Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський у коментарі виданню «Новое время» розповів, які чинники вплинуть на подальший перебіг бойових дій у зоні АТО.

Збільшення активності бойовиків на Донбасі свідчить про те, що Путін не відмовився від своєї мети. Якщо йому не під силу розширення зони конфлікту, то дестабілізація її і прилеглих районів продовжуватиметься напевно.

Але заяви, які ми чуємо з вуст голови Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Сергія Пашинського про те, що росіян і бойовиків у зоні АТО більше, ніж українських солдатів, — це просто генерування паніки. Адже державний діяч не повинен сіяти паніку, особливо безпідставну.

Як свідчать заяви міністра оборони Степана Полторака, в українській армії сьогодні налічується близько 214 тис. осіб. Водночас угруповання російських терористичних військ і бандформувань, за різними джерелами, не перевищує 30-55 тис. Точніших даних немає. Хто заважає у плановому порядку збільшувати концентрацію українських військ на Донбасі?

Це питання нормального військового планування — зосередження сил у певній точці для проведення певної операції. І це питання не повинно використовуватися для того, щоб пропонувати абсолютно безглузду ініціативу і нагнітати паніку. В українського політичного керівництва є достатньо сил, аби збільшити чисельність нашого угруповання в регіоні. Було би бажання.

А ось як ситуація в зоні АТО розвиватиметься далі, залежить від багатьох чинників. Перший важливий момент — тиск зовнішніх санкцій. Саме від них залежить, скільки ще Росія істерично намагатиметься зберегти лице. Вже ні для кого не секрет, що санкції разом з падінням цін на енергоносії, вкрай негативно позначаються і на російській економіці, і на суспільстві, і на бізнесі. Питання в тому, до якого моменту Росія чіплятиметься за свої нинішні плани стосовно України. І коли перед росіянами постане проблема не розкошів, а виживання.

Другий момент — наскільки довго російське суспільство буде готове поповнювати ряди бойовиків, а по суті - смертників на Донбасі. Не секрет, що вже з'являються ознаки невдоволення тим, що Росія відправляє солдатів-строковиків у зону бойових дій.

І третій момент — наскільки ми самі усвідомлюємо загрозу з боку Росії, наскільки ми готові до того, щоб її відбити. Тут важливим є рівень підтримки, яку армії надає владу, населення і особливо жителі регіонів, прилеглих до зони конфлітку. А це вже залежить від того, як себе покаже нинішня влада: як відбуваються реформи, боротьба з корупцією, люстрація. Порожні обіцянки за 23 роки незалежності вже встигли набриднути всім. Солдатам потрібно показати, за що вони борються, мотивувати не словами, а результатами. І тоді, як говорив свого часу вождь пролетаріату, люди до вас потягнуться.