Коротко нагадаю про перебіг подій. 21 травня з’явилося повідомлення про те, що Путін відвідав Курську область, там провів ряд заходів і зустрічей. Причому, перше повідомлення про те, що начебто в цей час вертоліт Путіна попав в епіцентр атаки українських дронів, якими начебто мали за мету вбити Путіна, з’явилося лише 25 числа. Тоді в ефірі телеканалу Россия командир дивізії ППО Юрій Дашкін прочитав з папірця, що атака була «безпрецедентною» і зазначив, що Путін опинився «фактично в епіцентрі відбиття масованого удару». При цьому всі 46 дронів було знищено, запевнив російський військовий і навів подробиці: «Ми одночасно вели протиповітряний бій та забезпечували безпеку в повітрі прольоту вертольота президента».

Для спеціаліста, який хоча б іноді мав справу із супроводом так званого літерного борта (авіаційний радянський термін. Літерний — це, мабуть, від літера. Це коли в повітрі перебуває борт із VIP на борту, на рівні вищого керівництва держави, необов’язкового президента) все дуже зрозуміло. Тоді повітряний простір на десятки кілометрів закривається. Оголошується так званий план «Ковер». Жодна можливість, що буде якийсь цивільний чи військовий борт поблизу, окрім супроводу, виключається. Такий літерний борт йде просто по чистому звільненому небу.

Це просто абсурд

Припустити, що російські військові могли допустити такий інцидент, що до вертольоту з Путіним могли наблизитися українські безпілотники — це просто абсурд. А враховуючи швидкість безпілотника, що орієнтовно 200 кілометрів на годину, то навіть якби ці безпілотники з’явилися, то було б, щонайменше, кілька годин, щоб зреагувати і не допустити їх. В підсумку, це абсолютно надумана історія. І абсолютно також очевидно, що якщо там був так званий борт Путіна, то Путіна там точно і близько не могло бути.

Здавалося б, для чого росіянам створювати таку історію?

Тепер, якщо спробувати з'єднати певні точки, то напрошується дуже невтішний висновок. Це якраз збіглося в часі з серією масованих ударів в Україні, в тому числі, по Києву — з величезними руйнуваннями і людськими жертвами. Також тут варто пригадати заяви інформаційних супровідів, які здійснювали в Росії. Це були начебто удари у відповідь на щось, що зробила Україна, що це були там чи то симетричні, чи то асиметрична відповідь. Тобто все підводилося під те, що «Росію спровокували», «Росія була змушена» чи не могла на це не відповісти. І це було, зокрема, таке покарання, реванш за якісь дії України.

Якщо говорити про атаки, які українські військові здійснювали по території Росії в ці дні, то окрім масовості там не було жертв серед цивільного населення, чи тим більше резонансних руйнувань цивільної інфраструктури. Але росіянам потрібно було подати як удар у відповідь на щось дуже серйозне і загрозливе для Росії.
Я б не став би виключати, що готувався ще більш масштабний удар, ніж стався. Тому що якщо росіяни дійсно хотіли показати, що був замах на Путіна, то тоді, скажімо, щонайменше черговий Орешнік міг би зрозуміти навіть Трамп. Тому що — вбити Путіна, це ж за ядерною доктриною РФ — загроза існування самої російської держави. Тому, можливо, росіяни зрозуміли, що ця версія навряд чи буде сприйнята, і у них були б ще більш катастрофічні наслідки.

Водночас, якщо вони це спробували раз і невдало, це не значить, що в майбутньому це не може повторюватися. Чи вони не спробують це повторювати в якийсь більш хитромудрий спосіб?

Яку мету ці масовані удари переслідують, особливо, коли йдеться при Київ. Тому що, як би це цинічно не звучало, якщо ми подивимося, як потерпає від обстрілів Одеса, Харків, але все одно удар по Києву викликає більший інтерес світових ЗМІ й більше занепокоєння наших західних партнерів, ніж щоденні удари по інших містах. Бо це має величезний медійний ефект, це також має психологічний ефект — коли столиця держави потрапляє під таку атаку.

Це абсолютно напряму пов’язано з мирним процесом. І що цим намагається сказати Путін українцям, європейцям? — Чим довше ви не будете погоджуватися, чи опиратися нашим ультиматумам, тим гірше буде для України. І показати таку надмірну жорстокість.

Як ми бачимо, Путіну це сходить з рук. Зробив заяву Трамп, що Путін «божевільний», а за цим реальних дій поки що немає. Путін вже звик до такого, і він впевнений, що Трамп нічого робити не буде (дай Бог, щоб він помилився). Але українцям, європейцям показує, що погоджуйтесь поки ми просимо оце. Це є прямим текстом Володимир Мединський у Стамбулі сказав — не хочете чотири області віддати, завтра буде шість, післязавтра — вісім. Тобто це все вписується в російську тактику чи стратегію досягнення перемоги в цій війні.

Свого часу, ще коли війна Росії проти України для багатьох була із серії неймовірного, в Русском журнале була опублікована стаття одного з російських ідеологів, яка називалась «Операция Механический апельсин». І в тому сюжеті в кінці завершення російсько-української війни був ядерний вибух вночі над Чорнобильською зоною — коли цей спалах могла побачити Україна і частина Європи. Тож вже ні у кого не залишалося сумнівів у рішучості РФ. Тобто всі зразу погодились із тим, що далі з Росією воювати немає сенсу, або ж надто небезпечно. Тому росіяни люблять також згадувати засування ядерної зброї американцями, коли це також був вирішальний момент примушення Японії до капітуляції.

Тобто росіяни цю ідею давно і серйозно проводили, і не облишили. Один раз вони вже цю спробу зробили Орешніком — вдарили по Дніпру, тоді не спрацювало. Але не факт, що вони не спробують це повторити ще раз. І є загроза того, що якщо в якийсь момент Путін зрозуміє, що це йому може зійти з рук.

Якраз застосування тактичної ядерної зброї не має військового сенсу, тому що вона створювалася для знищення великих угруповань військ. Але якщо Путін оцінить, що для нього не буде наслідків з боку Китаю чи Сполучених Штатів, а він матиме ефект від її застосування, що спонукає всіх примусити Україну до капітуляції, тоді не виключено, що він може до цього вдатися.

І на завершення не хотілось би лякати, але після того, як Трамп сказав про Путіна crazy, у соцмережі X з’явився пост держсекретаря США Марко Рубіо: «Хотілося б поділитися більшою кількістю інформації, але поки що можу сказати, що багатьом цілком очевидно, що з Путіним щось не так. Він завжди був убивцею, але зараз його проблема інша та суттєва». На мою думку, навряд чи Рубіо натякає на проблеми зі здоров’ям. Можливо держсекретар США і мав на увазі цей ще нереалізований замисел із ударом по Україні.

Тож на сьогоднішній день, по суті, не лише Україна, але і складається таке враження, що весь світ стає заручником однієї психічно нездорової людини, і, на жаль, майже 9 мільярдів людей не можуть дати цьому раду.