Героїчна боротьба України проти російської агресії активізувала потреби переосмислення поточних економічних процесів у різних країнах, а також напрямів їх змін. Звичайно, не лише короткострокових, з якими, здавалося, мало стати все «зрозумілим» за кілька днів (упродовж яких, на думку зарубіжних експертів, Україна нібито ще могла захищатись від навали). Радше визначитися у цьогорічному горизонті.

Після провалу швидких «прогнозів» вже сформувався попит на раціональний погляд на розвиток, на зміну геоекономічного середовища (у т.ч. в умовах подовження агресії), на формування складових зростання. Зрозуміло, що події в Україні матимуть глобальний характер, втім, в особливості торкнуться висхідних країн, насамперед, європейських.

Сьогодні висхідні країни загалом знаходяться під тиском двох шоків, які важко було прогнозувати ще на початку року. Найголовніше — російська агресія проти України, яка вже має значимий вплив практично на всі країни світу. Другий — прискорення глобальної інфляції, з темпами значно вищими, ніж можна було очікувати, у т.ч. з урахуванням антиінфляційної політики головних центральних банків. Звичайно, вагомим інфляційним чинником стала агресія, яка «додала» вартостей у енергетичних, аграрних, харчових галузях, логістичних ланцюгах та ін.

Врахування головних ризиків і шоків вже призвело до коригування (у напрямі погіршення) прогнозів економічної динаміки країн поточного року. Так, один з найбільших світових фінансових інститутів Credit Suisse на початку квітня помітно погіршив (порівняно з початком року) показники зростання (зростання реального ВВП) (таблиця «Темпи зростання світової економіки у 2022р.»).

Темпи зростання світової економіки у 2022р.

(% до попереднього року)

Звернемо увагу на окремі особливості прогнозного коригування, порівнюючи показники, оприлюднені у січні і квітні.

(1). Зниження темпів зростання розвинутих країн на 0,5 процентних пунктів (п.п.) — з 3,4% до 2,9% — зумовлено безпосередньо як вищою інфляцією, так і запровадженням санкційних заходів, які помітно обмежили торговельні і капітальні потоки, порушили логістичні ланцюги та очікування бізнесу. 

(2). Сукупний показник падіння висхідних країн також склав 0,5 п.п. Однак, географічні показники суттєво різняться. Так, країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) у сукупності не тільки не зростуть (на понад 3%, як очікувалось на початку року), а навіть матимуть зниження ВВП — близько 1% (насамперед, за рахунок обвалу економік росії (на 10%) та України).

(3). Серед чинників погіршення динаміки ВВП країн ЦСЄ виокремлюються:

• шоки попиту і пропозицій в окремих сферах, зумовлені «вартісними» показниками (вищі інфляція і процентні ставки), а також макроекономічними дисбалансами (погіршення зайнятості, падіння купівельної спроможності), у т.ч. внаслідок приєднання до санкційної політики. Між тим, звернемо увагу, що втрати Угорщини, яка має «власну» політику стосовно росії, оцінюються вищими (погіршення прогнозу на 2,5 п.п.), ніж Польщі та Чехії (до 2 п.п.), які повністю підтримало запроваджувані санкції. Вірогідно, це є відбиттям негативного ставлення інших країн ЦСЄ до «особливої» позиції Угорщини;
• значні економічні витрати і втрати, пов’язані з напливом тимчасових переселенців з України (особливо до Польщі). Оскільки левова їх (переселенців) частка планує невдовзі повернутись на батьківщину, то збільшення чисельності робочої сили у країнах ЦСЄ не відбудеться, а тому й не стане чинником економічного прискорення приймаючої країни;
• послаблення економічного зростання у розвинутих країнах ЄС, від яких висхідні країни суттєво залежні (особливо Німеччини). Послаблення економічної динаміки розвинутих країн ЄС означає зменшення сукупного попиту, що спровокує поглиблення втрат висхідних країн.

Втім, країни ЦСЄ мають певний «запас міцності», який підтримуватиме економічну динаміку. Слід зазначити, щоодним з наслідків коронавірусної кризи є значне погіршення боргових позицій, які сформувались внаслідок значної фінансової підтримки урядами країн населення і бізнесу у 2020-2021рр. Відтак, боргові позиції 2022р. містять передкризові ризики, зумовлені складнощами пошуку ресурсів для вчасних виплат, причому практично у глобальному масштабі.

Між тим, більшість країн ЦСЄ вийшли з коронавірусної кризи з меншими фіскальними дисбалансами, ніж розвинуті країни. Зокрема, узагальнений державний борг на кінець 2021р. Німеччини оцінювався у 72,5% ВВП країни, Франції 116%. Натомість Польщі — 55,5%, Чехії — 45,0%, Угорщини — 76,6% (ВВП кожної з країн). В таких умовах країни ЦСЄ зберігають підстави для розширення фіскального стимулювання національної економіки. Що, водночас, може позитивно вплинути на український експорт, українську економіку, яка для мирної відбудови потребуватиме допомоги не меншої, ніж у період безпосередньої протидії агресору.