Що змінилось у військовій тактиці РФ і до чого нам готуватися?

Якщо раніше була спроба здійснити бліцкриг і по-гопницьки з наскоку примусити Україну до капітуляції, то зараз на порядок денний вийшов інший підхід


Я не бачу серйозних змін у російській стратегії цієї війни. Адже спочатку і зараз ставлять за кінцеву мету знищення України як держави. У цьому змін не сталося. Зміни відбулися в оперативно-тактичних підходах щодо досягнення такої мети. Тобто якщо раніше це була спроба здійснити бліцкриг і таким гопницьким наскоком примусити Україну до капітуляції, то зараз на порядок денний вийшов інший підхід — закріплення на тих рубежах, на яких зараз перебуває російська армія, і спроба досягнення мети на східному та південному напрямках. Кінцевою ж метою всього цього буде створення замкнутого поясу на кордоні між Росією й Україною, неважливо, якою глибиною буде цей пояс. Я ще 7 лютого писав у колонці для НВ, що, наскільки дадуть ЗСУ просунутися Росії, ось така глибина і буде. Так воно й виходить.

Тому найбільшої напруженості слід очікувати на східному та південному напрямках. Але це не виключає того, що будуть спроби просування чи створення напруженості і на північному напрямку, зокрема й на київському, з метою не дати ЗСУ перегрупувати свої сили туди, звідки виходить найбільша загроза. На мою думку, ось така вимальовується конфігурація.

Найбільшої напруженості варто очікувати на східному та південному напрямках

Що може залучити Росія до виконання цих завдань? Це ті можливості, які Путін отримає за рахунок проведення призовної весняної кампанії, а там чисельність уже оголошена 134,5 тис. осіб. Сумніваюсь, що вони таку кількість наберуть, по-перше, а по-друге, призиватимуть не лише молодих і ненавчених. За задумом основу цього призову мають скласти резервісти першої черги. Тобто ті, хто вже проходив підготовку. Це, умовно кажучи, підготовка. Великої підготовки вони там не здобули. Вони колись проходили службу у ЗС РФ. Ми знаємо, як найбільш підготовлені сили були перемелені під час цього так званого бліцкригу. Тобто, вони спробують посадити цей призовний склад на ту техніку, яку знято зараз із тривалого зберігання, переважно. Це також обмежений ресурс. Єдине, що вони можуть збільшити свої сили за рахунок ракетно-авіаційних можливостей. Вони ще мають крилаті ракети, якими намагаються доукомплектувати ті кораблі, які перебувають у чорноморському басейні. Плюс перекинувши частину ракет на територію Білорусі.

Поки що я не бачу ознак того, що ми можемо розслаблятися, впадати в якусь ейфорію щодо вже досягнутої перемоги. Перемога буде, але вона, м’яко кажучи, не є близькою. Над цим потрібно буде дуже серйозно попрацювати і розраховувати не лише на переможні реляції, а на небажані для нас втрати і в живій силі ЗСУ, і мирного населення, на мій превеликий жаль.


Джерело:

Микола Сунгуровський

Директор військових програм


Народився в 1951 р. в Москві.

Освіта:

Оренбурзьке вище військове зенітне ракетне училище (1972);

Київська академія протиповітряної оборони (1982);

Вища школа підприємництва при Київському інституті народного господарства (1991).

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, автор понад 100 наукових праць.

Робота:

з 1982 р. — наукова робота (39-й Науково-дослідний інститут бойового застосування військ ППО сухопутних військ, Центральний науково-дослідний інститут МО, Національний центр оборонних технологій і воєнної безпеки, Аналітична служба Апарату РНБО);

з грудня 1999 р. — координатор програм Центру Разумкова;

з лютого 2000 р. — позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України;

з грудня 2006 р. — директор воєнних програм Центру Разумкова.

Полковник запасу, стаж військової служби — 31 рік. Сфери діяльності — системологія, системний аналіз, стратегічне планування, методи аналізу та забезпечення національної безпеки. Остання посада в державних органах — завідувач відділу Аналітичної служби Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

(044) 201-11-98

sungurovsky@razumkov.org.ua