Виступ перед учасниками «Саміту Свободи» (The Liberty Summit), 8 листопада 2019 р. м.Київ

В Україні є чудовий афоризм: “Боже, дай мені розум і душевний спокій, щоб змиритися з тим, чого я не можу змінити; силу, аби змінити те, що можу і мудрість відрізнити одне від другого” (Митрополит Шептицький).

Розум, спокій, сила та мудрість — якості, які край потрібні Україні та її лідерам у ці складні часи. Насамперед, у пошуку можливостей на шляху до миру ми маємо усвідомлювати, що в наших силах і чого ми не можемо змінити не те щоб взагалі, але так швидко, як хотілося б. Намагання робити все, що можу, а не те, що необхідно несе в собі велику небезпеку розчарування та поразки.

Мудрість — непересічна здатність думати та діяти, використовуючи знання, досвід власний і чужий, інтуїцію. Мудрість — це про рішення не просто правильні, а рішення нестандартні та неординарні, завдяки яким досягаються здавалося б неможливі результати.

Отже, що в наших силах і чого ми наразі не в силах змінити змінити у російсько-українському збройному конфлікті на шостому році, коли вже є достатньо досвіду, помітні ознаки певної стабілізації, а його динаміка значно більше передбачувана, ніж 2–3 роки назад?

Україна, імовірно, може домогтися чергової зустрічі в Нормандському форматі. Заради цього вже зроблено майже все можливе. Україна може виконати зобов’язання з відведення важких озброєнь, припинення вогню і далі за списком Мінських домовленостей аж до їх політичної частини. Нам готові в цьому допомагати Берлін, Париж і Москва. А що далі? Чи призведе це до врегулювання конфлікту, миру, відновлення територіальної цілісності? Які наслідки матиме відновлення територіальної цілісності за російським сценарієм для незалежності та суверенітету, для майбутнього України?

Не треба великої мудрості, достатньо здорового глузду, щоб перш, ніж домагатися можливого, спробувати оцінити доцільність та наслідки власних рішень.

Нажаль, є обставини, які практично не можливо змінити, або, точніше, це не під силу одній Україні. Україна не в змозі змусити Росію змінити місце посередника на відповідне місце сторони конфлікту за столом перемовин. Неможливо змінити позицію Кремля та й Росії загалом стосовно Криму, для якої «питання Криму вже закрите».

Дві ключові передумови, за відсутності яких всі наші дії залишаються в рамках управління конфліктом (конфлікт менеджмент) і прелюдією до наступної фази його врегулювання у кращому випадку, а в гіршому — до нової стадії, масштабу та форми конфлікту. Компроміси заради прискорення процесу повинні мати межі.

«Турборежим» як і прагнення західних партнерів «вирішити всі проблеми до Різдва» навряд чи можуть бути продуктивним на довгому шляху від неможливого до малоймовірного, від малоймовірного до можливого.

Прикладом довготривалого, але успішного вирішення складних конфліктів є досвід об’єднання Німеччини. Зараз в українському експертному дискурсі часто згадується реакція Конрада Аденауера на радянську пропозицію, відому як «нота Сталіна» Мудрість Аденауера полягала в здатності вчасно оцінити загрозу «доброї волі» Москви, яка пропонувала відновлення територіальної цілісності в обмін на «нейтралітет». Важливо згадати у контексті німецького досвіду, що лідери ФРН змогли вистояти перед спокусами та тиском Сталіна завдяки потужній підтримці демократичного західного світу.

До речі, у деяких англомовних словниках термін «мудрість» (wisdom) наводиться як синонім терміну statecraft — мистецтво управління державою.

На завершення, приведу вислів ще одного видатного державного діяча Шимона Переса, чиї вчинки часто не вписувалися в загальне розуміння «здорового глузду» та не відповідали загальноприйнятним політичним нормам. Девіз «В житті не повинно бути місця дрібним мріям» став назвою його останньої книги «No Room for Small Dreams». Книга Переса не лише про необхідність мріяти амбітно, а про те, що для досягнення амбітних цілей потрібно володіти стратегічним баченням, демонструвати волю, сміливість і рішучість.