Важливою характеристикою сучасного світоустрою є те, що саме США і Китай — країни з найбільшими економіками – мають визначальний вплив на глобальні і національні процеси. Конфліктність цінностей та інтересів США і Китаю, а також посилення конкуренції між ними у різних сферах (політичній, безпековій, економічній) «втягує» у можливі протистояння практично всі країни світу. Для України це особливо актуально, зважаючи на те, що США вже зарекомендували себе як надійний політичний партнер, виявляючи всебічну підтримку нашій країні, а Китай — найбільший економічний партнер — переважно займав відсторонену позицію. Більше того, виникали небезпідставні побоювання, що авторитарний Китай відкрито підтримуватиме агресію терористичної росії.
Однак, може виявитись «зворотня» ситуація, коли вже Україна зможе вплинути на характер глобальних рішень і стати «аргументом» для зближення двох світових наддержав, причому вагомими чинниками будуть саме економічні складові. І насамперед, це стосується Китаю, перед яким стоїть суперечлива дилема — розширювати партнерські стосунки з Росією (наражаючись на погіршення відносин з розвинутими країнами) чи започаткувати процеси зближення із США (принаймні ліквідуючи втрати торговельної війни попереднього п’ятиліття).
На початковому етапі російської агресії Китай, вірогідно, не надто опікувався українським напрямом. Висока залежність Європи від енергетичних ресурсів (насамперед, нафти і газу) від російського експорту провокувала ілюзію російської міці, а тому й «впевненість» у швидкому завершенні російської нападу. Тим більшим виявився шок, коли Україна з перших же днів почала давати гідну відповідь окупантам, а розвинуті країни одна за одною, поряд із підтримкою України, почали запроваджувати дедалі серйозніші санкції проти росії. Китай, як найбільший світовий експортер і найбільший отримувач іноземних інвестицій (а з тим і найбільш залежний від глобальних політичних і економічних збурень) одразу зрозумів потенційну згубність «українських» санкцій, які можуть торкнутись його економіки. Так, експорт товарів Китаю до росії склав у 2021р. близько $70 млрд, при тому що експорт Китаю до США і ЄС перевищує $1 трлн. Зрозуміло, які ринки вагоміші і які з них не варто втрачати.
Не менш важливим для Китаю є забезпечення продовольчої безпеки. Так, поставки пшениці і кукурудзи України і росії до Китаю є визначальними для внутрішнього споживання Китаю. І втрата поставок з України найвірогідніше виявиться критичною — поза сумнівом, відповідні санкції неодмінно були б запроваджені у разі відкритої підтримки Китаю росії. Більше того, виявляться заблокованими всі логістичні ланцюги (у т.ч. авіаційні) поставок Китаю до європейських країн (які й так постраждали у коронавірусний період), внаслідок санкційного перекриття транскордонного сполучення.
З іншого ж боку, США відверто натякнули Китаю про цілком близькі політичні та економічні вигоди у разі непідтримки росії. Насамперед, йдеться про початок процесу скасування високих тарифів, запровадження яких саме й ознаменувало початок торговельної війни між двома країнами. Поряд з цим важливим стане можливе відновлення і розширення співробітництва і технологічний сферах.
Відтак, у стратегічному трикутнику США-Китай-росія для Китаю, як глобального економічного центру, як не дивно, дедалі більш вирішальну роль у самовизначенні країни, а з тим і глобальній конфігурації співпраці (насамперед, між США і Китаєм), починає відігравати Україна. Раціональний Китай, звичайно, враховуватиме подібні фактори, а з тим — є сподівання, що коло тих, хто підтримує Україну розшириться і зміцніє.
