Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин в інтерв’ю газеті «Сегодня» розповів про спад української економіки і погіршення рівня життя українців, а також поділився своїми прогнозами стосовно подальшого розвитку країни з огляду на падіння промислового виробництва і потребу відбудовувати Донбас.
— Василю Володимировичу, чи зрозуміло вже, скільки коштує Україні війна на Донбасі?
Оцінки різні: говорять про 2–5 млрд. доларів, іноді і вище, але сьогодні говорити про це не зовсім раціонально. Всі такі оцінки будуть умовними. Прямі збитки від руйнування підприємств, зниження обсягів виробництва, втрати контрактів, від того, що значна частина населення покинула Донбас і далеко не всі повернуться, є тільки однією частиною, яку ще можна пробувати оцінити. Але важко оцінити іншу частину, вплив якої буде не меншим — ідеться про руйнування економічного організму загалом та інфраструктури зокрема. Тому що погані дороги і порушення транспортного сполучення між різними частинами України, недопостачання взаємозалежних підприємств, руйнування мостів, під'їзних шляхів, вокзалів суттєво вплине на весь господарський організм України. Психологічно зараз дуже багато хто побоюється розширення російської агресії, і навіть якщо буде заспокоєння, то прикордонні території ще довго будуть жити зі страхом і негативними очікуваннями. Тому значні ресурси витрачатимуться на зміцнення оборони, а не на розвиток і формування потенціалу, який зможе просунути Україну на європейські, світові ринки.
— Чи можна вже зараз сказати, скільки грошей треба буде витратити на відновлення Донбасу?
Зараз неможливо зрозуміти реально, скільки потрібно відбудувати і скільки коштів витратити — це окреме завдання, яке потрібно буде вирішувати в міру стабілізації. Але і це ще не все. Сьогодні вже не достатньо говорити лише про відновлення, а треба говорити про формування нових міст, створення нової сучасної інфраструктури. Так, якщо дійсно очікується, що у Слов'янську будуть знайдені значні запаси газу та інших вуглеводнів і формуватиметься інфраструктура для видобутку сланцевого газу, то такі міста повинні не відновлюватися, а будуватися по-новому з умовою нових економічних умов їхнього розвитку.
— Куди діваються ті гроші, які вже виділяються з бюджету для Донбасу?
Дійсно, питання використання ресурсів, раціональності видатків завжди стояло в Україні дуже гостро. Поки ми бачимо, що посилюється контроль з боку волонтерських організацій, Президентом оголошена пріоритетність контролю. Ми часто чуємо критичні зауваження, зокрема з приводу того, що значна частка техніка, обмундирування, бойових засобів і засобів доставки застаріла морально і фізично. Тому питання «Куди діваються?» є справедливим, але часто впирається у питання контролю над забезпеченням і логістикою. Це залишається першочерговим. Я не можу сказати, що якісь кошти пішли не туди, куди треба — це питання до тих органів, які повинні цим займатися. Але всі ми повинні знати і розуміти, яким чином витрачаються гроші і наскільки ті поставки, які йдуть до АТО, відповідають потребам воїнів. Тут повинна бути абсолютна публічність, відкритість, ніяких недомовок або неточностей, інформація повинна надаватися громадськості своєчасно і бути безумовно достовірною. Тоді зловживань буде менше.
— Які галузі економіки зараз розвиваються в Україні, незважаючи на війну, а які зазнають спаду?
Машинобудування, важка промисловість, а також видобувна промисловість, зокрема вуглевидобуток суттєво постраждали через війну. Адже значна частка підприємств машинобудування, металургії, хімії якраз знаходяться в зоні АТО і на неконтрольованих Україною територіях. Наприклад, низку хімічних підприємств у Криму ми вже контролювати не можемо.
Аграрний сектор, мабуть, єдиний зараз підтримує економіку України, зокрема у частині експорту. Сьогодні ми можемо говорити тільки про те, що галузі, пов'язані з аграрним сектором, продовжують розвиватися і утримують економіку України. Думаю, що зараз багато підприємств, які виготовляють оборонну продукцію, отримають належне фінансування, замовлення, що зможе надати імпульс для їхнього розвитку. Важливо, щоб контроль за виконанням таких замовлень був посилений.
На жаль, переважна більшість інших галузей демонструє негативні показники. Військова проблема й агресія йдуть паралельно з тим, що українська економіка зараз перебуває у депресії. Кажуть, що девальвація гривні відбулася внаслідок військових дій, але насправді вони були лише однією з причин. Є багато факторів, які вказують на те, що девальвація породжена цілою низкою внутрішніх протиріч — це пов'язано не тільки з війною, але і з внутрішньоекономічними проблемами, неготовністю влади до стрімких реформ. Ціла низка підприємств, які працювали на внутрішні ринки, відчувають значні складнощі внаслідок погіршення умов торгівлі, постачання, зниження платоспроможності населення, підприємств.
— Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк говорить про зростання платіжного балансу України. Про що свідчить цей показник?
Девальвація гривні призвела до зниження активності у зовнішньому секторі і вплинула на торгівельний баланс. При 60% девальвації гривні темпи падіння імпорту істотно перевищили темпи падіння експорту. Якщо за перше півріччя обсяг товарного експорт знизився на 6–7%, то обсяг імпорту знизився на 16–17%, а неенергетичний імпорт взагалі впав на 27%. Тому сальдо поточного рахунку платіжного балансу суттєво покращилося. Водночас низка заходів, які проводив і проводить НБУ, спрямованих на валютну стабілізацію, насправді провокують негативні наслідки. Так, абсолютно нераціонально вимагати від експортерів 100% продажу своєї валютної виручки. Експортери шукатимуть і знаходитимуть можливості не позбавлятися своїх чесно зароблених коштів. Також неприйнятно здійснювати примусову конвертацію валютних коштів населення.
— Наскільки зараз реально знецінилася гривня і наскільки можливо використовувати резерви для її підтримки?
З початку 2014 року, як відомо, вона впала з 8 до 13 гривень за долар. Девальвація повинна допомагати зовнішній торгівлі, але справа в тому, що наш експорт суттєво залежить від імпортних поставок, комплектуючих для багатьох галузей виробництва. Тому за рахунок експорту немає можливості активно наповнювати золотовалютні резерви України, а значить і можливості підтримки гривні за рахунок резервів украй обмежені. В останні місяці резерви постійно поповнювалися за рахунок зовнішньої допомоги. Так, якщо до лютого 2014 року рівень резервів становив близько 15,5 млрд. доларів, а на початку квітня вони опустилися навіть до 14,5 млрд. доларів, то після отримання у травні першого траншу МВФ у 3,5 млрд. доларів резерви перевищили 17,5 млрд. доларів. З початку вересня золотовалютні резерви і утримуються на рівні 17 млрд. доларів. Це невеликий показник з огляду на макроекономічну стабільність — 17 млрд. доларів становлять приблизно 2,5 місяці імпорту в Україну. Умовний норматив для рівня золотовалютних резервів становить не менше, ніж три місяці імпорту. Зараз є певна стабільність золотовалютних резервів, при тому, що НБУ насправді відмовився від значних інтервенцій на підтримку гривні. Якщо зафіксувати гривню і утримувати її, то золотовалютні резерви можуть знизитися. Але якщо буде продовжуватися розширення допомоги західних країн-донорів України, про що ми чуємо, то я думаю, потроху резерви зростатимуть.
— Наскільки реальні доходи населення впали з початку 2014 року у зв'язку з девальвацією гривні?
Номінальні зарплати в Україні зростають, але незначно. Фактично номінальні зарплати зараз заморожені. Мінімальна зарплата — 1250 гривень, середня зарплата — близько 3400 гривень (менше 300 доларів). Їхнє зростання законсервоване і, напевно, буде таким і до кінця року. Хоча у жовтні традиційно підвищують мінімальні соціальні стандарти, але, думаю, цього року це навряд чи відбудеться. Торік у вересні-жовтні середня зарплата становила близько 3300 гривень, але при курсі 8 гривень за долар. Тобто тоді зарплата перевищувала еквівалент у 400 доларів, а зараз — менше 300 доларів. Це вказує на істотне зниження зараз купівельної спроможності українців. Хоча ми купуємо і продаємо товари у гривні, але ціна багатьох товарів залежить від курсу, адже багато імпортних товарів, зокрема у фармацевтиці, у побутових товарах, а за імпортними цінами у значній мірі підтягуються ціни і на вітчизняні товари. Інфляція в Україні з початку року перевищила 12%, значною мірою за рахунок девальвації. А на кінець року ми вийдемо, думаю, на рівень 18–19%, зростання в осінній період відбудеться за рахунок підвищення цін на житлово-комунальні послуги. Тобто девальвація та інфляція при консервації номінальної зарплати призводять до того, що реальний рівень життя переважної більшості населення істотно знизився. Це буде відображатися у заощадженнях: населення дедалі більшу частину своїх доходів витрачатиме на продукти першої необхідності, зокрема на продукти харчування. І дедалі менше воно буде витрачати на те, що до них не відноситься, наприклад, на поїздки, на товари тривалого користування, на одяг.
— Враховуючи конфлікт на Донбасі і тимчасово переміщених осіб, яким буде безробіття в Україні за 2014 рік, загальна економічна динаміка?
Зараз у нас офіційно низький рівень безробіття — на рівні 1,5–2%. Але це рівень зареєстрованого безробіття. За міжнародними оцінками рівень фактичного безробіття в Україні за результатами року буде на рівні 9-10%. Це досить високий рівень, до якого призводить значна втрата робочих місць на Донбасі. Там вони втрачені й адекватні робочі місця на інших територіях України швидко створити важко.
Зростання ВВП цього року неможливе, можна лише говорити про обмеження падіння. Зараз лунають різні, іноді суперечливі, оцінки падіння реального ВВП. Ми оцінюємо падіння на рівні 6-8% за підсумками року, якщо не буде розширення агресії. Є різні сценарії на наступний рік, які також зробив і уряд. Усі вони переважно базуються на тому, чи буде розширення агресії. Якщо вдасться хоча б якось законсервувати ситуацію, то наступний рік ми розглядаємо як рік низької стабілізації. Показники 2015 року будуть на тому низькому рівні, на якому вони опиняться за результатами 2014 року. При позитивному сценарії ми очікуємо невеликого зростання — на рівні 1–3% за рахунок залучення іноземних інвестицій, проте радше можна говорити про зростання ВВП на рівні ± 1%. Але вже у 2016–2017 роках ми зможемо вийти на достойніші показники економічного зростання, які дозволять виконувати амбітні й оптимістичні завдання.
— Як нинішнє падіння промисловості позначиться на подальшому розвитку країни?
До сьогодні промисловість за січень–серпень 2014 року у порівнянні з тим же періодом минулого року впала приблизно на 8%. Якщо вдасться стабілізувати ситуацію на Донбасі, то за рік в Україні буде 8–10% падіння промисловості. Зрозуміло, що це величезні втрати для країни.
Але тут треба говорити про те, на якому рівні буде Донбас: якщо ті руйнування підприємств та інфраструктури не вдасться відновити впродовж 2–3 років, то в Україні зберігатиметься низький рівень промислового виробництва. Він буде гальмувати розвиток усієї економіки. Хоча при цьому можливо, що будівельна промисловість, саме пов'язана з відбудовними роботами, зможе показати позитивні результати. Але значна частина доданої вартості українських виробників спрямовуватиметься на відновлення шахт, хімічних заводів, металургійних підприємств та інфраструктурних об'єктів Донбасу, що може гальмувати розвиток цивільних галузей, гуманітарної сфери.
— Як надалі розвиватиметься торгівля між Україною, ЄС та Росією у зв'язку з підписаною угодою про асоціацію?
Напрямок до ЄС — це цивілізаційний вибір України, і нам надали шанс виходу на цивілізовані ринки. Прив'язаність до російського ринку, який є неконкурентним, енерговитратним, пов'язувала українську економіку тими нормами і правилами, які притаманні РФ. Економіка Росії є слабко інституціоналізованою, неконкурентною, низькопродуктивною, спертою на сировинні та енергетичні ресурси, і для України ринки РФ є шляхом, який веде у безвихідь. А допомога, яку сьогодні Україні надають ЄС, США, інші розвинені країни, має виняткове значення. Асоціація з ЄС реалізується і буде реалізовуватися надалі. Я розглядаю як позитивний крок те, що повна імплементація зони вільної торгівлі з ЄС поки відкладена в Україні. Європа вже зробила важливий крок назустріч Україні, і преференції, які зараз Україна має, важливі для розвитку української економіки. Зараз європейські ринки повністю відкриті для українських експортерів, а для європейців українські ринки знаходяться під тим же захистом, під яким вони були і в минулому році. Режим торгівлі між Україною і ЄС зараз істотно вигідний для України. Це інші умови на противагу тим, які надає РФ зі своїми постійними торгівельними війнами і постійними обмеженнями. Процес переорієнтації на інші ринки є болісним, особливо для тих підприємств, які були десятиліттями зав'язані на Росії, але це той випадок, коли криза підштовхує до того, щоб зміни відбувалися.
