Заступник генерального директора — директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко у розмові з читачами мережевого видання «Главред» розповів про основні проблеми, що можуть виникнути під час виборів 25 травня 2014р., шанси кандидатів на перемогу та передбачуваність результатів голосування, ймовірну подальшу поведінку Росії стосовно України, а також необхідність дострокових парламентських виборів.

— Який з варіантів боротьби з корупцією Вам здається найбільш прийнятним: ліберальний європейський або жорсткіший сінгапурський? Чи можливо взагалі швидко впоратися з цим явищем? Як може нездатність влади боротися з корупцією вплинути на наші стосунки з розвиненими країнами?

Швидко вирішити проблему, яка вразила не лише державний механізм країни, але і її економіку, і навіть суспільство, дуже складно. Якщо ми орієнтуємося на європейську модель розвитку України, то, очевидно, ми орієнтуємося і на відповідні моделі протидії і запобігання корупції. Тим більше, що під цю модель були зроблені й деякі практичні кроки, зокрема, законодавчі. В умовах, коли Україна стає пріоритетним об'єктом отримання міжнародної допомоги, увага з боку іноземних партнерів до проблеми корупції буде значно вищою. І це слугуватиме серйозним запобіжником для влади.

— Чи існує загроза, що якісь ще області України спіткає така ж доля, що Донецьку й Луганську?

Сподіваюся, що період, коли така загроза існувала, лишився у минулому.

— Чи реально Україні перемогти сепаратистів і терористів на сході країни? Як це можна зробити? І чи робить все, від неї залежне, в цьому плані українська влада? Яка подальша доля ДНР і ЛНР, чи визнає хоч хтось їхню незалежність?

Перемогти терористів — реально, але для цього їх потрібно позбавити зовнішньої підтримки. Влада робить те, що вона може зробити в цих умовах із тими силами і ресурсами, які вона має. ДНР і ЛНР є терористичними угрупованнями, що й визначить їхню подальшу долю. Навряд чи хтось, окрім аналогічних структур, наважиться визнати їхню незалежність.

— Коли і за яких умов, на Вашу думку, заспокоїться Росія? Чи заспокоїться взагалі?

За нинішнього її керівництва — навряд чи. Якщо заспокоїться, то під тиском серйозних внутрішніх проблем.

— Як Ви вважаєте, чи відведе цього разу Путін війська від кордону з Україною, чи доброю традицією стане відведення російських військ від нашого кордону раз на місяць?

Цього разу він вирішив замінити наземні війська авіацією.

— Наскільки високий, за Вашими оцінками, буде рівень фальсифікацій, якими вони можуть бути? Що ще може стати великою проблемою цих виборів?

На цих виборах фальсифікації не відіграватимуть суттєвої ролі, і їхній рівень буде невисоким, тому що розрив між лідерами є досить значним. Найбільшою проблемою цих виборів стане робота виборчих комісій. Зрозуміло, насамперед це стосується Донецької і Луганської областей. Також організаційні проблеми можуть виникати там, де одночасно проводитимуться кілька виборів.

— Що далі буде з Кримом (наші ЗМІ малюють вельми сумну картину стану АРК зараз)? Чи зможе, коли і за яких умов Україна повернути Крим?

Крим на тривалий час залишиться проблемною територією в усіх відношеннях: і з точки зору його політико-правового статусу, і з огляду на соціально-економічні перспективи півострова. Крим є територією України. Але для того, щоб відновити статус-кво у цьому питанні, потрібен буде тривалий час - не менше п'яти років. Основними чинниками тут будуть насамперед міжнародно-правові механізми та, власне, ситуація в самій Росії.

— Що чекає Київ у разі перемоги кожного з найбільш рейтингових кандидатів?

Насамперед треба очікувати принципової зміни відносин між київською владою і жителями міста, територіальною громадою. Обидва кандидати, які зараз є лідерами, обіцяють повернути владу обличчям до людей, посилити роль самоврядування, органів територіальної самоорганізації населення і, головне, використовувати ресурси міста саме на користь київської громади. Можна сподіватися на те, що Київ запозичуватиме кращий міжнародний досвід. Це насамперед пов'язується з перемогою Віталія Кличка на мерських виборах. Очевидно, що нова київська влада буде спроможна забезпечити всі поточні потреби киян і життєдіяльність міста.

— РНБО ініціює створення широкої антипутінської коаліції разом з НАТО і Євросоюзом. Прокоментуйте доцільність такої ініціативи.

Консолідація зусиль міжнародної спільноти в питанні захисту України від російської агресії, утримання Росії від ескалації напруженості є надзвичайно важливим завданням. Водночас організаційні форми, в яких це здійснюється, вже зараз доводять свою ефективність. І мова повинна йти не про протидію конкретному політичному режиму конкретної країни, а про забезпечення принципів, встановлених міжнародною спільнотою, та їхнє дотримання.

— Чи вірите Ви в кардинальні зміни в житті країни після виборів, у зміну системи, підходів? Наскільки, на Вашу думку, змінилися прості люди, більшість із них?

Події останнього часу в Україні засвідчили, що без кардинальних змін країна просто не може існувати далі. По суті, така драматична зміна влади і низка конфліктів після неї самі по собі стали початком таких змін. Зараз існує як внутрішній запит на реформи в різних сферах життя суспільства, так і готовність міжнародної спільноти практично допомогти у здійсненні цих реформ. Цілком може бути, що це останній шанс для України, аби перетворитися на повноцінну європейську державу. Звичайно, в даний момент відповідальність влади за реалізацію цього є найвищою. З іншого боку, Майдан засвідчив, що громадянське суспільство в Україні досягло такого рівня, що може примусити владу це здійснити. Тому шанс на зміни, безперечно, є. І це підкріплюється тими змінами, які відбулися у свідомості більшості громадян України, які відчули власну гідність і готовність активно відстоювати свої права і свою державу.

— Пане Юрію, прокоментуйте, будь ласка, ситуацію з газетою «Вести», чи схвалюєте ви такі методи «боротьби»?

Вважаю, що з цією ситуацією повинні розбиратися правоохоронні органи за умов чіткого дотримання усіх процедурних норм, щоб не було жодних підстав говорити про «боротьбу». Зрозуміло, що переддень президентських виборів — не надто зручний час для таких дій.

— Чи заспокоїться Росія після виборів, визнає результати, дасть спокій Україні?

Із заяв російського керівництва зрозуміло, що Росія навряд чи визнає легітимність проведених в Україні виборів. Водночас вона буде змушена встановлювати контакти з новообраним Президентом. Чи дасть Росія спокій Україні? Очевидно, ні. Навпаки, вона продовжуватиме своїми діями підтримувати внутрішню напругу, провокувати конфлікти. Стабільна, спокійна і впевнена в собі європейська Україна не входить у плани нинішньої російської влади.

— Що Ви думаєте про передвиборчі обіцянки кандидатів у Президенти? Чому ніхто з них, озвучуючи ці обіцянки, не думає про те, що функції Президента тепер будуть урізані і доведеться залежати від парламенту?

Кожна людина, яка претендує на посаду глави держави, має представити суспільству своє бачення її майбутнього. У програмах кандидатів у Президенти по-різному, але в цілому відображені основні аспекти цього бачення. Засоби реалізації, конкретні функції і повноваження — це механізми, за допомогою яких реалізуються ті чи інші цілі. Політик, обіцяючи суспільству певні речі, тим самим бере на себе відповідальність за їх виконання. Як він буде виправдовувати ці очікування? Це, очевидно, також його відповідальність.

— Для чого і чому з'являється такий «стьоб», як кандидати на державні посади на кшталт Дарта Вейдера, кому потрібні і вигідні такі технології?

На мою думку, такі технології потрібні тим людям, які заявляють про себе у відповідний спосіб. Для когось це можливість реалізувати свої амбіції, стати впізнаваним. Серед кандидатів у Президенти багато тих, хто не має реальних шансів на перемогу, проте чомусь захотів взяти в них участь. Просто не додумалися до більш оригінального формату.

— Коли в Україні доцільніше провести парламентські вибори, наскільки ймовірно, що вони пройдуть восени?

Дострокові парламентські вибори потрібні. Вони мають завершити процес переформатування влади. Але до цього Верховна Рада має ухвалити деякі необхідні рішення, зокрема в частині внесення змін до Конституції. Якщо Верховна Рада буде спроможна реалізувати ці завдання протягом двох послідовних сесій, то дострокові парламентські вибори могли б відбутися у листопаді-грудні 2014 року. На сьогодні така ймовірність існує, хоча водночас існує і опозиція до проведення дострокових виборів. Тому питання терміну цих виборів залежатиме від позиції новообраного Президента, співвідношення сил у ВР і ступеня суспільного тиску на політиків з метою проведення виборів.

— Чи бачите Ви зараз сенс у тому, що продовжує стояти Майдан?

На мою думку, Майдан як визначальна подія в житті держави, як факт масованого суспільного спротиву і громадянського протесту проти авторитарного режиму, вже відбувся. Ті атрибути Майдану, які зараз залишаються в Києві, очевидно, мають змінитися іншими формами, які будуть нагадувати про ці події і вшановувати пам'ять тих, хто віддав своє життя під час них. Як країна в цілому, так і Київ мають поступово переходити до відновлення нормальної життєдіяльності, в тому числі на вулицях міста.

— Пане Юрію, чи має зараз насправді хоча б якийсь позитивний вплив на ситуацію в регіоні зміна настрою Ахметова? Чи він уже не здатен зупинити цей процес?

Думаю, що позитивний вплив на ситуацію в Донецькій і Луганській областях матимуть будь-які дії, спрямовані проти терористів, що там діють, які відображають позицію тієї мовчазної заляканої більшості громадян. Звичайно, такі дії мали би бути здійснені значно раніше. Очевидно, пан Ахметов надто довго вичікував і перейшов до більш активного прояву своєї позиції тільки тоді, коли ситуація стала реально загрожувати його інтересам. За цей час його можливості значно послабилися, і без зусиль центральної влади своїми силами він не може протидіяти тим терористичним угрупованням, що діють на Донбасі.

— За вашими оцінками, чи робить влада і правоохоронці все можливе зараз, аби вибори пройшли спокійно?

На мій погляд, роблять. Але знову ж таки, в міру тих можливостей, які вони мають.

— Яких провокацій і дій сепаратистів можна чекати 25 травня? Чи не вийде так, що головною темою стануть не вибори, а чергові трагічні події, подібні до Волновахи?

Аналогічна ситуація у нас була перед травневими святами. Тоді було дуже багато інформації про очікувані дії та провокації сепаратистів. Не варто підживлювати їхню фантазію. Готуватися треба до всього, проте сподіваймося, що вибори відбудуться за нормальних умов.

— Чи варто чекати сюрпризів у результатах виборів? Переможець вже визначений, чи в лідери може прорватися кандидат, який не має, згідно зі соцопитуваннями, поки що високих рейтингів?

Стосовно першого місця на виборах 25 травня сумнівів практично немає. Певна інтрига може бути лише навколо другого кандидата. Але, скоріше за все, ситуація буде така, як показувала остання соціологія. Скоріше за все, ми матимемо і другий тур виборів.

— Питання № 1. Хто такий Разумков? Маю на увазі його потенційну або вже фактичну геніальність, вчені (визнані скрізь, окрім України) заслуги в політико-правових питаннях життя суспільства. Питання №2. «Політико-правові програми» — що це? Конкретний приклад їхньої позитивної реалізації, особливо в Україні?

Повну інформацію з цих питань можна отримати на сайті Центру Разумкова.

— На Вашу думку,чи збережеться Україна як держава у нинішніх кордонах до кінця 2014 року? Коли олігархи будуть назавжди усунені від великої політики, а Порошенко змушений буде ганебно втікати?

Україна в нинішніх кордонах, безперечно, збережеться, і не тільки до кінця цього року. Хоча спроби розхитати її цілісність будуть продовжуватися. Для того, щоб розірвати надто тісний зв'язок між бізнесом і політикою, який існує в Україні, потрібні дуже серйозні зміни як в економіці, так і в політиці. Навіть за наявності політичної волі на це піде не менше десяти років.

— Хто і чому, на Ваш погляд, несе максимальну відповідальність за нинішню нестабільну ситуацію в Україні?

Максимальна відповідальність за нинішню ситуацію лежить на двох суб'єктах - попередній владі і Росії. Попередня влада відповідає за соціально-економічну деградацію країни і свідоме руйнування тих інститутів, які мали захищати її суверенітет та територіальну цілісність, за цілеспрямоване провокування розколу в суспільстві, а також за тривале системне придушення прав і свобод громадян, що і призвело до соціального вибуху.

Росія відповідальна за те, що вона вдалася до відкритої військової агресії і подальшої підтримки терористичних угруповань в Україні з метою перетворення нашої держави на зону нестабільності і конфлікту. Але є і частка відповідальності нинішньої влади, яка певними імпульсивними діями в перші дні свого становлення сприяла посиленню напруги й тривожних очікувань серед жителів східних і південних регіонів України.