У дні російської агресії країна потребує не чергової величної програми, а швидких дієвих кроків, спрямованих на збереження економіки в умовах жорсткого сьогодення.

1. На початку пандемії було створено спеціальний антикоронавірусний фонд. Однак, практично відразу половина коштів була переадресована на «Велике будівництво» доріг. Сьогодні, видається, час змінити спрямованість — ресурси «великого будівництва» (і інших необгрунтованих проектів) спрямувати на оборону, армію і безпеку. Насамперед, на вироблення високоточної і технологічної зброї. Багато дослідницьких інститутів і лабораторій володіють відповідними зразками і розробками. Саме термінове фінансування оборонний замовлень, без довготривалих зволікань і узгоджень, може надати імпульс промисловості, яка все ніяк не може стабілізуватись.

2. Історично склалось, що економічне і психологічне самопочуття українців значною мірою пов’язане з динамікою гривні. Сьогодні гривню знову лихоманить, а тому й потребує підтримки.

У період Помаранчевої революції сепаратистські процеси у південно-східних областях призвели до виникнення панічних настроїв, а гривня в окремі періоди злітала з «нормальних» 5 до шокових 8. Для нейтралізації шоків НБУ прийняв ряд рішень, спрямованих на запобігання чи обмеження спекулятивним діям, збереженню капіталів від утікання. Привнесення впевненості НБУ означало послаблення паніки, а зниження політичного тиску означало повернення гривні до «нормального» рівня.

Сьогодні також треба заспокоїти гривню, мінімізувати можливості для спекуляцій, підтримати приплив доларів до валютних ринків. Вірогідно, доречно дещо поступитись лібералізацією (на короткий період), зокрема у частині дозволу бізнесу купувати валюту без зобов’язань або відновленням обов’язкового продаж певної частки (25–30%) експортної виручки.

3. Економічна безпека країни визначається її борговою платоспроможністю. Нинішній рік — вкрай напружений. Лише за суверенним боргом слід виплатити $5 млрд, ще $2 млрд — за заборгованістю НБУ (причому перші пікові виплати припадають вже на березень). В умовах війни це вкрай складно.

Тому Україні доречно терміново звернутись до головних кредиторів з проханням про списання (або хоча б довгострокового відтермінування) значної частини боргового навантаження. Прохання екстраординарне, однак і ситуація вкрай екстраординарна — після Другої світової війни Європа ще не була так близько до третьої. Думаю, багато хто також це так розуміє.