Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський у статті в часописі «Новое время» оцінив сильні та слабкі сторони АТО і спробував спрогнозувати подальший перебіг операції.
Вже перший приклад припинення вогню показав, що мирні переговори з бойовиками до добра не приведуть. Тому зараз не повинно йтися ні про відновлення перемир'я, ні про проведення переговорів.
Так, для остаточного вирішення конфлікту переговори необхідні. Але зараз на Сході просто нема з ким говорити. За всіма правилами військового мистецтва переговори з таким противником можна починати, лише оточивши його й ізолювавши в якомусь населеному пункті. Після цього потрібно оголосити ультиматум, дати бойовикам час скласти зброю і здатися. А тих, хто не піде на це, потрібно знищувати без усяких подальших розмов.
Інших варіантів з цими людьми немає. Ті, хто заправляв усім у Слов'янську і Краматорську — це справжні бойовики, військові злочинці, бандити.
Звичайно, є ще і прості люди, які піддалися на обман і пішли за цими бойовиками. Їм потрібно допомогти. Але це завдання вже не для Збройних сил України, а для особливих підрозділів Нацгвардії і СБУ. Їхнє завдання — відокремити зерна від полови: терористів і радикалів від звичайних громадян. Після цього з одними потрібно буде вести силову боротьбу, а з іншими — переговори.
Розмовляти з населенням Донбасу можна і потрібно. Але для цього потрібний легітимний суб'єкт переговорів. Ідеальний варіант — проведення виборів у місцеві органи влади. А для цього треба допомогти територіальним громадам, які там досі повноцінно не сформовані. На жаль, у Донбасі поняття не мають про те, що таке нормальне, адекватне місцеве самоврядування. Донеччани повинні самі стати господарями свого життя і зрозуміти, що ніхто, окрім них самих, не має права розпоряджатися їхніми долями. Але усвідомити потрібно не лише права, а й відповідальність: адже за результати переговорів і їх втілення їм теж доведеться відповідати самостійно. На жаль, у цьому напрямі ще ніхто не працює.
Хоча в іншому АТО показує серйозні успіхи. Втеча бойовиків зі Слов'янська і Краматорська — підтвердження того, що ефективність дій наших силових структур зростає. Покращується управління, взаємодія між армією, Нацгвардією і СБУ. Вони починають розуміти один одного. Якщо раніше частими були виняткові випадки, коли наші військові опинялися в оточенні і не могли дочекатися допомоги, то зараз таких випадків вже немає.
Звичайно, нашу армію ще чекає важке випробування в Донецьку і Луганську. Адже ці міста — не Слов'янськ і Краматорськ, а густонаселені пункти. Певний сценарій спрогнозувати складно, але я чекаю внутрішнього хвилювання серед самих громадян. Поки не можна передбачити, на чию сторону стануть донеччани і луганчани, а також організації на кшталт «Оплоту».
Найближчими днями нашій армії знадобиться супер-професіоналізм. Дії сил АТО доведеться корегувати майже кожну годину з урахуванням підтримки населення і ситуації в інших містах. Зрозуміло одне: стріляти по Донецьку ніхто не буде. А це означає додаткові складнощі, додаткові жертви.
Аби зробити якісний прогноз, недостатньо оцінити дії нашої армії. Тут важливо три сторони: сили АТО, бойовики і населення. Кожна з них може докорінно змінити ситуацію.
Звичайно, все ще існує і ризик російського вторгнення. Саме тому частина наших Збройних сил не бере участі в антитерористичній операції, а знаходиться на кордоні з РФ.
На це і був розрахунок Путіна — скувати частину наших сил на кордоні і таким чином хоч трохи допомогти бойовикам на Сході. На щастя для нас, плани Путіна постійно зриваються. Вся річ у тому, що Росія завжди ганяється за двома зайцями відразу, і в результаті залишається з порожніми руками. Саме половинчасті дії РФ дали нам шанс впоратися з позбавленими повноцінної військової підтримки бойовиками.
