8 липня 2022р. Транс’європейська Асоціація політичних досліджень (TEPSA) опублікувала чергову збірку аналітичних матеріалів, присвячених підсумкам червневого саміту Європейської Ради. Експерти з різних країн Європи аналізували перспективи сусідства і подальшого розширення Євросоюзу, майбутнє реформування ЄС, проблеми безпеки й енергетики тощо.
У матеріалі співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова М.Пашкова окреслюються деякі топ-приорітети співробітництва Україна-ЄС.
Завантажити статтю англійською з першоджерела (pdf)
Джерело:
***
Відповіддю на російську агресію має бути сильна, консолідована й ефективна політика ЄС, спрямована на забезпечення стійкості і розвитку України, зміцнення її опору країні-окупанту, сприяння реформам у складних умовах війни. Отже, можна виокремити деякі важливі напрями.
Поглиблення партнерства у сфері безпеки. Топ-пріоритетом є забезпечення комплексної воєнної допомоги Україні, що передбачає: а) розширення військово-технічного співробітництва з країнами ЄС з метою регулярного постачання озброєнь для України за системної фінансової підтримки Європейського Фонду миру (EPF); б) започаткування створення спільних підприємств оборонно-промислового комплексу; в) розширення програм навчання і тренування українських військових; г) приєднання України до відповідних проектів PESCO тощо. Загалом активізація співробітництва у безпековій сфері прискорюватиме перехід українського оборонного сектору на стандарти НАТО.
Зміцнення економічної інтеграції. По-перше, важливим напрямом є поступове розширення присутності України на європейських ринках, здійснення ефективної інвестиційної політики ЄС, запровадження спільних виробничо-промислових, інфраструктурних проектів тощо. По-друге, — розширення безвізових режимів в різних сферах співробітництва Україна-ЄС. Слід зосередити зусилля як на максимально повній реалізації вже де-факто діючих «безвізів» — «енергетичного», «торговельного» «транспортного», так і на запровадженні «промислового» (ACAA) і «митного безвізу», забезпеченні пришвидшеної інтеграції України до програми «Цифрова Європа».
Відбудова України. Разом з траншами стабілізаційної макрофінансової допомоги ЄС, саме в період війни, набувають вирішального значення ефективні програми відновлення економіки, зруйнованої інфраструктури, житлово-комунального господарства, соціокультурного сектору тощо. Це одна з вирішальних умов протистояння російській експансії, забезпечення стійкості врядування, стабілізації міграційної ситуації тощо.
Забезпечення умов для переговорів про вступ. Виконання пакету рекомендацій Єврокомісії є передумовою започаткування переговорів про вступ до ЄС. Українська влада планує виконати ці рекомендації до кінця 2022р. Отже, для Києва важливою є допомога Брюсселю у забезпеченні умов для відкриття на початку 2023р. перемовин про приєднання України до Євросоюзу. Нині це головний пріоритет української євроінтеграції. Це визначено у спільній заяві, яку 1 липня підписали Президент, спікер Парламенту і Голова Уряду України.
Реалізація Угоди про асоціацію. Цей документ, узгоджений ще у 2011р. вже є значною мірою застарілим і потребує оновлення (насамперед, II Розділ, присвячений співробітництву у сфері зовнішньої та безпекової політики).
У рамках Ради Асоціації, з огляду на війну в Україні і окупацію частини її території, доцільно сформувати дорожню карту, де скорегувати пріоритети і часові параметри подальшої імплементації Угоди з огляду на “безпекову актуальність» і динаміку ситуації в Україні. Зокрема, відкласти на післявоєнний час реалізацію окремих тематичних напрямів (космічні дослідження, туризм, рибальство тощо).
Диференціація політики розширення. Очевидно, що європейська політика розширення, з одного боку, не має бути заручницею традиційного пакетного підходу, принципу «одного кошика», а з іншого, вона повинна адаптуватися до нових геополітичних умов, сучасних загроз і викликів. У цьому контексті, з огляду на політико-безпекові чинники, українська євроінтеграція має очевидну пріоритетність, вагу і особливу значимість, бо Україна, прийнявши на себе удар всієї воєнної потуги Росії, тривалий час захищає східний фланг ЄС від континентальної експансії Кремля. Фактично від Збройних сил України нині залежить не лише доля її державності, а й подальше існування Євросоюзу, принаймні у нинішньому вигляді.
