start of negotiations after the inauguration of President Trump. Additionally, there were reports of possible involvement of russian special services in a series of sabotage attacks across Europe.

Протягом жовтня 2024 р. незмінними залишалися як висока інтенсивність бойових дій, так і головні тенденції, сформовані протягом попередніх місяців. Російська сторона володіла ініціативою практично на всьому сухопутному театрі та досягла суттєвих територіальних успіхів, які мали переважно тактичне та політичне значення, але не змінили загальної воєнно-стратегічної ситуації та, відповідно, характеру війни на виснаження.

In October 2024, the high intensity of hostilities and the main recent trends in the ongoing conflict remained unchanged. The Russian side maintained the upper hand in most land battles, gaining significant territorial victories. However, these successes were mainly tactical and political in nature and did not alter the overall military-strategic situation or the nature of the war of attrition. 

Вересень 2024 р. став одним з найбільш гарячих місяців війни як на полі бою, так і на дипломатичних фронтах. Роль політичного фактору як каталізатора інтенсивності бойових дій значно посилилася під впливом внутрішніх суспільно-політичних і економіч- них процесів, а також з огляду на зовнішньополітичну динаміку та в контексті очікування можливих переговорів із врегулювання конфлікту. 

September 2024 was one of the hottest months of the war, both on the battlefield and on the diplomatic fronts. The political factor played an increasingly significant role in escalating hostilities, influenced by domestic socio-political and economic processes, foreign policy dynamics, and hopes for potential peace talks. 

Серпень 2024 р. відкрив якісно нову фазу російсько-української війни. Операція Сил оборони України на території Курської обл. рф стала повною несподіванкою не лише для широкого загалу, вітчизняних і зарубіжних експертів, урядів країн-партнерів, але й для військово-політичного керівництва росії. З огляду на стримані та фрагментовані коментарі з боку офіційного Києва, складно об’єктивно оцінити ступінь досягнення цілей Курської операції, але оперативні резуль- тати та міжнародний резонанс події дозволяє зробити припущення стосовно імовірного стратегічного впливу на подальший перебіг війни. Наразі існують різні позиції в оцінках стосовно доцільності та ефективності здійснення наземної військової операції на російській території та перспектив її розвитку. Незалежно від подальшого розвитку подій у зоні Курської операції, вже зараз можна стверджувати, що вона має більш важливе значення, ніж один із епізодів війни, а в разі її подальшого успіху (в комплексі з іншими асиметричними діями) може стати переломним моментом російсько-української війни. 

August 2024 ushered in a brand-new phase of the Russia-Ukraine war. The Ukrainian defence forces operation in the russia’s Kursk region came as a total surprise not only to the general public, various experts and governments of partner countries, but also to russia’s military and political leadership. Given Kyiv’s scarce and fragmented comments, it is difficult to objectively assess the degree to which the Kursk operation achieved its goals, but its operational results and international resonance suggest a possible strategic impact on the further course of the war. Currently, opinions differ on the expediency and effec-tiveness of the ground operation on russian territory and the prospects for its course. However, irrespective of future developments in the Kursk operation zone, the operation is obviously more significant than just regular episode of the war and could become a turning point in the Russia-Ukraine war if successful and combined with other asym-metric actions.

Липень 2024 р. став третім місяцем поспіль найбільш запеклих боїв російської війни з огляду на повідомлення про втрати противника у живій силі та техніці. «Вікно можливостей», сприятливі погодні умови та політичні фактори очевидно підштовхували російське військове керівництво до форсування наступальних операцій, не звертаючи увагу на відповідність затрачених ресурсів та отриманих результатів. Українські Сили оборони спромоглися унеможливити реалізацію найгіршого сценарію, не допустивши прориву фронту, але й не зупинили постій- ного просування противника. 

July 2024 marked the third consecutive month of the fiercest fighting in the Russia- Ukraine war, given the reports of enemy losses in manpower and equipment. The Russian military leadership, driven by favourable weather conditions and political factors, launched offensive operations without considering the proportion of resources expended and results achieved. The Ukrainian defence forces were able to prevent the worst-case scenario — a breakthrough of the front — but did not stop the enemy’s continuous progress. 

Протягом червня 2024 р. тривали бойові дії різної інтенсивності вздовж всієї лінії фронту. Найбільш напружена ситуація фіксувалася на північній та східній ділянках фронту, де російські війська зосередили основні наступальні зусилля, намагаючись реалізу- вати перевагу, отриману через затримки в постачанні Україні зовнішньої військової допомоги та проблеми з мобілізацією. 

In June 2024, hostilities of varying intensity continued along the entire frontline, with the most intense situation in the northern and eastern sections, where russian troops concentrated their main offensive efforts in an attempt to take advantage of the delays in external military assistance to Ukraine and problems with mobilisation.

In May 2024, the Russia-Ukraine military confrontation saw an escalation with the expansion of the conflict. Delays in receiving Western military aid and a lack of human resources due to mobilisation issues resulted in the enemy maintaining strategic initiative throughout the theatre and expanding the frontline on the northern border. Although the russian offensive had limited tactical success in the Kharkiv sector, it caused a powerful resonance within Ukraine and internationally. 

Протягом квітня 2024 р. загальна ситуація на театрі бойових дій залишалася складною, характеризувалася динамічною зміною оперативно-тактичної обстановки та мала стійку тенденцію до подальшого загострення. Російська сторона намагалася максимально скористатися «вікном можливостей» (або ж «вікном вразливості» України), створеним відсутністю своєчасного вирішення проблем забезпечення Сил оборони України людськими та матеріальними ресурсами. Позитивне рішення Вашингтона стосовно надання американської військової допомоги та ухвалення Верховною Радою законодавчих змін з питань мобілізації, очевидно, не могли негайно вирішити накопичені проблеми, але, ймовірно, підштовхнули російське військово-політичне керівництво противника до активізації наступальних зусиль.

In April 2024, the situation in the theatre of operations remained difficult, with dynamic changes in the operational and tactical situation and a steady trend towards further aggravation. Russia tried to make the most of the «window of opportunity», or rather «window of Ukraine’s vulnerability» created by the lack of timely provision of the Ukrainian Defence Forces with human and material resources. Washington’s positive decision to provide American military assistance and Ukrainian parliament’s adoption of necessary legislative changes on mobilisation could not immediately solve the accumulated problems, but probably prompted the russian military and political leadership to intensify offensive efforts. 

In March 2024, the situation in the theatre of operations and around the Russia-Ukraine conflict in general did not change much compared to the previous month. Nevertheless, certain March decisions, events and political statements may have a significant impact on the situation in the combat zone and the further progression of the conflict, although they will hardly lead to a fundamental change in the course of the war in the short term. 

Лютий 2024 р. став одним із найважчих місяців війни для України місяцем війни.

Нагромадження несприятливих зовнішніх тавнутрішніх чинників впливу завдали «кумулятивного удару» по українських оборонних спроможностях. Хоча наразі важко об’єктивно оцінити потенціал триваючого наступу противника, але брак боєприпасів і людських резервів українських Сил оборони дозволяє росіянам нав’язувати ініціативу практично на всьому сухопутному театрі бойових дій.

February 2024 was one of the hardest months of the war for Ukraine. A combination of unfavourable external and internal factors has dealt a «cumulative blow» to Ukraine’s defence capabilities. Although it is currently difficult to objectively assess the potential of the enemy’s offensive, but due to a shortage of ammunition and manpower in the Ukrainian Defence Forces, Russia has gained an upper hand in almost entire land theatre. 

In December 2023, the situation in the combat zone did not change much compared to the previous month. Despite the Ukrainian forces’ transition to active defence along almost the entire front line and intensification of russian assault operations and their local successes in many areas, there is currently no evidence of russia gaining the strategic initiative and, accordingly, posing an immediate threat of a large-scale offensive. 

На кінець листопада 2023 р. російсько-український конфлікт війни перейшов до

чергової фази, яку численні оглядачі характеризують як «стратегічний глухий кут», «паритет бойових спроможностей», «позиційне протистояння» тощо. Наразі жодна із сторінконфлікту – попри тактичні успіхи на окремих ділянках фронту — не володіє стратегічною ініціативою на всьому театрі бойових дій.

By the end of November 2023, the Russia- Ukraine war had entered another phase described by many observers as a «strategic impasse», «parity of combat capabilities», «positional confrontation», and the like. At present, neither warring party — despite tactical successes in certain areas — has a strategic initiative in the entire theatre of operations. 

Протягом жовтня 2023 р. сезонний фактор радше стимулював, ніж стримував бойову
активність сторін, але висока інтенсивність бойових дій завершилася незначними
тактичними завоюваннями сторін, які суттєво не змінили загальну стратегічну ситуацію.

Зараз є вагомі підстави констатувати ознаки початку чергової позиційної фази війни.

In October 2023, the seasonal factor stimulated rather than restrained the combat activity, but the high intensity of hostilities ended in minor tactical gains with no signi-ficant changes in the overall strategic situation. Various signs suggest the beginning of the war’s another positional phase. 

Протягом вересня спостерігалася тенденція розширення зони бойових дій та інтенсивності атак по тилових об’єктах. Україна нанесла серію ефективних ударів по військових об’єктах у глибокому тилу противника, а також по морських цілях. Так, знищення протягом одного місяця великого десантного корабля та підводного човна, кількох комплексів ППО, штабу чф рф, повернення контролю над т. зв. «Вишками Бойка» суттєво підірвали не лише військово-морські спроможності, але й безпеки тилової бази південного угруповання військ противника. Водночас росія застосувала у вересні рекордну кількість «Шахедів» (503 одиниці), в т. ч. по портах на р. Дунай в безпосередній близькості до кордону Румунії, що створює загрозу для території держави-члена НАТО.

In September, the combat zone expanded, along with increased intensity of attacks on rear targets. Ukraine launched a series of effective strikes against military objectives in the enemy’s deep rear, as well as against maritime targets.

The resulting destruction of a large landing ship and a submarine, several air defence systems, the russian Black Sea Fleet headquarters, as well as regaining of control over the so-called Boyko Rigs within one month significantly undermined not only the enemy’s naval capabilities but also the security of the rear base of its southern group of troops.

At the same time, russia used record-breaking 503 Shaheed strike drone in September, targeting, among others, ports on the Danube River in close proximity to the Romanian border, thus threatening the territory of a NATO member.

Станом на кінець серпня 2023 р., тривали інтенсивні бої практично вздовж всієї лінії фронту протяжністю близько 1 000 км. Тактичні просування українських сил — відносно невеликі на фоні масштабу зони бойових дій — створили передумови для розвитку оперативного успіху триваючого наступу на Бердянському та Мелітопольському напрямках, а, можливо, й на сході — в секторі м. Бахмут. Противник внаслідок контрнаступальних операцій на Лиманському та Куп’янському напрямку, а також в районі н. п. Авдіївка та Мар’їнка, отримав незначні територіальні здобутки, але не досягнув бажаного результату — заволодіння стратегічною ініціативою та зриву українського плану наступу на півдні.

As of the end of August 2023, intense fighting continued along almost the entire front line of about 1,000 km. Ukrainian forces’ tactical advances — relatively small against the scale of the combat zone — still created the preconditions for the operational success of the offensive on the Berdiansk and Melitopol directions, and possibly in the east — in the Bakhmut sector. As a result of its counter-offensive operations on the Lyman and Kupyansk directions, as well as around Avdiivka and Maryinka, the enemy had minor territorial gains, but did not achieve the desired result — seizing the strategic initiative and disrupting the Ukrainian offensive plan in the south.

Two months into extensive hostilities resulted in some tactical changes to the conditional «front line», with no operational success to either side, at least for now. The Ukrainian defence forces conducted active offensiveт operations mainly on the Berdiansk and Melitopol directions and around Bakhmut.

The enemy, along with active defensive actions, tried to regain the initiative and launch its own offensive towards Lyman and Kupiansk, as well as near Avdiyivka and Maryinka.

Україна: від війни до миру та відновлення (червень 2023)

Після кількох попередніх місяців відносної стабілізації, у перші дні червня 2023 р. відбулася суттєва ескалація бойових дії практично на всій лінії зіткнення.

Українські Сили оборони розпочали активну фазу наступальної операції і впродовж місяця досягли тактичних успіхів на Мелітопольському, Бердянському та Бахмутському напрямках. Станом на кінець червня українська сторона володіла стратегічною ініціативою, а російські війська були змушені переважно тримати оборону, хоча й намагалися контратакувати з метою зриву планів українського наступу.

After several months of relative stabilisation, the first days of June 2023 saw a significant escalation of action along almost the entire contact line. The Ukrainian Defence Forces launched an active phase of the offensive and achieved tactical successes in the Melitopol, Berdiansk and Bakhmut directions.

As of the end of June, the Ukrainian side held the strategic initiative, while Russian troops were forced to mostly hold the line, also trying to counterattack to disrupt the Ukrainian offensive.

In May 2023, the Russian side gradually lost the initiative and was forced to respond to Ukraine’s actions, not being able to achieve its own operational and strategic goals. May saw the culmination of one of the longest episodes of this war, the Battle of Bakhmut. As expected, Russian troops reaching the western outskirts of the city had no strategic or operational consequences for the overall situation, and the front line remained relatively stable despite the high intensity of hostilities throughout the month.

Україна: від війни до миру та відновлення (квітень 2023)

2023 р., попри відносну стабілізацію лінії фронту та загальної інтенсивності бойових дій, видався надзвичайно насиченим різноманітними подіями та заявами у контексті очікуваного українського (контр-) наступу.

Практична та інформаційна підготовка до весняно-літньої кампанії, очевидно, стала домінуючим фактором впливу на стратегію обох сторін конфлікту з огляду на вкрай високі очікування потенційного перелом- ного моменту в ході війни.

Despite the relative stabilisation of the front line and the intensity of hostilities, the year of 2023 was extremely eventful in the context of the expected Ukrainian (counter-) offensive.

Practical and informational preparations for the spring-summer campaign have obviously become the dominant factor affecting the strategy of both sides of the conflict, given the extremely high expectations of a potential turning point in the war.

The wait for a Ukrainian counter-offensive became the dominant factor affecting both the battlefield and the political and information space. The absence of any operationally significant territorial gains for Russians in March may confirm assumptions about the serious depletion of Russia’s offensive potential. At the same time, this is more about the assessment of Russia’s military capabilities as of the end of March 2023, rather than its overall ability to wage war in the near future. The wait for a Ukrainian counter-offensive became the dominant factor affecting both the battlefield and the political and information space. 

Contrary to expectations, the upcoming anniversary of the Russian invasion had no significant impact on the current situation or the prospects for war. The enemy’s attempts to capture Bakhmut and Vuhledar at the cost of extremely high manpower and equipment losses were unsuccessful, although Russians were still able to partially seize the initiative and force the Ukrainian side to bring in additional reserves to hold their positions.

In the battle for Bakhmut, both sides seem to have pursued the same goal, specifically to restrain and exhaust the enemy’s forces as much as possible, including forces prepared for the the expected offensive.

Intense clashes in January 2023 in certain segments of the front did not change the overall situation as of late 2022. The main limiting factors of the warring parties’ ability to conduct offensive operations also remained unchanged, namely the lack (or deliberate limitation) of human and material resources for the offensive and unfavourable weather conditions.