Після виходу США з Угоди про відкрите небо, Росія може у будь-який момент почати застосування тактичної ядерної зброї у окремих конфліктах, зокрема, і в Україні.
США офіційно оголосили про вихід Штатів з Угоди про відкрите небо. Ініціатором виступив президент Дональд Трамп, оскільки він підозрював Росію у тому, що вона зловживає своїм правом польотів над територією США. Останньою краплею став проліт російського літака над командними центрами США, над якими він не мав права літати.
Але проблема не лише у якихось технічних порушеннях. Це рішення США було частиною складного процесу руйнації взаємної договірної бази контролю над розповсюдженням ядерної зброї. У самих США вже визнають, що після виходу з договору ключових учасників він, до певної міри, втрачає своє значення і це — черговий удар по системі взаємної довіри, яка будувалася кілька десятків років.
Тепер питання про те, чи можуть обидві країни розпочати нову гонку озброєнь вже навіть не стоїть, бо фактично вона вже розпочалась. Це стосується, насамперед, нарощування Росією ракет середньої і малої дальності, які не були охоплені жодними угодами, адже більшість з цих угод стосувалася стратегічних наступальних озброєнь.
Вихід з договору про РСМД стався саме тому, що Росія почала не лише оновлювати свій ядерний арсенал, а й розвивати засоби, які непідконтрольні міжнародним домовленостям. До слова, тиждень тому президент РФ Володимир Путін проводив дводенні наради зі своїми воєнними начальниками, де якраз обговорювалася модернізація російської "ядерної тріади". Тому тимчасові домовленості між США та РФ про те, що вони перейдуть до перемовин по укладанню нової угоди про обмеження стратегічних наступальних озброєнь і обов’язки призупинити нарощування цих засобів — це, певною мірою, жест доброї волі, який може знову зупинити цю гонку озброєнь.
Позиція Китаю з цього питання залишається незмінною — він не хоче себе заганяти у рамки цих обмежень, принаймні поки він не досягне паритету. Бо Китай, хоч і є третьою країною у світі за ядерним потенціалом, та у нього кількість стратегічних боєголовок, навіть після усіх договорів про обмеження і скорочення ядерної зброї, у порівнянні з США та РФ є просто не співмірним, бо у Росії та США їх близько 1500–1700, а у Китаї — близько 320.
Тому, можливо, якщо б відносини між США та РФ можна було б характеризувати як співробітництво, вони б змогли якимось чином вплинути на Китай, але поки що відносини двох країн більше схожі на конфронтацію, тож навряд чи їм вдасться його переконати.
Тим не менш, перспектива підписання нового договору можлива — очевидно, що буде, якщо не спроба перезавантаження, то, можливо, пошук нових, більш реалістичних підходів до відносин з Росією, як це вже було за Трампа, який намагався заключити Big Deal з другом Володимиром. Бо Байден набагато досвідченіший у політиці і не має жодних ілюзій щодо РФ.
асправді, значно більша небезпека криється зараз не у сфері стратегічних озброєнь, а у сфері тактичної зброї, бо знижується поріг застосування обмеження ядерних зарядів у окремих конфліктах, що може призвести до неконтрольованої ескалації. Зокрема, у ядерній доктрині РФ, наприклад, міститься положення, яке дає керівництву Російської Федерації застосовувати ядерну зброю навіть у випадку неядерного конфлікту, коли, як там сказано, "під загрозу ставиться існування Російської держави".
І у такому випадку це може стосуватися України. Один із російських ідеологів у 2008 році вже писав статтю "Операція "Механічний апельсин", де детально змальовувалася російська агресія проти України, яка повторилася у 2014 році майже у всьому, за винятком лише нанесення обмеженого ядерного удару по Чорнобильській зоні, який мав б схилити Україну до капітуляції і налякати усіх як колективний захід від втручання у зону російських інтересів. На сьогодні це малоймовірно, але якщо Росія розглядатиме список точок для нанесення такого удару, то тоді Україна може опинитися у ньому, якщо не першою, то другою.
Джерело:
