Говорити, по економічні прогнози, навіть короткострокові, в умовах коли протидія російській агресії у розпалі, може здатись недоречним. Між тим, дедалі частіше йдеться про поступову (і послідовну) перевагу українських сил і, звичайно, нема сумнівів у тому, що Україні вдасться відстояти своє право на існування, на свободу і незалежність. Тому навіть в умовах значних невизначеностей, окремі оцінки головних макроекономічних показників видаються доречними саме для визначення рівня потреб повоєнного відновлення.
Окремі прогнозні зауваження, представлені тут, звичайно базуються на припущенні про все ще утримання негативних процесів, які продовжуватимуть депресивно тиснути на економічне середовище країни: великі людські втрати, небачений еміграційний потік, значна руйнація великих міст та інфраструктурних об’єктів по всій території країни, збереження валютних і цінових тисків та ін.
Поряд з цим, почали проявлятись і навіть зміцнюватись деякі позитивні процеси. Так, Україна розширила і посилила співпрацю з провідними розвинутими країнами, МВФ та іншими міжнародними фінансовими інститутами, що дозволило профінансувати певну частину бюджетних потреб, мінімізувати ризики дефолту, недопустити спустошення валютних резервів, ліквідувати надмірні енергетичні зв’язки з «братніми країнами». Своєчасним виявилося законодавче послаблення фіскального та адміністративного тиску на бізнес. При цьому, доречно вже зараз оголосити, що вказане послаблення стосується не лише періоду воєнного стану (як ухвалено), а ще 2–3 наступних місяців для поступової адаптації бізнесу.
Про ВВП. Сьогодні значна частина фахівців поділяє позицію про те, що за умови суттєвого зниження воєнних дій падіння ВВП за результатами року складе приблизно третину (порівняно з попереднім роком). Нагадаємо, у роки попередніх криз (значно менших за масштабами) втрати ВВП в Україні також були значними. Так, у 2009р. (глобальна фінансова криза) падіння сягнуло 15%, а за два роки першої російської агресії (2014–2015рр.) скорочення ВВП склало близько 18%. Однак, у вказаний період країна не втрачала тисячі своїх громадян, не зіштовхувалась з мільйонними еміграційними потоками, а руйнування економічного організму країни не мало таких всеохоплюючих масштабів. Тому сьогодні падіння на третину не є чимось надзвичайним.
Слід також врахувати, що одним з головних факторів зростання і розвитку є трудові ресурси (робоча сила). Вже сьогодні емігрувало з країни понад 3 млн. громадян, а переміщено в середині країни близько 10 млн. Звичайно, це не остаточні числові показники. Хоча серед тих, хто втратив домівку і виїхав до нових місць, переважно жінки і діти, однак це не зменшує значимість трудового фактору (який також визначатиме динаміку економіки).
Про інфляцію і ресурси домогосподарств. Хоча уряд запровадив часткове регулювання споживчих цін (на окремі товари першої необхідності), однак, за утримання високих енергетичних цін (що, вірогідно, спостерігатиметься до кінця року), результативність цінового регулювання зменшуватиметься, а з тим і темпи інфляції у весняний період суттєво зростуть. Також нагадаємо, що у 2014–2015рр. також спостерігалось прискорення інфляційних процесів — до 25% у 2014р. і 43% у 2015р. (у т.ч. внаслідок суттєвого зростання енергетичних вартостей). Тому й інфляція у нинішніх умовах, навіть за продовження значної гуманітарної підтримки, на рівні 30–40% не стане неочікуваним чи непереборюваним шоком. Зазначимо, за роки незалежності українці переживали кілька інфляційних криз і вже навчилися давати собі раду навіть за великих цінових ударів.
Різке зниження рівня реального добробуту (внаслідок втрати роботи, зниження доходів і значної інфляції) провокує і негативні зміни (і посилює негативні очікування) у частині сукупного попиту. Нагадаємо, у 2014-2015рр. левова частка отримуваних ресурсів — як домогосподарств, так і державного сектору — витрачалася на споживання, рівень якого у 2014-2015рр. вперше за чверть століття досяг 90% ВВП. Найвірогідніше, і цьогоріч частка спожвичих витрат у структурі ВВП помітно перевищуватиме вказаний рівень.
Зовнішній сектор. Безумовно, показники зовнішньої торгівлі зазнають значного скорочення. Нагадаємо, у 2015р. товарний експорт впав на майже 30%, а імпорт — на 33%. Однак, у той період експортний потенціал скоротився переважно за рахунок окупації частини Донбасу. Сьогодні ж експортні втрати переважно будуть зумовлені знищенням промислового (у т.ч. металургійного, який залишається базовим для експорту) потенціалу на Харківщині, Донеччині, Миколаївщині.
Інша велика експортна ніша — аграрні і харчові товари — скоротиться за рахунок втрати урожаю у регіонах бойових дій, а також необхідними обмеженнями на експорт зернових для задоволення внутрішніх потреб країни і зміцнення продовольчої безпеки. Імпортні скорочення будуть зумовлені частково втратою ринків і поставок з «братніх» країн, а також значним зниженням сукупного попиту.
Відтак, слід очікувати падіння обсягів зовнішньоторговельного обороту на близько 40% (порівняно з попереднім роком). Втім, таке значне скорочення означає, що торговельний баланс (товарів і послуг), хоча й залишиться дефіцитним, проте буде на рівні 1–2% ВВП, що суттєво полегшує пошук ресурсів на його покриття. Більше того, сальдо рахунку поточних операцій може виявитись навіть позитивним за рахунок значної допомоги і грантів міжнародних партнерів, що також сприятиме макроекономічній збалансованості.
