У війні з Росією треба виходити з найгіршого сценарію

Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський у коментарі виданню «Новое время» пояснив, чому сьогодні Україна потребує допомоги Заходу у забезпеченні засобами оборонного озброєння.

Для вирішення конфлікту на Донбасі одним із ключових питань є те, чи буде Захід готовий надавати нам військову допомогу. Звичайно, ця допомога в будь-якому разі буде досить обмеженою. Хочемо ми чи не хочемо, але Росія займає важливе місце у світовій системі безпеки (у контексті подій у Сирії, в Ірані та Північній Кореї), тому Захід просто не може перестати зважати на неї, тож змушений іти на певні компроміси.

Наскільки далеко поширюватимуться ці компроміси і наскільки вони утискатимуть інтереси України — це інше питання. І залежить воно від найдрібніших деталей переговорів, від найбільш мікроскопічних деталей дипломатичної гри, яку ведуть Захід, Росія, та й Україна теж.

При цьому я вважаю, що нам час припинити розмови про летальну і нелетальну зброю: це не лише не допомагає Україні, але і шкодить. Нелетальна зброя, можливо, мала б сенс у разі конфліктів всередині держави, а зараз мова повинна йти про наступальне й оборонне озброєння. Акценти в наших зверненнях до Заходу від початку розставлені хибно: нам потрібна зброя, яка дозволить захистити наші кордони і територію.

Тим більше в останні кілька місяців навіть американські політики це зрозуміли, про що свідчить зміна їхньої риторики. Дедалі частіше порушується питання надання Україні оборонного озброєння. Зокрема, я читав, що Штати готові надати нам протитанкові засоби, в яких Україна має значну потребу і, зрозуміло, відмовлятися не буде. Було би непогано, якби до протитанкового озброєння приєднали і засоби протиповітряної оборони.

Проблема в тому, що Україна порушує головний принцип оборонної політики — при розробці стратегії потрібно відштовхуватися від найгіршого варіанту. Адже якщо ми не готові до гіршого, а воно станеться, наслідки для країни виявляться справді катастрофічними.

Скажімо, ймовірність наступу російських військ на південному напрямі невелика, але все-таки вона існує. І якщо Росія серйозно працюватиме за цим сценарієм, то використає і авіацію, протиставити якій нам поки нема чого. Не враховуючи таку можливість, ми створюємо передумови для найгіршого з можливих прогнозів. Саме тому нам потрібна допомога Заходу у сфері оборонного озброєння.

Микола Сунгуровський

Директор військових програм


Народився в 1951 р. в Москві.

Освіта:

Оренбурзьке вище військове зенітне ракетне училище (1972);

Київська академія протиповітряної оборони (1982);

Вища школа підприємництва при Київському інституті народного господарства (1991).

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, автор понад 100 наукових праць.

Робота:

з 1982 р. — наукова робота (39-й Науково-дослідний інститут бойового застосування військ ППО сухопутних військ, Центральний науково-дослідний інститут МО, Національний центр оборонних технологій і воєнної безпеки, Аналітична служба Апарату РНБО);

з грудня 1999 р. — координатор програм Центру Разумкова;

з лютого 2000 р. — позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України;

з грудня 2006 р. — директор воєнних програм Центру Разумкова.

Полковник запасу, стаж військової служби — 31 рік. Сфери діяльності — системологія, системний аналіз, стратегічне планування, методи аналізу та забезпечення національної безпеки. Остання посада в державних органах — завідувач відділу Аналітичної служби Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

(044) 201-11-98

sungurovsky@razumkov.org.ua