15 березня 2018р. прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо подав у відставку. Президент країни Андрей Кіска доручив сформувати уряд віце-прем’єр-міністру з питань інвестицій та інформатизації, однопартійцю Фіцо Петеру Пеллегріні.
Це стало результатом компромісу, досягнутого між лідерами трьох коаліційних партій — "Курс — соціальна демократія" (SMER SD), Словацької національної партії (SNS) та Партії угорської меншини (Most-Hid) для виходу із глибокої політичної кризи, що вже понад два тижні триває з часу вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Куснірової. Однак залишається відкритим питання, чи такий крок сприятиме послабленню напруженості у суспільстві чи є скоріше тактичним ходом для відвернення уваги
Рятівний круг для Фіцо
Роберт Фіцо, який з 2006р., за винятком періоду 2010–2012рр., незмінно керує країною, до останнього відчайдушно тримався за владу. Спершу він хотів вирішити політичну кризу, пожертвувавши своїм найближчим соратником, міністром внутрішніх справ Робертом Калиняком. Однак після наполягання молодшого партнера по коаліції партії Most-Hid на проведенні дострокових виборів, а також призначення на 19 березня голосування в парламенті за вотум недовіри уряду, Р. Фіцо погодився на відставку. Однак висунув низку умов, серед яких збереження посади прем’єр-міністра за його партією SMER та прихильність результатам виборів 2016р.
Для політичного довгожителя Р. Фіцо це було найкращим з усіх можливих рішень у цій ситуації. По-перше, колишній прем’єр-міністр уникнув принизливого для себе голосування у парламенті, яке вірогідно обернулося би його відставкою. Крім того, Фіцо втратив суспільну довіру. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, проведеними протягом 3–13 березня 2018р., 62,2% громадян не довіряють Фіцо. 43% хочуть відставки уряду та дострокових виборів, тоді як 35,5% задовольнить реорганізація уряду. По-друге, Фіцо уникнув проведення дострокових виборів, за результатами яких правляча коаліція неодмінно втратила би владу.
Згідно з прогнозами, у разі проведення дострокових виборів цього року три партії коаліції сумарно недоотримали би 15 мандатів до необхідної парламентської більшості у 76 депутатів. Нинішня коаліція нараховує 78 депутатів. Однак і опозиція також не набирає більшості, отримуючи разом 72 мандати. Тому проведення дострокових виборів імовірно призвело б до ще більшої політичної нестабільності, що додало би рейтингу ультраправим. У результаті вибір зупинився на реорганізації уряду. По-третє, залишивши посаду прем’єр-міністра, Р. Фіцо не залишив політику. Він продовжуватиме зберігати контроль над країною через нового прем’єр-міністра Петера Пеллегріні, який є його однопартійцем та працював в його уряді. Невипадково Р. Фіцо наполіг, аби посада прем’єр-міністра залишилася за його партією. Так він не лише забезпечить собі політичний вплив над урядом, але й захистить від можливого кримінального переслідування щодо можливої причетності до вбивства журналіста. Р. Фіцо змінює статус публічного політика на сірого кардинала влади.
Спадок Фіцо
За тривалий період перебування при владі Р. Фіцо побудував свій режим на основі тісного союзу між олігархами та політиками. До його найближчого оточення входили люди з сумнівною репутацією, як-то бізнесмени Ладіслав Бастернак та Маріан Коцнер, яких звинувачували у податковому шахрайстві. Їхні компанії неодноразово ставали переможцями тендерів на проведення державних закупівель. У 2017р. Словаччиною прокотилося три антикорупційні марші з вимогами відставки міністра внутрішніх справ Роберта Калиняка. У своєму звіті за результатами візиту делегації Європарламенту до Словаччини 6-8 березня 2018р. депутати відзначають у країні високий рівень недовіри до державних органів, низький рівень захисту журналістів, зв’язки влади з транскордонною злочинністю.
До інших проблем європейські парламентарі віднесли політичний вплив на кадрові призначення в прокуратурі та поліції, низьку ефективність розслідування корупції у вищих ешелонах влади, імунітет політиків від кримінального переслідування, конфлікт інтересів у сфері правосуддя та відсутність фінансової звітності деяких компаній. З таким спадком матиме справу нова влада Словаччини, однак наразі невідомо, чи налаштована вона на грунтовні зміни чи обмежиться оновленням фасаду. Про ефективність роботи нового уряду країни яскраво свідчитимуть результати. Суспільство вимагає як знаходження та покарання винних у загибелі журналіста, так і зміни принципів та умов управління державою. Від того, чи влада справиться з цим завданням, буде залежати стабільність і подальший розвиток країни.
