Кандидат у президенти Франції від ультраправого французького «Національного фронту» Марін Ле Пен в одній зі своїх передвиборчих промов висловила сподівання, що Brexit спричинить ефект доміно в Європі і після «пробудження англосаксонського світу у 2016 році» настане «пробудження континентальної Європи у 2017 році». Натомість чинний прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте дотримується протилежної точки зору. На його переконання, парламентські вибори, що відбудуться в країні 15 березня, мають зупинити ефект доміно популізму. Яка тенденція візьме гору в цій невеликій, але гордій європейській країні буде відомо вже в найближчі дні. Цього року саме до виборів у Нідерландах, які завжди були рутинною справою, а люди роками надавали перевагу одним і тим же партіям, прикута чільна увага міжнародного співтовариства, адже вони потенційно можуть вплинути і на перебіг виборчих перегонів у двох локомотивах ЄС — Франції та Німеччині.
Чи відкриють Нідерланди двері для популізму в Європу?
Згідно з Конституцією Нідерланди є конституційною монархією, у якій король має представницькі функції, а основну відповідальність за управління державою несуть парламент та сформований за результатами виборів коаліційний уряд. Законодавчий орган країни — Генеральні штати — складається з двох палат: першої палати (сенату) у складі 75 депутатів та другої палати (палати представників) у складі 150 депутатів. 15 березня відбудуться вибори саме до нижньої палати парламенту. Депутати обох палат обираються за пропорційною виборчою системою, проте палату представників обирають безпосередньо громадяни, а сенат — представники провінційних рад. Для формування коаліції необхідна проста більшість, тобто для палати представників — 76 голосів, а для сенату — 38 голосів.
За здобуття більшості в парламенті і права сформувати уряд змагатимуться 28 політичних партій, серед яких від 11 до 15 партій за прогнозами отримають мандати. На відміну від виборів 2012 р., на яких переконливу перемогу здобули дві мейнстримні партії — правоцентристська Народна партія за свободу та демократію прем’єр-міністра Марка Рютте (41 мандат) та лівоцентристська Трудова партія (38 мандатів), які сформували двопартійний уряд, цього разу голоси виборців розпорошаться по багатьом політичним силам. Останні соціологічні опитування, проведені 13 березня 2017 року, свідчать про суттєву втрату народної довіри з боку обох коаліційних партій — Народної партії за свободу та демократію — майже вдвічі (з 41 місця до 24), а Трудової партії — втричі (з 38 до 13). Натомість зросла підтримка ультраправої антиімігрантської, антисистемної Партії за свободу Герта Вільдерса (з 15 до 20 місць), а також ліберальної проєвропейської D66 (з 12 до 18) та зелених (з 4 до 20). Можливість утворення коаліції з партією Герта Вільдерса виключили усі політичні сили, а новий уряд можуть сформувати від 4 і більше партій, що неодмінно позначиться на його ефективності та життєздатності.
На фоні останніх подій у Європі та світі та після представлення на початку цього місяця президентом Європейської Комісії Жаном-Клодом Юнкером т. зв. Білої книги щодо майбутнього ЄС важливо з’ясувати позиції провідних політичних сил Нідерландів щодо європейської інтеграції та ролі Гааги у ній. Майбутнє своєї країни частина політичних сил бачить за межами ЄС (Партія за свободу Герта Вільдерса та «Форум за демократію»), у подальшому поглибленні європейської інтеграції як відповідь на Brexit («Зелені» та D66) та реформованому Євросоюзі. Поглиблення європейської інтеграції вбачається у наділенні Європарламенту правом власної ініціативи, запровадженні євро бондів та європейської податкової системи («Зелені»); руху у напрямі федеративної Європи, запровадженні посади міністра закордонних справ ЄС, єврокомісара з питань міграції та політики притулку, а також створенні європейської армії (D66). Прихильники реформування ЄС звертають увагу на посилення міждержавного співробітництва та обмеження компетенції наднаціональних інститутів питаннями виключно вільної торгівлі та спільного ринку (Християнський Союз, Реформована політична партія, «За Нідерланди», Соціалістична партія) або питаннями оборонного співробітництва, клімату, енергетики, міграційної політики та фінансової стабільності (Християнсько-Демократичний призов, Народна партія за свободу та демократію, Трудова партія та партія пенсіонерів «50+»). Прихильники реформування ЄС також висловилися за концепцію Європи різних швидкостей, затверджену на нещодавньому саміті Європейської ради.
Як і сусідню Францію, Нідерланди накрила хвиля ультра-правого популізму. Голландський аналог Марін Ле Пен Герт Вільдерс та очолювана ним Партія за свободу під гаслом «Повернемо собі назад Нідерланди» пропагує вихід країни зі складу ЄС (т. зв. Nexit) та єврозони, заборону Корану та закриття всіх мечетей, які він прирівнює до «гробниць нацистів», а також суттєве скорочення числа проживаючих у країні іммігрантів, у першу чергу марокканців та турків. Донедавна партія Вільдерса лідирувала у рейтингах, але поступилася партії Рютте у зв’язку з частковим зниженням підтримки ультра-правих. Починаючи політичну кар’єру в Народній партії за свободу та демократію Герт Вільдерс, не отримавши бажаного для себе визнання, у 2006 р. засновував Партію за свободу і з соратника Рютте поступово перетворився на його основного суперника. Останній виключає можливість створення коаліції з ультра-правою силою, позбавляючи Вільдерса будь-яких шансів потрапити в уряд. Авторитарний стиль управління Вільдерса відлякує частину його прихильників, а також членів власної родини. Мама і старший брат Герта Вільдерса відмовляються підтримати його, побоюючись радикальних поглядів. Ультраправого політика називають «Нідерландським Трампом», проте, на переконання багатьох експертів, саме чинний президент США взяв приклад у Вільдерса і перейняв його методи. Зокрема, Вільдерс вже майже 20 років у політиці і був одним з перших, хто активно використовував соціальні мережі, а саме Твіттер та фейсбук. А його партія, яка нині має значну підтримку нідерландського суспільства, починалася з двох людей та веб-сайту.
Ратифікація Угоди про асоціацію — фініш чи новий старт?
Після досягнення у грудні минулого року політичного компромісу у вигляді «Рішення глав держав і урядів країн-членів ЄС» вдалося розблокувати процес ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. 23 лютого нижня палата парламенту Нідерландів, у якій уряд Марка Рютте спирається на підтримку коаліційної більшості, зрештою ратифікувала дану Угоду. Проте результати голосування в сенаті залишаються непередбачуваними. Хоч склад сенату не зміниться після 15 березня, проте розстановка політичних сил є не надто сприятливою для України, а результати виборів до нижньої палати можуть потенційно вплинути на настрої сенаторів. За прогнозами, ратифікацію асоціації з Україною підтримають 13 сенаторів від Народної партії за свободу та демократію, 8 від Трудової партії та 10 від партії D66 (всього 31 голос з необхідних 38). Решту голосів сподіваються добрати за рахунок частини фракції Християнсько-демократичного призову, яка володіє 12 мандатами. Однак враховуючи той факт, що фракція Християнсько-демократичного призову у нижній палаті проголосувала проти Угоди про асоціацію, а її лідер Сібранд ван Херсма викинув би документ у кошик у разі свого обрання прем’єр-міністром, шансів на позитивний результат залишається небагато. Можливо, що чинний прем’єр-міністр Нідерландів розраховує на свої особисті зв’язки з членами Християнсько-демократичного призову, напрацьовані ще за часів спільної роботи в уряді протягом 2010 — 2012 рр. Однак у разі невдачі цього варіанту доведеться шукати підтримки серед «Зелених», Християнського Союзу, Реформованої політичної партії та партії для тварин, які разом мають 11 мандатів. Тому питання успішного завершення Угоди ще має перебувати в полі зору українських урядовців.
Україна та Нідерланди підтримують активний політичний діалог і розвивають торговельно-економічне співробітництво, що має тенденцію до зростання. Гаага виступає за збереження антиросійських санкцій за агресію проти України і в цій державі не популярна ідея зняття санкцій, зважаючи на причетність Москви до трагедії малайзійського боїнгу рейсу МН-17. За таких умов Києву важливо зберегти Гаагу у таборі своїх союзників.
