Mind продовжує серію публікацій досліджень Центру Разумкова щодо викликів та загроз розгортання кризових процесів в Україні. 

Одним з головних глобальних геополітичних і геоекономічних процесів упродовж найближчих двох років стане «розлучення» Великої Британії з Європейським cоюзом — Brexit. Звичайно, Brexit не вичерпує множину викликів, які постають перед ЄС, — найближчим часом відбуватимуться випробування політичними виборчими процесами. Особливо критичною може виявитись ситуація у Франції, яка за перемоги в президентських перегонах ультраправого кандидата може стати каталізатором центробіжних тенденцій у Європі загалом. Тому тут дещо більшу увагу (порівняно з іншими розвинутими країнами) приділимо економічній динаміці саме Великої Британії.

Одразу зауважимо, що ризикам і наслідкам Brexit вже присвячена низка ґрунтовних публікацій, проте острахи руйнівного впливу (після дійсно короткострокового шоку), на наш погляд, виглядають перебільшеними. Так, економічні результати вже ІІІ кварталу 2016 року виявилися вищими, ніж очікувалось (зокрема, внутрішній попит знизився значно менше, ніж передбачалося, а британський фунт, хоча й не повернувся до попереднього рівня, проте вийшов на цілком збалансований рівень).

Стосовно економічної динаміки звернемо увагу на наступні особливості. Насамперед, зазначимо, що упродовж останніх десятиліть британська економічна динаміка у частині реального зростання практично повторювала динаміку США, країни, яка була й залишається глобальним лідером, і помітно відрізнялася від економічних циклів найбільших країн ЄС. Зокрема Німеччини, економіка якої є визначальною для континентальної Європи.

На початку 2000 року рядом лідерів консервативної партії Великої Британії навіть була висунута теза про доцільність приєднання країни не до ЄС, а до північноамериканського НАФТА. І хоча ця ініціатива того часу не набула розвитку, проте з урахуванням макроекономічних та інституційних показників, а також виходу Великої Британії з ЄС, питання подальших інтеграційних процесів для країни ще матимуть продовження.

Тобто коротко- і середньострокові економічні цикли вказували на наближення британської економіки радше до американської, аніж європейської.

Іншим свідченням близькості ділових циклів США та Великої Британії виступає динаміка зайнятості. Так, з середини 1990-х років до глобальної кризи 2008–2009-х рівень безробіття у США і Великій Британії був суттєво нижчим, ніж у провідних розвинутих європейських країнах, а також мав різноспрямовану динаміку з відповідною динамікою найбільших розвинутих країн континентальної Європи.

Зростання реального ВВП розвинутих країн, % зростання до попереднього періоду

Рівень безробіття у розвинутих країнах, % загальної робочої сили

Сальдо рахунку поточних операцій розвинутих країн, % ВВП

Більше того, зовнішньоекономічний сектор також підтверджує вказані взаємозв’язки. Так, динаміка сальдо рахунку поточних операцій Великої Британії і США — наближені одна до одної і фактично знаходяться у «протифазі» з відповідною динамікою найбільших економік єврозони.

Ці та інші особливості економічної динаміки визначають і макроекономічну основу вибору політики Brexit. Традиційна близькість економічної політики США і Великої Британії дають певні підстави говорити про радше об’єктивний характер Brexit, аніж його виключно політичні основи.

Важливо вказати, що упродовж останніх п'яти років темпи економічного зростання Великої Британії помітно перевищували відповідні темпи найбільших європейських континентальних економік. Британська економіка стала другою найбільшою економікою у ЄС, випередивши Францію і досягнувши у 2015 році показника у 2,58 трлн євро (майже $2,9 трлн). Для порівняння: показник Німеччини склав понад 3,0 трлн євро, або близько $3,4 трлн.

Звичайно, певне зниження номінальних показників ВВП європейських країн у 2015–2016 роках пов’язано із зміцненням долара відносно основних світових валют. Причому, зважаючи на послаблення британського фунта після оголошення рішення про Brexit, зниження номінальних показників Великої Британії стало помітнішим у 2016 році. Однак курсові коливання фунта до євро є значно меншими, ніж до інших провідних світових валют, що й не змінює суттєво показники розподілу ВВП по країнах. За оцінкою Світового банку розвитку економіки у 2016-му (станом на 1.02.2017), ВВП Німеччини становив $3,36 трлн (4,54% світового ВВП), Великої Британії — $2,86 трлн (3,85%), Франції — $2,42 трлн (3,26%).

Відповідним чином, у посткризовий період у Великій Британії помітно зріс ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) порівняно з країнами єврозони. Зважаючи на високу інерційність показників ВВП за ПКС при низьких курсових коливаннях валют та інфляції, є підстави стверджувати, що вказаний розподіл збережеться і у середньостроковій перспективі.

Слід зазначити, хоча сьогодні переважає думка про значні втрати економік Великої Британії та ЄС у процесі та після завершення Brexit, проте поки значні негаразди у виробничих сферах не проявились. Індекс виробничої активності (як в обробних галузях, так і у сфері послуг) в єврозоні практично не зреагував на оголошення про вихід, що цілком узгоджується із міцністю ЄС і позитивними очікуваннями його (ЄС) вагомості у середньо- та довгостроковій перспективі, а у Великій Британії мав лише короткострокове відхилення від достатньо стійкого тренду.

Індекс активності у виробничій сфері та сфері послуг

Більше того, після прийняття рішення про започаткування процесу виходу, виробничі індекси продемонстрували зростання, хоча у Великій Британії й був зафіксований короткостроковий шок. Звичайно, певною мірою таке зростання зумовлене сезонним чинником. Проте важливу роль зіграла визначеність політичного рішення Великої Британії. Зважаючи на структуру формування доданої вартості (як у Великій Британії, так і найбільших економіках континентальної Європи), поки потенційні негаразди не проявляються.

Вірогідно, ситуація зможе змінитись, коли буде сформовано точну політичну послідовність дій, проте це зможе статися лише восени 2017 року.

Варто відзначити вагомість впливу політичної складової в країнах ЄС на макроекономічну стійкість в Європі загалом. По-перше, прихід до влади популістських або радикальних сил у ключових країнах означатиме посилення нестабільності інституційного середовища ЄС. По-друге — успішні переговори стосовно «розлучення» Brexit сприятимуть зміцненню економік ЄС та Великої Британії, а з тим — євро і фунта. А от їхній провал або безперспективне затягування, найвірогідніше, посилять європейські системні кризові процеси.

Вже довгий час дефіцит рахунку поточних операцій Великої Британії є предметом значного занепокоєння керівництва країни, у тому числі внаслідок суперечливості його чинників і складових. Так, погіршення британського зовнішньоторговельного сальдо Великої Британії у посткризовий період при досить високих темпах зростання реального ВВП значною мірою пов’язане із зміцненням фунта — у 2014 році до найвищого рівня в останнє десятиріччя — на міжнародних ринках. А тому послаблення фунта у 2016-му може додати певних конкурентних переваг британським експортерам і покращити зовнішньоторговельні баланси.

Іншою особливістю зовнішньої торгівлі Великої Британії є те, що обсяги торгівлі країни з членами ЄС приблизно дорівнюють обсягам торгівлі з країнами поза межами ЄС. Тобто структура торгівлі достатньо диверсифікована, що зможе полегшити переорієнтацію країни на нові ринки, якщо зовнішні умови співробітництва з ЄС ускладняться.

Зовнішня торгівля товарами Великої Британії, € млрд, 2016 рік

Зауважимо, що основні процеси, пов’язані з Brexit, найвірогідніше завершаться у 2019 році. І саме на цей період може припасти період прискорення структурних змін, тобто формування нового економічного та інституційного середовища, що потребуватиме також зміни економічної політики у тих країнах, які воліли б продовжити активні партнерські відносини з Великою Британією. Це повною мірою стосується й України.