Про безпечні інвестиції

В умовах потенційної повномасштабної російської агресії інвестиційні наміри як вітчизняного, так і міжнародного бізнесу взагалі помітно слабшають. Що з цим робити?


Нещодавні слова міністра іноземних справ стосовно того, що Україна попросила США про розширення тренувальної місії для Збройних сил, можуть виявитись значимими не лише у політичному чи безпековому контексті.

Упродовж десятиліть українська влада демонструє вкрай низьку результативність у залученні інвестицій. А в умовах ще й потенційної повномасштабної російської агресії інвестиційні наміри як вітчизняного, так і міжнародного бізнесу взагалі помітно слабшають. Вочевидь, потрібні значимі сигнали для бізнесу про те, що незважаючи на зовнішню військову загрозу та внутрішні українські негаразди, їхні інвестиції в країні зможуть бути збережені і захищені.
Фактор військової присутності країн-партнерів — навіть у формі довготривалих тренувальних місій — може виявитись вагомим каталізатором для покращення інвестиційного середовища країни. Емпіричні і статистичні дослідження підтверджують значимість наявності у країні місій за участю військових інструкторів (насамперед, із США, а також Канади, Великої Британії) для інвестицій і торгівлі. Звичайно, йдеться про інвестиції як національні, так і прямі іноземні, для яких чинник захищеності належить до визначальних.

За таких умов помітно розширюються інвестиції в інфраструктуру (насамперед, інформаційно-комунікаційну), у будівництво (доріг, портів, житла), медичне забезпечення, сферу обслуговування. Причому інвестиції не лише безпосередньо пов’язані з діяльністю місій. Спрацьовують позитивні зворотні зв’язки, і інвестиційне розширення суттєво зростає і прискорюється для інших галузей і сфер, оскільки інвестори звільняються від страху агресії, відчуваються впевненіше і більш захищено у регіоні і країні загалом. Своєю чергою, входження іноземних інвесторів до бізнесу та інфраструктурних мереж навколо місій вже само по собі слугує додатковим чинником регіональної безпеки.

Навколо місій за вказаного інвестиційного розширення формується середовище стійкого попиту на товари і послуги, що стимулює національних і місцевих бізнесів до розширення виробництва, сприяє взаємопроникненню потреб і бізнес-можливостей національних та іноземних компаній, які обслуговують місії, покращує конкурентоспроможність національного і регіонального бізнесу. Так, коли йдеться про дорожнє будівництво, то це якісні дороги (які функціонуватимуть десятиріччя) і стосується не лише доріг, що безпосередньо примикають до місій, а загалом транспортної мережі у регіоні.

Водночас, розширення виробничих потреб та інфраструктури означає суттєве зростання і формування стійкого попиту на робочу силу (різних сфер і кваліфікацій), причому оплата праці залучених працівників, які працюють або виконують замовлення, зазвичай, є значно вищою, що сприяє підвищенню мобільності і якості трудових ресурсів у регіоні.

Більше того, економічна та інфраструктурна активізація формує додаткові «вторинні» ефекти, які пов’язані із соціальним розвитком. Зокрема, підвищуються витрати (з центральних і місцевих бюджетів) як на охорону здоров’я, так і соціальну інфраструктуру, у т.ч. внаслідок наявності додаткових можливостей, які надаються місіями найнятим працівникам та членам їх родин.
Хоча й існує поширений міф про те, що через місії може посилюватись втручання у внутрішні справи країни-розміщення, однак наявність місій жодним чином не може бути ознакою втручання у процеси демократизації та діяльність політичних інститутів країни, і безпідставними є «загрози» втрати (через місії) національних інтересів чи домінування «зовнішнього управління». Радше навпаки, місцеві корумповані і кримінальні «еліти» суттєво зменшують активність і втручання у суспільно-політичні процеси у регіонах (де розміщені такі місії).

Україна ще довгі роки відчуватиме на собі агресивні наміри небезпечного сусіда. В таких умовах інвестиційна готовність вітчизняних і міжнародних інвесторів буде вкрай обмеженою, що помітно стримуватиме соціально-економічні трансформації в країни. Тому важливість вказаного офіційного звернення (якщо дійсно відбудеться) до уряду США не повинно недооцінюватись. Хоча на реалізацію потрібен час, проте факт такого звернення, якщо ще й отримає належне втілення, може стати вагомим кроком у напрямі як стабільності і миру, так і економічного та інвестиційного прискорення в країні.


Джерело:

Василь Юрчишин

Директор економічних і соціальних програм


Народився в 1955 р. в Кам’янці-Подільському.

Освіта:

Київський державний університет імені Т. Шевченка, факультет кібернетики (1977).

Кандидат фізико-математичних наук (1989).

Інститут державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України (1994).

Доктор наук з державного управління (2003).

Автор близько 100 наукових праць.

Робота:

Протягом 1977–1993 р. працював в Київському університеті на посадах інженера, наукового та старшого наукового співробітника; 

1994–1999 — головний дослідник з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень, Фонду розвитку банківської справи і фінансів;

1999–2004 — доцент кафедри економічної політики Української (нині Національної) академії державного управління при Президентові України;

1999–2004 — директор з досліджень Агентства гуманітарних технологій, потім Агенції соціального проектування;

2002–2003 — радник Міністра економіки України;

з квітня 2004 р. — професор кафедри економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України;

з червня 2005 р. — директор економічних програм Центру Разумкова.

(044) 201-11-90

yurchyshyn@razumkov.org.ua