Росія розуміє лише силову відповідь на дії, які порушують норми законодавства. Про це в ефірі «Радіо Свобода» заявив співдиректор програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник, коментуючи можливість пролонгації дії Мінських угод на 2016 рік чи пошук нових форматів врегулювання конфлікту на Донбасі.

— Чи є альтернатива Мінським угодам, нові формати переговорів?

Звичайно є. І всі ці розмови стосовно безальтернативності свідчать про намагання уникнути будь-якої відповідальності за ті угоди, які були підписані в Мінську, які вже очевидно не працюють. А по-друге, просто розуміють, що для того, щоб знайти альтернативу, потрібно переступити щонайменше через небажання Росії сприйняти себе як сторону конфлікту.

Коли говорять про сторони переговорів, зазвичай згадують так звані «ЛНР» та «ДНР» і українські урядові сили. Потім звинувачують Росію, що вона начебто не виконує домовленості. А насправді в тексті Мінських домовленостей немає ні належного підпису Росії, ані її зобов’язань. Говорили про іноземні війська, але не казали чиї це іноземні війська. Росія в даному випадку прописала так, як це вигідно їй, при цьому лишившись осторонь в ролі миротворця і посередника.

— То може треба переписати ці угоди? Має бути «Мінськ-3»?

Можна переписати, але найстрашніше, що в цій ситуації буде, крім війни, — це «Мінськ-3». Якщо згадати, як починалися «Мінськ-1» і «Мінськ-2», то це кожного разу має бути суттєве загострення і потім Україну саджають разом із Путіним і європейськими партнерами за стіл переговорів, але вже на гірших умовах. А що стосується переписати, чи як дехто говорить отримати підпис Путіна — це теж не гарантія.

Бо єдине зауваження, на яке реагує Росія — це те, що зробила Туреччина (збила російський військовий літак у своєму повітряному просторі — ред.). Тобто це силова відповідь на дії, які порушують норми законодавства. На жаль, поки така ситуація склалася, що будь-які навіть дуже добре підібрані формати чи прописані домовленості дають лише невелику надію на те, що Росія їх буде дотримуватися і це допоможе в урегулюванні конфлікту.

— Як Ви вже згадували, «Мінськ-1» і «Мінськ-2» підписувалися після загострення ситуації, й Україна була змушена йти на мирні переговори. Необхідність мирного процесу тоді українська влада пояснювала потребою виграти час для формування боєздатних Збройних сил. Як на вашу думку, було використано цей час для зміцнення обороноздатності України?

Якщо сказати дуже дипломатично, то неефективно, оскільки так і не розпочалися системні реформи. Є певні покращення, є зміцнення обороноздатності, але це не завдяки реформам. І зараз є дуже багато експертів і журналістів, які дуже аргументовано доводять, чому нинішнє керівництво, насамперед Генерального штабу, мало би бути відправлене у відставку за бездіяльність, чому має бути поставлено гостро питання перед урядовцями, які відповідають за цю сферу. Тобто цей час фактично втрачено, немає реального зміцнення оборонного потенціалу, який би дозволив продемонструвати Росії силу настільки, щоб відбити у агресора бажання далі просувати ті плани, які в них є.

— Якщо залишити ситуацію такою, як вона є — ні миру, ні війни, продовжити дію «Мінська». На Вашу думку, чим загрожує таке замороження ситуації? Кому воно вигідне?

Насамперед це загрожує тим людям, які опинилися в зоні конфлікту. Для цих людей це жах, який розтягнеться на роки. Їм треба буде або кудись переїжджати, або лишатися на рівні невизначеності, коли будуть захоплювати то одні, то інші, а вони будуть лишатися на лінії вогню. Друге - це обмеження будь-яких перспектив для нормального розвитку України, оскільки цей конфлікт буде використовуватися російською, принаймні нинішньою, владою для того, щоб весь час втручатися і не давати Україні розвиватися, рухатися у європейському напрямі.

І, мабуть, найстрашніше — це те, що будуть продовжувати гинути люди, але коли я казав про важливість українських військових потужностей, то не агітуючи за якусь ескалацію чи наступ. Тому що якраз наявність потужного військового потенціалу є стримувальним фактором для агресора, тобто не обов’язково починати реальні бойові дії. Сам факт, що агресор може отримати гідну відповідь, уже суттєво впливає на його плани.

— Наскільки якість Мінських угод залежить від переговорників?

Мінські угоди, крім окремих нюансів — це стандартний набір заходів, який застосовувався у багатьох конфліктах. Крім абсолютно неприйнятних, як то втручання в Конституцію, чи вимога про проведення спочатку виборів, а потім передачу контролю над кордоном. Але важливо прописати все детально: якщо це іноземні війська, то має бути вказано, чиї це іноземні війська. Якщо це виведення озброєння, то має бути вказано, що російського озброєння на територію Росії. Тобто деталі дуже важливі.

Також наголошую ще раз: Україна мала з Росією кілька десятків договорів про дружбу, партнерство, повагу до суверенітету, територіальної цілісності, однак це не завадило Росії зробити те, що Росія зробила. Тобто тексти угод важливі, деталізація важлива, але це не є жодною гарантією.