Минулого тижня сталося дві події, які, найвірогідніше, спричинять негативний вплив на банківську систему. Перша стосується ухвалення Закону про реструктуризацію валютних споживчих кредитів. Здавалося, це має вітатись, оскільки для багатьох домогосподарств послабиться борговий тиск. Однак, це лише одна сторона «медалі». Однак, по-перше, для банків ситуація може означати утворення дисбалансів, які потрібно буде унормовувати. По-друге, і що більш вагомо, є підстави стверджувати, що рішення про реструктуризацію ухвалено не з економічних, а політико-популістичних причин.
З одного боку, громадяни не винні, що гривнева вартість отриманих кредитних ресурсів суттєво зросла, внаслідок допущеної девальвації національної грошової одиниці. З іншого, про ризики, пов’язані з валютними кредитами, вже йшлося і застерігалося багато. Однак, позичальники свідомо йшли на високі ризики, ігноруючи загальне «просте» правило — брати валютні кредити тільки тоді, коли у наступні періоди є стійке джерело валютних надходжень. Порушення цього простого правила означає і відповідальність за власну свідому ризикову діяльність.
Стосовно ж банківської системи, то реструктуризація за пільговим курсом означає порушення банківських балансів, потреби нових резервувань, пошук джерел покриття збитків та ін. Із загального обсягу наданих домогосподарствам кредитів (близько 210 млрд грн) валютні складають приблизно 15%. Здавалося б відносно незначна сума, однак все одно свої вимушені втрати банки компенсуватимуть у нових кредитах, умови за якими будуть значно жорсткіші. При цьому, вказана реструктуризація зовсім не означає, що заборгованість виплачуватиметься у повному обсязі (і не потребуватиметься нова «реструктуризація»).
Вказана «нерозсудливість» у ризиках в Україні, на жаль, не є чимось надзвичайним. Більше того, складається враження, що свідоме порушення норм стає ледь не новою «нормальністю». Достатньо згадати про «євробляхи» без належної реєстрації і відповідних сплат, в той час як законослухняні громадяни мають нести фіскальний тягар. Відтак, разом відверто ризиковими діями формуються очікування подальших «прощень» за неотримання бажаних «вигод». Більше того, такі очікування множитимуться з наближенням виборів, підштовхуючи владу до нових популістських фінансових послаблень.
Другою подією, яка за спрямованістю примикає до попередньої, стало судове рішення ОАСК про скасування догани двом високопосадовцям НБУ, яка була винесена Радою НБУ. Цим фактично піддається сумніву правомірність і спроможність Ради НБУ належно оцінювати діяльність Правління НБУ (хоча це належить до функціональних повноважень Ради). Зрозуміло, подібні рішення не посилюють довіру до банківської системи.
Багато говорячи про незалежність і впорядкування діяльності банківської системи, інші інститути часто приймають рішення, які відверто ускладнюють таке впорядкування. І більше того, практично унеможливлюють виправлення помилок і негараздів, які вже накопичились.
Зокрема, виведенням з ринку (під приводом «очищення», далеко не завжди фінансово виправданого) понад третини діючих установ, банківській системі було завдано значної шкоди. Однак, донині не проведена належна оцінка ситуації у банківському секторі в частині як невиправданих (політизованих) банкрутств окремих банків, так і надмірного збагачення інших упродовж 2014–2017рр. При цьому, водночас, мала б переслідуватись мета відновлення ділової репутації власників і керівників тих банків, які невиправдано були виведені з банківської системи. Видається такого сорту «самоочищення» було б дійсно раціональним і корисним для національного інституційного, економічного і фінансового середовищ, суттєво б зменшило можливості зовнішнього втручання.
Джерело:
