На початку лютого Держстат надав чергову порцію інформації, термін публікації якої був перенесений у зв’язку з воєнним станом. І тепер офіційна статистика надає підтвердження тих величезних втрат, про які ми і так знали.
Слід нагадати, що країни виходять з війни вкрай ослабленими, населення у значній мірі є знедоленим і бідним, а процеси відбудови мають починатись ледь не з нуля. Так було і в Європі після ІІ світової війни. І якби не «план Маршалла», не відомо, якими б шляхами розвивалось людство.
Україна ж започатковує процеси відновлення, коли до завершення війни ще далеко, коли щоденно країна зазнає значних втрат, коли розмірковування про перспективи можуть здаватись утопічними. Зате започатковує відбудовчі процеси в оточенні розвинутих і успішних висхідних країн Європи, які вже продемонстрували готовність до надання довгострокової допомоги. Всі сфери вимагають значних зусиль і ресурсів, тому важливо визначитись з чого починати.
До недавнього часу промисловість була саме тією сферою, динаміка розвитку якої визначала економічну динаміку (ВВП) країни загалом (діаграма «Зростання ВВП і промисловості»). На жаль, структурні зміни у промисловості не встигали за конкурентними вимогами до малої відкритої економіки (України), а періодичні кризові обвали дедалі більше сповільнювали економічний розвиток.
Зростання ВВП і промисловості, % до попереднього року
На цьому тлі суперечливою виглядає динаміка промислової активності останніх років в Україні (діаграма «Індекс промислового виробництва»). З одного боку, млявість промислової динаміки зумовлена відсутністю структурних змін. Хоча втрати у коронавірусному 2020р. виявилися цілком помірними, однак очікування поступового відновлення у 2021р. не виправдалися. Зауважимо, що саме промисловість формує визначальний попит на транспортні перевезення – динаміка вантажообігу на 1-2 місяці «відстає» від динаміки обсягів виробництва промисловості (діаграма «Зростання промисловості і вантажообігу»). А відтак, прискорене відновлення промисловості сприятиме нарощуванню транспортних показників.
З іншого боку – відбувалася недооцінка загроз російської агресії, а відтак нехтування потребами розширення оборонних замовлень, що стало б вагомим чинником зростання промисловості. Між тим, саме належне врахування зовнішніх загроз може стати дієвим чинником економічного прискорення, у т.ч. виробництва військової продукції та її продажу на зовнішніх ринках озброєнь.
Індекс промислового виробництва, червень 2019 = 100
Зростання промисловості і вантажообігу, % (кумулятивно) до відповідного періоду попереднього року
У цьому контексті гарним є приклад Південної Кореї, яка, усвідомивши нові наростаючі загрози свого «північного сусіда» (у т.ч. можливості використання ядерної зброї), з початку 2000-х років активізувала промислове виробництво із наголосом на інноваційності і технологічності, у т.ч. виготовленні зброї і систем безпеки, що надало країні можливість з року в рік збільшувати присутність на ринках озброєнь (діаграма «Переробні галузі … Південної Кореї»). Навіть у кризовий коронавірусний рік обсяги продажу озброєнь залишались на високому рівні.
Переробні галузі у структурі ВВП (% ВВП) і обсяг продажу озброєнь* Південної Кореї
Обсяг продажу озброєнь* України
* - обсяги продажу озброєнь представлені у показниках SIPRI TIV ml, що співвідносяться з $ млн.
На жаль, слід визнати, що Україна останніми роками втратила потенціал виробництва засобів захисту країни. Це проявилось не стільки у зменшенні продажів зброї на зовнішніх ринках (діаграма «Обсяги продажу озброєнь України»), скільки у величезній нестачі вітчизняної зброї у перші тижні російської агресії. І лише завдяки партнерській допомозі ситуація поступово виправлялася. Однак, у стратегічному аспекті без власного виробництва конкурентних продуктів належний рівень безпеки країни забезпечити буде вкрай важко.
Тому сьогодні, на початку процесів відновлення, важливо не повторити власні ж помилки довоєнних років. Без сумніву, росія залишатиметься загрозою для України ще довгі роки. Це зумовлює потребу «синхронного» суттєвого прискорення економіки і зміцнення сектору безпеки. Об’єднання таких цілей лежить у площині оборонної і військової промисловості, орієнтованої на виробництво (самостійно або/та в кооперації з іноземними компаніями) якнайширшого спектру озброєнь, з якими, з одного боку, цілком можна захистити країну і зміцнити позиції східного форпосту Євросоюзу, з іншого – зайняти гідні експортні ніші в одній з економічно найвигідніших сфер.
