Держстат повідомляє, що за перший квартал до України надійшло лише 730 млн. доларів прямих іноземних інвестицій. Це дуже низький показник, пише газета "Експрес".
— Чому інвестори не поспішають вкладати гроші в нашу економіку? На жаль, поки що суттєвих змін, про які ми багато говоримо і які б хотіли бачити, не відбувається. Захист інвесторів досить слабкий, економічна динаміка — також, приватизація гальмується. Різноманітні фіскальні заходи чи реформування пенсійної системи залишаються законсервованими. Одним словом — немає чинників, які б кардинально змінювали ставлення інвестора до України. У таких умовах навряд чи заклики приходити щось змінять. Поки вони не побачать, що відбуваються реальні зміни, не повірять у стійкість макроекономічної ситуації, навряд чи можна очікувати серйозних інвестицій. Зростання економіки на рівні 2%, якщо воно буде, це — мало. Наші сусіди ростуть на 3 — 4%, тому інвестори швидше підуть до них.
Уряд прогнозує, що цього року надійде 4,5 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій. Я б не акцентував увагу на цифрах. Нам потрібні будь-які інвестиції — як вітчизняні, так і іноземні. Всередині країни також є капітал, який можна залучати. Якщо інвестор побачить, що в країні стабільне інституційне середовище, тобто ухвалюються закони, спрямовані на розвиток і економічних, і ринкових перетворень, якщо не буде свавілля на валютних ринках, яке ми спостерігали останніми роками, то він Україну не оминатиме. І неважливо в які сфери прийдуть інвестиції, бо вони потрібні як промисловості, так і аграрному сектору.
Так, минулоріч, за даними НБУ, до нас надійшло 3,4 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій. Цифри Держстату трохи вищі — 4,4 млрд. доларів. Але левова частка цієї суми — це гроші у банківський сектор. Банки з іноземним капіталом вкладали кошти у свої материнські структури, щоб останні відповідали вимогам НБУ. "Живих" грошей у реальний сектор економіки надійшло дуже мало — лише третина. Можливо, що й цього року ситуація повториться. Якщо і будуть інвестиції, то навряд чи всі вони будуть спрямовані в економіку. Уряд все ще не має зваженої програми дій. Ті слайди, які нам демонструють по реформуванню різних сфер, раціонального інвестора не вражають. Він розуміє, що це не документ, а презентація, форма заклику. Перехід від слайдів до законодавчих актів, які до того ж нормально працюватумуть, — дуже довгий і непростий шлях.
У першому кварталі інвестиції надходили з 65 країн світу, але більш як половина вкладень припадає на Кіпр. Інвестували в українську економіку більше, аніж інші, Нідерланди, Німеччина, Росія. Великі надходження з Кіпру пояснюються просто — наші товстосуми виводять спочатку гроші в офшори, а потім повертають їх додому. Частина інвесторів робить так, бо не довіряє законодавству, нашій національній політиці, тому вимушено ховається за захистом міжнародних інвестицій. Звинувачувати бізнес за це не варто. Це природна реакція, бо рівень довіри до української влади вкрай низький.
Чи хлинуть інвестиції, коли відкриють ринок землі? Теоретично — так. Аграрна реформа загалом і земельна зокрема має досить привабливий потенціал. Але поки не розумію, що стоїть під цими урядовими планами. Розмов багато, конкретики — мало. Незрозуміло, ринок землі відкриють для всіх чи лише для українців, чи введуть обмеження для латифундистів, іноземців. Питань, які потрібно нормативно й законодавчо врегулювати, багато. Українці вже мають гіркий досвід, коли замість вигод для людей реформи призводили до "прихватизації", тобто до збагачення лише певних осіб.
