Виходячи із запропонованої теми парламентських слухань, слід наголосити на критичній важливості об’єктивної оцінки викликів, загроз і ризиків як точки відліку процесу реформування та необхідної передумови визначення координат цілі, або ж кінцевої мети майбутніх реформ.

Існує небезпека суб’єктивного визначення і пріоретизації загроз національній безпеці, що є сьогодні найбільш актуальними, і при цьому — нехтуючи менш очевидними, але не менш важливими перспективними загрозами. Крім того, керівники силових структур мають власне відомче сприйняття загроз і пріоритетів.

Саме тому формування переліку викликів і загроз національній безпеці повинно здійснюватися на початковому етапі Комплексного огляду сектору безпеки і оборони із застосуванням передових методик кількісної та якісної оцінки за критеріями: ймовірності, періодичності, значимості, а також можливого впливу стратегічного середовища і стратегічних «шоків» на їх виникнення та розвиток (глобальні, регіональні, внутрішньополітичні, економічні, екологічні, демографічні фактори).

Помилки в оцінках на початковому етапі можуть звести нанівець подальший процес планування, визначення пріоритетів і призвести до неефективного використання обмежених ресурсів.

Існують інші, не менш важливі ризики, але іншого характеру — організаційні, корупційні тощо.

По-перше. Реформа Збройних Сил, чи Національної гвардії не може бути достатньо ефективною, якщо вона не буде невід’ємною складовою реформи всього сектору безпеки і оборони, яка, своєю чергою, не може бути результативною у відриві від комплексної реформи держави.

Неможливо реформувати армію без ефективних реформ в країні. Без розвитку економіки і відповідно фінансового забезпечення оборонної реформи, найкращі плани і програми приречені.

Одним із найважливіших напрямів реформи держави є викорінення корупції.

Корупція - найголовніша внутрішня загроза національній безпеці. Численні міжнародні дослідження демонструють прямий зв'язок між рівнем корупції в державі та рівнем нестабільності й імовірності внутрішніх конфліктів. В основі кожної з окремих причин, що призвели до Майдану-2, підриву обороноздатності країни, лежить корупція. Корумповані правоохоронні органи, попри суттєві фінансові вливання та надзвичайні повноваження, продемонстрували абсолютну неефективність в умовах внутрішньополітичної кризи.

Корупція є каталізатором, який множить імовірність та актуальність загроз як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Особливо неприпустимо, коли вона виявляється не лише у втратах мільярдів гривень, але й у людських втратах. Сьогодні нульова терпимість до будь-яких її проявів стала питанням національної безпеки. Втрата посади повинна розглядатися як мінімальне покарання для чиновників, які й надалі намагаються жити за старими схемами.

По-друге. Керівництво силових структур об’єктивно (фізично, інтелектуально, психологічно) не в змозі одночасно забезпечувати завдання функціонування відомств та опікуватися питаннями стратегічного розвитку, особливо в умовах війни. Тому, залишаючи за собою загальне керівництво, доцільно делегувати повноваження з управління реформами і розвитком окремій групі з 3-5 осіб. Така група повинна бути наділена необхідними повноваженнями, забезпечена інформаційним і аналітичним ресурсом, можливістю прямого, формального і неформального доступу до першої особи відомства, звільнена від інших, рутинних завдань. Водночас, члени цієї групи повинні нести повну і персональну відповідальність за результати виконання головного завдання, на реалізацію якого вони отримали повноваження.

По-третє. Необхідно дотримуватися балансу між нагальними потребами і забезпеченням розвитку. Наприклад, абсолютним пріоритетом сьогодні є забезпечення досягнення головної цілі — успішного завершення активної фази АТО. Тому найменші сумніви в обгрунтованості фінансування довгострокових програм, повинні стати достатньою підставою для відтермінування рішення до завершення АТО.

Водночас, не чекаючи завершення війни, вже сьогодні необхідно готувати рішення стосовно розвитку майбутніх оборонних спроможностей на підставі аналізу потреб оборони, можливостей національної економіки, вартості життєвого циклу основних зразків озброєнь, балансу між інтересами розвитку оборонної промисловості та Збройних Сил.

Помилкові рішення, допущені при ухваленні рішень стосовно закупки основних видів озброєння — особливо з корупційних мотивів - несуть загрозу підриву не лише обороноздатності, але й перспектив соціально-економічного розвитку держави на десятиліття, що, своєю чергою, створює загрози внутрішній стабільності та безпеці.

Отже, оцінюючи виклики та загрози національній безпеці та намагаючись напрацювати рекомендації, які б сприяли зміцненню вітчизняного сектору безпеки та оборони, пропоную організаторам і учасникам Парламентських слухань звернути увагу на важливість:

• об’єктивної та комплексної оцінки викликів і загроз як точки відліку реформ і передумови мінімізації ризиків у визначенні цілей;
• виваженості у прийнятті важливих рішень на основі визначених пріоритетів;
• проведення реформи сектору безпеки як невід’ємної складової комплексної реформи держави;
• делегування повноважень і дотримання балансу між нагальними потребами та потребами розвитку.