Україна стійко бореться проти нападу російського агресора на землі та в повітрі. Про те, чого нам поки що не вистачає для перемоги над "заблукалими браттями", "Апостроф" поспілкувався зі співдиректором програм міжнародної політики та безпеки Центру Разумкова Олексієм Мельником.
— Наскільки ефективною є міжнародна військова допомога нам, яка погоджена і вже доставляється?
— Тих ПЗРК, які нам поставили начебто і багато. Але люди на загал погано уявляють логістичні і технічні деталі. Для захисту величезного периметру кордону, з якого на нас нападають, ці системи дуже важко розподілити рівномірно, їх все одно недостатньо. Очевидно, було мало часу, щоб їх отримати і доставити в якусь конкретну частину. Стосовно допомоги яка зараз надходить, кожний день боїв наших військ дає великі витрати боєприпасів, їх треба поповнювати — і Захід це вже робить.
— У чому у нас зараз найбільша потреба?
— Вірогідно, це протиракетні комплекси та ПЗРК, які працюють до висоти максимум 5 км та такої ж відстані, тобто відстежити ціль можна візуально. Маються на увазі "Стінгери" та наші "Ігли". Але якщо є хмарність — оператор вже ціль не побачить, як би не хотів.
Проблема в тому, що перші удари, і це класика війни, наносяться по ПВО. Рахуючи те, що наші протиповітряні комплекси і так не перекривали небо по всім висотам і напрямам, після нанесених ударів, очевидно, ситуація погіршилась. І на відміну від ПЗРК і "Джавелінів", ці втрати неможливо відновити швидко. Звичайно, є варіант до якого Україна давно закликає — закриття нашого неба.
— Як вважаєте, є шанси на таке рішення НАТО для України? Що воно передбачає?
— Є багато речей, які ми вчора вважали неможливими, сьогодні стали очевидними. І хоча це ризиковане рішення, але можна знайти обґрунтування. Наразі це виглядає малоймовірним, але в такому випадку закривається наш повітряний простір, і будь — яка ціль, яка у ньому з’являється, одразу знищується силами НАТО. Які можуть робити це на відстані декількох сотень кілометрів з нейтральної зони, наприклад, Чорного моря або з території України за її зверненням. Можливості НАТО в області електронного контролю за наведеннями у повітряному просторі з використанням космічних систем могли би повністю закрити наше небо від атак російськими крилатими ракетами та літаками, їх могли би знищити ще в момент перетину українського кордону.
— В такому разі у нас є великі шанси відбитися від нападу РФ на землі?
— Тут радше можна говорити про наші сподівання. Принаймні, я щойно розмовляв з колегами з Ізраїлю, які дуже здивовані, що Україна так стійко тримається. Бо вони думали, що ми не вистоїмо і одного дня. Це дає надію.
Проте погано, що ми не можемо відкидати найгірший сценарій. Ми думали, що можемо передбачити найгіршу межу рішень Путіна, але він нас і тут «розчарував», роблячи одним за другим кроки, які ми раніше вважали неможливими.
Не хочу нагнітати страхи, але, якщо міжнародна спільнота, і особливо Китай не зуміє Путіна зараз переконати у неможливості обмеженого тактичного ядерного удару по Україні, таку можливість виключати не можна. Адже він чітко продемонстрував свої наміри знищити Україну, і, знаючи наш досвід, варто остерігатися, що він не зупиниться ні на чому, адже спроби Заходу зберегти йому обличчя залишилися в минулому, його вже не можна зберегти.
Втім, українці продемонстрували абсолютно фантастичну здатність опиратися агресору, тому своєї мети йому досягти буде надважко, а скоріше — неможливо.
Джерело:
