Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова, розповідає НВ про деталі розвʼязаною Росією війни, оцінює потенціал армії РФ наростити інтенсивність бойових дій та називає головні ризики для України.
— Прокоментуйте, будь ласка, нинішню військово-бойову тактику росіян та їхні дії. Про що вони свідчать?
— Тактика росіян полягає в нанесенні розривних ударів по ключових обласних центрах. Ми це бачимо. Київ, Миколаїв, Харків, Запоріжжя, Суми і так далі. З метою примусити нашу владу піти на капітуляцію. Володимир Путін був певен, що буде бліц-криг і що росіян тут зустрічатимуть з квітами. А ви знаєте, з чим його зустрічають насправді. Цей план захлинувся, а поставленої мети не досягнуто.
При чому загарбники навіть не гребують тим, що обстрілюють житлові квартали. Відверто знищують місцевих мирних жителів — Харків, Іванків, Бородянка. Що зараз буде. Ця пауза, пов’язана з технічними переговорами, буде використана для того, щоб потягнути резерви, ввести в дію той накопичений на кордоні з Україною контингент, який до речі, вже деморалізований. Тобто це навіть не новий резерв, а той, який одним оком дивиться на Київ, а іншим — на Москву. Неприємно буде, якщо долучиться Білорусь. Це призведе до розтягування наших сил по фронту, що не є бажаним.
— Як ви оцінюєте вірогідність повноцінного вступу Білорусі в цю війну? Які це наслідки потягне?
— Важко говорити, бо розумовими якостями Олександр Лукашенко не набагато відрізняється від свого патрона в Кремлі. Може, вони бажали внести себе в аннали історії, а потраплять в аннали психіатрії. Але справа в тому, що ось цю паузу використовує не лише Росія. Її використовуємо ми і наші західні партнери. Та допомога, яка надходить, — дай Боже, щоб її вчасно отримали наші збройні сили. Тоді знищення ворога продовжиться, і буде не понад 5 тис., а понад 10 тис. [втрат противника].
— Чи згодні ви з тим, що критичний час, відведений на реалізацію планів Росії, вичерпався?
— Першочергових. Але це не означає, що нам слід розслаблятись і що це кінець нахабної війни, яку розпочав Путін. До кінця ще далеко.
— Якою є подальша стратегія Росії та сценарії розвитку подій? Як вони, можливо, відкоригувались через провал першочергового плану?
— Я не служу в Генштабі РФ, щоб розмірковувати про їхню стратегію. Але вона одна — підкорити Україну. Тобто змусити нашу владу піти на капітуляцію. Це головна мета. Яким чином — це вже тактика. Як вони зараз перегрупуються, в яких напрямках, які сили застосують. Я думаю, що буде збільшено кількість авіації в повітрі, будуть більш масовано застосовувати ракети. Цього можна чекати. А мета не скасовується.
— При цьому російська армія атакує градами житлові квартали українських міст, і це суперечить меті когось тут «підкорити» і «визволити». Чому вони йдуть на такі кроки?
— Це відчай. Вони не знають, що робити.
— Прокоментуйте дії Заходу. Як ви їх оцінюєте наразі?
— Такої масштабної підтримки, яку ми отримали, Путін явно не очікував. Це економічні, фінансові санкції. І військова допомога зброєю. До речі, не лише військово-технічна, а дійсно військова, бо формується іноземний легіон. Участь у нашій обороні братимуть іноземці. І ось, як я чую з останніх новин, і культурний «фронт» вже замкнувся навколо Росії.
Зараз вона перебуває в повній ізоляції, і їй чекати на щось краще сенсу немає. Я боюся тільки того, що це все остаточно зажене Путіна в кут, і він буде розраховувати на ту червону кнопку під рукою. Але там не так все однозначно. Були вже такі ситуації в минулому столітті, коли за хибною тривогою стояло питання, що треба запускати балістичні ракети. І оператор не натиснув кнопку. Я думаю, що так буде і зараз. Якщо Путін віддасть такий наказ, то прискорить свій кінець.
Його оточення не бажає піти з ним у труну.
— Наскільки, по-вашому, Росія використала зосереджені біля наших кордонів ресурси?
— За моїми розрахунками, там залишилось десь 35%. Але, повторюю, ті військовослужбовці вже деморалізовані і відмовляються їхати в Україну.
Ресурси у Росії є, але для цього треба ті сили, які залишились, знімати з інших напрямків. Тобто послабляти західний округ, південний округ. Забирати сили з Центральної Азії. А там таліби тільки цього й чекають. Я не бачу для Росії якихось суттєвих «загашників», які вони могли би зараз розкупорити й поповнити ці сили на українському напрямку без послаблення інших. Їхні сили не гумові.
— Але якщо Росія піде на це, то наскільки швидко взагалі вона здатна перекинути додаткові сили в Україну та поповнити ресурси?
— Щоб це зробити швидко, їй потрібно покласти всю залізницю на західному напрямку. Тобто відмовитися від постачання звичайних вантажів, а всі сили переключити на перекидання військ. А вся залізниця стане за добу. Тобто такої можливості швидкого перекидання у Росії не буде.
Джерело:
