Після хіматаки в Сирії та в результаті ракетних ударів США і союзників по об'єктах, підконтрольних Башару Асаду, Володимир Путін і Захід підійшли до небезпечної лінії. З одного боку, в Кремля залишається лише один серйозний козир — ядерна зброя — що ставить світ на межу великої війни. З іншого боку, у випадку поразки РФ у Сирії, Захід буде тиснути на Путіна по всіх фронтах, в тому числі у питаннях Донбасу та Криму.
Таку думку висловив "Апострофу" директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
У Сирії ще раз стався перетин червоної лінії щодо застосування хімічної зброї, яку поставили і США, і Франція, і Захід загалом. У даному випадку ця зброя — певний критерій, ключова точка. А, в принципі, Захід не влаштовує сама політика Росії, і не тільки в Сирії. Дуже багато експертів сходяться на тому, що утримання режиму Башара Асада при владі не є головною метою російської політики. Основна мета — показати, що Росія "ого-го яка", що всі перед нею тремтять, всі готові поступатися їй в усьому на першу ж її вимогу.
В даному випадку, якщо Росії вдалося би змусити Дональда Трампа піти на якісь поступки або відмовитися від удару, то це було б очевидною перемогою.
Але що таке Росія і що таке Америка? Це різні вагові категорії. Вони можуть змагатися хіба що за (розмірами) території, і не більше. За ВВП різниця в десятки разів, за військовим бюджетом — теж, за військовою потужністю — там просто незрівнянні речі. І тільки ядерна зброя є єдиним козирем в рукаві у Путіна. І розвиток цієї ситуації призвів до того, що дві сторони підійшли до якоїсь критичної межі, за якою йде Третя світова війна.
Це досить серйозна ситуація, повторення Карибської кризи, і від обох сторін потрібні велика витримка та розсудливість. Зрозуміло, що Штати не відступатимуть, інакше вони би показали на весь світ, що є слабаками. І тому всі чекають ходу у відповідь від Росії — чи вона відступить, чи буде відповідь. Адже [керівник Генштабу ЗС РФ Валерій] Герасимов говорив (ще до ракетного удару по Сирії, — "Апостроф"), що "ми будемо збивати не тільки ракети, а й вдаримо по пускових установках". А це безвідповідальна заява з російського боку, тому що в неї теж є пускові установки, звідки будуть випускатися ці ракети. Вони за хвилину будуть знищені. А далі — тільки ядерні сили (у підсумку Росія не відповіла нічим, окрім грізних заяв і фейків про удар у Сирії на своєму ТБ, — "Апостроф").
Якщо ж Росія програє ситуацію в Сирії, це буде її поразка від західної коаліції. І після цього вже почнеться наступ по всіх лініях: економічній, фінансовій, інформаційній тощо. Росію почнуть тиснути, щоб вона у підсумку прийшла в ті межі, з яких вийшла. І тут можуть бути дві ситуації: або Росія піде на компроміс щодо Донбасу і Криму, або Путін розлютиться ще більше і влаштує останній пшик. Тобто почне якийсь наступ.
Почати наступ силами тих двох корпусів (так званих "армійських корпусів ДНР-ЛНР", — "Апостроф"), які є на Донбасі? Це особливого ефекту не дасть. Україна вже має Збройні сили, які за своїм потенціалом переважають сили (бойовиків), розміщені на Донбасі. Якщо ж відкрито задіяти артилерію, ракетні війська і авіацію регулярних військ — це вже відкрита участь в цьому конфлікті, яка призведе до того, що Росію просто визнають стороною конфлікту, внаслідок чого вона втратить право вето в Раді безпеки ООН. На це Путін навряд чи піде, якщо він вміє прораховувати кроки наперед. Тому що після цього в нього вже ніхто не питатиме: "А чи потрібні там миротворчі сили?", "Який склад цих миротворчих сил?" Тому що країна, яка бере участь у конфлікті, не бере участі у голосуванні з таких питань.
