Колись дуже давно у 1966р. великий італійський кінорежисер Мікеланджело Антоніоні зняв свій видатний фільм Blowup (Фотозбільшення), що передбачив набагато років наперед розвиток відносин суспільства — коли не відомо де правда, а де кривда, де справжні злочини розчиняються у тумані невизначеності, а невинні стають злочинцями. Такий собі гібридний світ. Чомусь саме після ознайомлення з численними матеріалами світових медіа відносно диверсії на Північному потоці 1,2 (ПП-1,2) й згадалася ця робота видатного митця.
7 та 8 березня 2023р. можна було спостерігати потужну інформаційну хвилю в провідних ЗМІ Заходу щодо можливої причетності певних проукраїнських сил у підриві газопроводів на Балтиці. Ця хвиля була запущена The New-York Times[1] та німецьким виданням Zeit й потім підхоплена The WashingtonPost, СNN, ВВС, ARD, Kontraste, SWR, Spiegel та іншими відомими медіа.
Якщо говорити стисло, то суть справи полягає у тому, що проводиться розслідування спецслужбами багатьох країн щодо причин підриву газопроводів. Водночас, певні аноніми, які начебто знайомі із перебігом розслідування, передали інформацію, яка нібито немає жодних доказів про причетність до цього теракту російських, американських чи будь яких інших державних організацій країн НАТО.
Натомість, наполегливо проводиться червоною ниткою думка про те, що Україна була найбільш зацікавлена у підриві вказаної енергетичної інфраструктури, тому деякі невстановлені проукраїнські діячі, що не пов’язані із українською владою ймовірно й здійснили теракт.
Начебто, майже визначено замовника цієї справи, який є українським олігархом, що організував вказану спеціальну операцію, яку виконали громадяни, що можливо мають український чи російський паспорт за допомогою взятою в оренду п’ятнадцятиметрової яхти. Також робиться прозорий натяк на те, що на цій яхті знайдені сліди, що вказують на причетність певного українського олігарха до організації безпрецедентної в історії операції, якій можуть позаздрити найавторитетніші державні спец. служби світу. Чи не візитку цього олігарха знайдено на судні?
У всю цю сумнівну «конструкцію» за задумом її авторів має повірити невимогливий споживач. До того ж, цей, з дозволу сказати інформаційний продукт, добротно приправлений соусом із вбивства Дар’ї Дугіної, ударами по аеродрому в Енгельсі та Керченському мосту. Тобто, тими больовими точками, які дуже турбують Кремль. Й ці факти відразу ж змушують задумуватися, хто ж насправді є замовником вказаного ІПСО?
Зрозуміло, що автори цієї версії не мають жодного уявлення (або не хочуть мати) про технічну частину справи. Вони не беруть до уваги: що трубопроводи лежать на глибині понад 80 м. й присипані товстим шаром каміння й можуть самі по собі витримати понад 500 атмосфер тиску; що потрібно мати точні координати не тільки залягання власне труб, але й зварювальних швів (їх можуть мати тільки будівельники та російські спец. служби); що цей район Балтики має напружений морський трафік; що уся інфраструктура Північного потоку 1, 2 знаходиться під постійним моніторингом багатьох країн; що для здійснення даного теракту не тільки треба мати супер підготовлених військових підводників, які добре знайомі із водами саме Балтики, але й військову вибухівку й спеціалізовані плав засоби (підводні дрони, міні підводні човни).
Більш детально стосовно технічної частини справи можна ознайомитися у статтях відомих експертів М.Білявського («Технічний слід росіян у вибухах на Північному потоці 1,2[2]») та М.Гончара («Балтика — 2022: кінець газових потоків як продовження гібридної агресії РФ проти Європи[3]»).
Однак, ініціатори цього ІПСО мабуть самі не повірили в міцність того «будинку на піску» що спорудили й тому поспішили перестрахуватися фразами в The New-York Times, які перекреслюють усі старання із організації усього цього сьомого валу інформаційного шуму, що базується на неперевіреній інформації анонімів. Їх змість полягає у тому, дослівно, що «на базі викладеної інформації по-перше, не можна зробити ніяких твердих висновків й по-друге, існують величезні проблеми у спец. служб США та їх європейських партнерів на рахунок того, що ж в дійсності відбулося[4]».
На противагу проведеного масштабного ІПСО, хотів би навести у стислій формі власні версії.Варіант із організації теракту відносно ПП-1,2 офіційними або неофіційними українськими структурами не можу розглядати серйозно, оскільки жодними технічними та кадровими можливостями вони для його звершення не володіли. Російська версія щодо причетності до вибухів «англо-саксів» є також більше ніж сумнівною.
США та Великобританії у цей доленосний час протистояння із Росією та КНР є менш за все потрібним розколювати єдність НАТО шляхом руйнації відносин із провідною країною Європи, якою є ФРН. Разом із тим, слід не забувати про стратегічну лінію США з недопущення безпосередньої конфронтації із Росією. Участь США або Великобританії в теракті проти газопроводів 50% власності яких належить Газпрому, безумовно, призвело б до масштабної ескалації з Москвою.
Водночас, не забуваємо про домовленості між Вашингтоном та Берліном напередодні масштабної агресії Росії про повне зупинення ПП-2, у разі коли Кремль розв’яже війну проти України. Постає питання, навіщо Вашингтону втягуватися у небезпечну авантюру, якщо вже існують відповідні домовленості щодо ПП-2, які Білий дім абсолютно влаштовують?
Усі аргументи, що Кремлю невигідно було підривати власні газогони, оскільки це пошкодить економічним інтересам РФ та бізнесу Газпрому являються достатньо сумнівними. Ще задовго до 24 лютого 2022р. російське керівництво точно перестало мислити економічними категоріями, адже в іншому випадку, воно б й не розпочинало агресію проти України. Вже підчас широкомасштабної війни, на 100% Кремль усі економічні чинники підпорядкував військовій логіці. Спробую відтворити її базові елементи щодо Північного потоку 1,2.
Підрив газопроводів відбувся відразу після розгрому російських військ на Харківщині та напередодні організації операції зі звільнення Херсона. У такій несприятливій ситуації РФ критично потребувала призупинення військової та фінансової допомоги Україні з боку ЄС. Водночас, напередодні опалювального сезону ціни на природний газ там знаходилися на дуже високому рівні внаслідок умисного скорочення Газпром поставок газу через український коридор (у 2,5 рази) та припинення поставок газопроводом Ямал — Європа.
Тобто, використовуючи енергетичну зброю Москва хотіла домогтися свого, але нічого не виходило. Тоді, Кремль затіяв маніпуляції із турбінами компанії Сіменс на ПП-1, щоб обґрунтувати зупинку поставок газу й ще більше підняти ціни європейським споживачам, але й цей фокус не вдався. Однак, російське керівництво потребувало різкого загострення економічної ситуації в ЄС з надією, що європейські політики не витримають напруги й підтримка України зруйнується. Ставки були надто високими.
Саме в цей час Кремль прийняв рішення здійснити план диверсії переслідуючи наступні цілі:
- значне подорожчання газу в ЄС протягом усього опалювального сезону примусить країни ЄС призупинити фінансову та військову допомогу Україні під тиском економічних обставин;
- провокування форс мажору дозволяло РФ надіятися на несплату величезних коштів за невиконання контрактних зобов’язань;
- звинувачення США та Великобританію у підриві ПП-1,2, щоб призвело б (на думку Москви) до руйнації євроатлантичної єдності;
- провокування «пряником» країни ЄС у критичній ситуації під виглядом навмисно непідірваної однієї із чотирьох ниток газопроводів;
- збереження опції із швидкого відновлення роботи ПП-1,2 у разі відмови ЄС від стратегії допомоги Україні в обмін на «дешевий» російський газ.
Якщо б вищезазначений план РФ змогла реалізувати, то військово-політичні переваги від цього на декілька порядків перевищили порівняно незначні економічні втрати у 500 млн. євро на відновлення ПП-1,2. Крім того, не варто забувати, що РФ володіла таким комплексом технологічних, кадрових, логістичних та інформаційних переваг у здійсненні диверсії, як жодна інша країна НАТО, не говорячи вже про Україну.
Адже, Газпром разом із своїми підрядчиками будував ці газопроводи, мав усю технічну документацію та можливість використання технології PIG — поршень для внутрішньоутробної діагностики, що міг бути оснащений вибухівкою й здатен рухатися по заданих координатах у середині труби.
Також, треба брати до уваги, що Балтійське море дуже добре прозондовано військовою спеціальною частиною ВМФ РФ №45707[5], що мають усі необхідні технологічні, кадрові ресурси та потрібний досвід для проведення таємної диверсійної роботи.
Ось чому, я вважаю, що російський «слід» у підриві ПП-1,2 достатньо чітко проглядається повз той інформаційний туман, що напустили провідні ЗМІ світу на не таку вже й надскладнуситуацію. Натомість, версія із проукраїнським олігархом є із розряду ненаукової фантастики.
[1] Adam Entous, Julian E. Barnes and Adam GoldmanIntelligence — Intelligence Suggests Pro-Ukrainian Group Sabotaged Pipelines, U.S. Officials Say, The New-York Times, March 7, 2023 — https://www.nytimes.com/2023/03/07/us/politics/nord-stream-pipeline-sabotage-ukraine.html
[2] Білявський М. — Технічний слід росіян у вибухах на Північному потоці 1,2, Разумков Центр, 2 листопада 2022 — https://razumkov.org.ua/komentari/tekhnichnyi-slid-rosiian-u-vybukhakh-na-pivnichnomu-pototsi1-2
[3] Гончар М. — Балтика — 2022: кінець газових потоків як продовження гібридної агресії РФ проти Європи, Геостратегія, 29.12.2022 — https://geostrategy.org.ua/analityka/analitychna-zapyska/baltyka-2022-kinec-gazovyh-potokiv-yak-prodovzhennya-gibrydnoyi-agresiyi-rf-proty-yevropy
[5]Одна з найбільш засекречених військових частин МО РФ, що планує та займається спеціальними підводними операціями — див. посилання №3
