Як вже зазначалося у наших попередніх публікаціях, боротьба України прискорила формування двох цивілізаційних угрупувань — демократичного та автократичного. Водночас, посилилося економічне конкурентне змагання, яке провокує і політичне розмежування. Великі  висхідні країни (насамперед, Китай) дедалі активніше намагаються зайняти міцні позиції у виробленні глобальних «правил гри», а також посилюють свій вплив на інші висхідні країни.

Глобальний перерозподіл, який сьогодні спостерігається у різних сферах, часто набуває неочікуваних проявів та характеристик. Хоча у більшості випадків ми є свідками радше ситуативних процесів, однак тенденції, що започатковуються у ряді азійських країн, не можуть ігноруватись.

Від BRICS до TRICK. Одним з інституційних утворень великих висхідних країн є альянс BRICS — БРІКС (Бразилія, росія, Індія, Китай, Південна Африка). Однак, попри те, що у ньому об’єднані провідні висхідні країни, він не зміг стати значимим глобальним гравцем, насамперед, внаслідок відсутності офіційно визнаного лідера і розмитості цілей, навколо яких могло відбутись згуртування і зміцнення.

Хоча сьогодні БРІКС економічно зростає, однак переважно це відбувається за рахунок утримання високої економічної динаміки Китаю. Країни БРІКС не мають значимих спільних економічних інтересів, а тому у подальшому дедалі активніше відбуватиметься саме політизація діяльності БРІКС. Однак, зважаючи на розмаїтість учасників та їхніх політичних інтересів, важко очікувати єдиного ідеологічного чи політичного наповнення альянсу, а з тим і відчутних стимулів до єдності навколо нього інших висхідних країн.

Поряд з цим, привертає увагу дедалі зростаюча активність інших великих висхідних країн. Зазначимо, що окремі з них були запрошені на саміт БРІКС (який відбувся влітку 2022р.), саме з метою демонстрації зростаючого впливу і єднання навколо країн-організаторів. Хоча запрошені були представники різних континентів, однак чітко проявився азійський «пояс». Насамперед, слід вказати на Туреччину, яка відіграє значиму роль у європейських та азійських політичних і безпекових процесах, а також Іран, який займає особливу нішу у сучасній геополітиці[1].

І сьогодні є підстави стверджувати, що на Євразійському полі поки неформально, проте досить швидко і достатньо відчутно набирає потужності інше інтеграційне об’єднання у складі Туреччини, росії, Ірану, Китаю і Північної Кореї — TRICКs[2]. Ці країни знаходяться у одному геостратегічному регіоні і вже мають багато спільного, що може стати основою дійсно впливового об’єднання, навіть якщо формально воно не буде затверджено.

Так, всі ці країни:

— не підтримали санкційну політику демократичних країн проти росії[3];

— більшою чи меншою мірою навіть допомагають росії обійти запроваджені санкції, хоча самі наражаються на небезпеку вторинних санкцій;

— активно діють у напрямі зменшення значимості чинних міжнародних фінансових інститутів, насамперед МВФ, і відмови від долара як глобальної резервної валюти;

— мають власні ядерні програми (різного рівня реалізації), у т.ч. спрямовані на мілітаристські цілі[4];

— мають далеко не дружні відносини із США та їх головними союзниками, а також використовують свій вплив на сусідні країни з метою протидії заходам, ініційованим США[5];

— займають активну позицію у протидії поширенню ліберальних цінностей у висхідних країнах;

— є різного ступеня автократичними країнами, характеризуються як країни з низькими рівнями демократичних та гуманітарних свобод (таблиця «Індекс демократії і головних свобод країн TRICKs»[6]) [7];

Індекс демократії і головних свобод країн TRICKs, рейтинг 2021р.

Поки вказані країни ще не мають стратегічно узгоджених спільних інтересів і завдань. Однак, якщо тенденції перетоку політичної та економічної ініціативи продовжуватимуть розширюватись і прискорюватись, то вздовж всієї азійської частини світу зможе утворитись альянс, який, хоча й поступається в економічних обсягах BRICSу, однак виглядатиме значно могутнішим у політичному та дипломатичному вимірах, посилюючи свій вплив на більшість азійських країн.

«Розчарування» Південної Кореї? Ще однією країною, яка демонструє певну трансформацію акцентів у зовнішній політиці, як не дивно це звучить, може виявитися Південна Корея. Упродовж десятиліть країна жила під постійними загрозами з Півночі, і лише надійний захист США убезпечував країну від агресії. Однак, нескінченність «парасольки» не виглядає безумовною.

Безпека, гарантована США, дозволяла Південній Кореї проводити м’яку зовнішню політику, уникаючи політичних і дипломатичних «гострих кутів», особливо тих, які могли б зашкодити економічному зміцненню експортоорієнтованої країни. Доречно нагадати, що у 2014р., коли Західні країни запроваджували перші санкції проти вторгнення росії до Криму, Південна Корея їх (санкції) не підтримала, що ще тоді не могло не викликати розчарування США та їх союзників[8]. Однак, минулося.

З початком російської агресії у лютому 2022р. Південна Корея услід за західними партнерами вже підтримала санкційні заходи проти росії, що, однак, викликало певну неоднозначну реакцію внутрішніх політичних сил (які на той час знаходились у завершальній стадії президентських виборів, призначених на 9 березня). Мова не йшла про перегляд головних засад зовнішньої політики (всі добре розуміють значимість американської парасольки), однак тези про пошук шляхів зближення з Північною Кореєю, у т.ч. із залученням Китаю вже не виглядали як щось недопустиме.

Поряд з цим, слід нагадати («паралельний» процес), відбувалося зміцнення альянсу AUKUS, у складі Австралії, Великої Британії і США, cпрямованого на посилення безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, у т.ч. нейтралізацію і протидію Китаю (який останніми роками почав проявляти відверто агресивні наміри у регіоні, зокрема, висуваючи претензії до Тайваню, як частини «своєї території»)[9]. З початком російської агресії всі країни-учасники AUKUS безумовно підтримали Україну. Цілеспрямованість та єдність країн-членів AUKUS у протидії агресії проти України стало красномовним сигналом для Китаю, який поки відмовився від відкритих агресивних дій.

Зауважимо, оголошення про AUKUS стало несподіванкою для Євросоюзу, якого лише поставили перед фактом без попередніх консультацій та обґрунтувань необхідності такого кроку. А також викликало значне розчарування Південної Кореї, яку США «не запросили» до участі в діяльності альянсу[10], що було сприйнято як недооцінка ролі Південної Кореї в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Однак, відкрито претензії не висловлювались, оскільки Південна Корея добре засвоїла уроки війни в Україні:

• далеко не очевидним є швидке військове втручання міжнародних сил ООН для захисту країни, яка зазнає неспровокованої зовнішньої агресії від противника, який володіє ядерною зброєю;
• авторитарні країни готові у будь-який час розпочати насильницькі і військові дії проти країн, які, на думку агресора, проводять «недружню» політику[11].

Тобто, досвід «братерських» відносин між Україною і росією доводить згубність послаблення уваги до задумів і дій авторитарних держав, а тому добрі відносини з великим глобальним партнером є вагомим чинником збереження і розвитку.

Між тим, деякі політичні зсуви все ж проявилися. Чи через «розчарування» Південної Кореї, чи внаслідок посилення внутрішніх ускладнень (врізка «Наростання внутрішніх ускладнень у Південній Кореї»), однак окремі «неодзначні» кроки можуть похитнути міцні зв’язки країни із Західним світом.

Так, з одного боку, неочікуваною стала відсутність особистої зустрічі Президента Південної Кореї Мун Чже Ін (Moon Jae-in) з Ненсі Пелосі (N.Peloci), спікеркою Палати представників США, під час її візиту до країни. Так, Пелосі зустрічалась з «рівним» — спікером Національної асамблеї Південної Кореї Кім Джин Пьо. Однак, доброю партнерською практикою є те, що під час візиту високого представника країни-«старшого» партнера з ним/нею зустрічається і перша особа держави. Зауважимо, що відсутність вказаної зустрічі відбувалася на тлі високого невдоволення Китаю від візиту Пелосі на Тайвань, що навряд чи може розцінюватись як випадковий збіг.

З іншого — на початку серпня Південна Корея підписала контракт із російською держкомпанією на постачання компонентів і будівництво першої атомної електростанції в Єгипті, вартістю $2,5 млрд. Хоча влада запевняла, що консультувалась із США (про що мало хто знає), однак такий крок суперечить заходам США та їх союзників, спрямованим на посилення економічного тиску на агресора та ізоляції росії від сучасних промислових технологій[12].

Звичайно, у Південній Корею добре розуміють, що економічні санкції — важливий дієвий інструмент протидії агресору, які (санкції), хоча завдають збитків світовій і національним економікам, однак є необхідними для хоча б часткового приборкання апетитів агресора, а також допомоги Україні[13].

Заключні зауваження. Як вказувалося, боротьба України прискорила формування двох цивілізаційних угрупувань — демократичного та автократичного. Більшість країн належно оцінили і засвоїли уроки війни в Україні, які, по-перше, вказують на далеку не очевидність швидкого військового втручання міжнародних сил ООН для захисту країни, яка зазнає неспровокованої зовнішньої агресії. По-друге — засвідчують, що авторитарні країни готові у будь-який час розпочати насильницькі і військові дії проти країн, які, на думку агресора, проводять «недружню» політику. 

Глобальний перерозподіл, який сьогодні спостерігається у політичній, економічні, гуманітарних сферах, часто набуває неочікуваних проявів та характеристик, що може призводити до непорозумінь між демократичними країнами. Хоча у більшості випадків ми є свідками радше ситуативних процесів, однак тенденції до посилення агресивних намірів проти сусідніх країн, що започатковуються у ряді азійських країн, не можуть ігноруватись.

[1] Крім того, для обох країн Китай є одним з найбільших торговельних партнерів і ринком для експорту сировини, тобто мають спільну торговельну основу.

[2] Акронім запропонований у публікації: Pozsar Z. War and Industrial Policy. — Credit Suisse Investment Solutions&Sustaibability, 24 August 2022. Не плутати з іншими можливими визначеннями TRICK.

[3] Хоча Туреччина є стратегічним партнером України, однак з початку російської агресії вона офіційно не долучилася до санкційного режиму, запровадженого демократичними країнами проти росії (Чому Туреччина не приєдналася до західних санкцій та чи буде вона допомагати рф їх обходити. — https://eurointegration.com.ua/). Більше того, під час зустрічі на початку серпня 2021р. президенти Туреччини й росії домовилися про частковий розрахунок за російський газ у рублях, запровадженні російської платіжної системи "Мір" у п’ятьох турецьких банках (Alarm mounts in western capitals over Turkey’s deepening ties with Russia. — https://www.ft.com/content/). Поряд з цим, Туреччина офіційно запевнила, що не допустить порушення обмежень, попри глибокі економічні та політичні зв'язки з росією (Туреччина погодилася підтримати санкції проти росії. — https://www.reuters.com/world/).

[4] Ядерна програма Туреччини знаходиться лише у процесі розробки і поки не має мілітаристського спрямування. — Country Nuclear Power Profiles. Turkey, https://www-pub.iaea.org/MTCD/publications/PDF/cnpp2019/countryprofiles/Turkey/Turkey.htm.

[5] Так, Індія, не зважаючи на оголошену готовність до партнерських дій у Азійсько-Тихоокеанському регіоні (насамперед у рамках стратегічної платформи «Чотиристоронній діалог з питань безпеки» (Quadrilateral Security Dialogue) у складі Австралії, Індії, США та Японії), останнім часом наростила імпорт з росії, а також дала згоду на участь у російських військових навчаннях, що виглядає явно демонстративним кроком.

[6] Ranking of Countries by Quality of Democracy. — https://www.democracymatrix.com/ranking.

[7] Так, зокрема, Туреччина класифікується як помірна (moderate), а Північна Корея — жорстка (hard) автократії. Хоча Україна також посідала досить низькі позиції у наведених оцінюваннях, однак її рейтингові позиції є значно демократичнішими і ліберальнішими і засвідчують помітно кращий стан розвитку свобод.

[8] Russia’s Invasion of Ukraine and Implications for the Korean Peninsula. — https://www.cfr.org/blog/russias-invasion-ukraine-and-implications-korean-peninsula

[9] Докладніше: Геополітичні та геоекономічні зміни, формовані під впливом російської агресії, та оновлення місця України у світовому просторі / К.: Центр Разумкова, 2022.

[10] Pozsar Z. War and Industrial Policy. — Credit Suisse Investment Solutions&Sustaibability, 24 August 2022.

[11] South Koreans Could Learn A Lot From the War in Ukraine https://www.38north.org/2022/03/south-koreans-could-learn-a-lot-from-the-war-in-ukraine/

[12] У Сеулі запевняють, що не порушуватимуть міжнародні санкції проти Росії. Ціна питання — $2,5 млрд. –https://espreso.tv/pivdenna-koreya-pidpisala-kontrakt-z-rf-na-budivnitstvo-pershoi-atomnoi-elektrostantsii-v-egipti

[13] South Koreans Could Learn A Lot From the War in Ukraine. — https://www.38north.org/2022/03/south-koreans-could-learn-a-lot-from-the-war-in-ukraine/