Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський аналізує перспективи запровадження кризового менеджменту у сфері національної безпеки України.
Кризовий менеджмент — це інструмент забезпечення ефективності і гнучкості системи національної (регіональної, глобальної) безпеки в запобіганні та реагуванні на кризові ситуації у різноманітному і складному просторі реальних і потенційних загроз за умов високого рівня невизначеності.
Це досягається перекриттям всього діапазону загроз і кризових ситуацій спектром безпекових спроможностей, адекватністю кількісних і якісних параметрів системи захисту, ефективністю управління силами та засобами на всіх етапах ескалації загроз, у тому числі на етапі розвитку кризової ситуації і перетворення її на конфлікт.
За умов величезних різноманітності, складності та невизначеності безпекового середовища це є дуже важким завданням — особливо на ранніх етапах ескалації загроз, коли протиріччя сторін зароджуються, але ще не мають явних ознак, не перетворилися на відчутні негативні чинники (загрози), коли не завжди зрозумілі зв’язки між нами ускладнюють моделювання і прогноз сценаріїв розвитку кризових ситуацій. Проте, ці проблеми не повинні сприйматися як непереборні перешкоди на шляху побудови надійної системи безпеки. Одним із способів їх подолання є структурування проблемної галузі — створення такої собі «книжкової шафи» з алгоритмічно взаємопов’язаними між собою «шухлядками» для збору та накопичення інформації, сукупність якої сприяє релевантному описанню ситуації. Це, звичайно, не усуває згаданих проблем, але значно пом’якшує їх, відповідаючи на питання «з чого почитнати?» та задаючи певний алгоритм діяльності з аналізу безпекової ситуації. І така мінімізація невизначеності має бути функцією кризового менеджменту.
