Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин в інтерв’ю мережевому виданню «Фром юей» розповів про те, що буде з цінами в Україні, чи буде новий уряд регулювати їх на користь споживача і яким чином.

— Яка цінова політика проводиться сьогодні в Україні новим урядом? Від чого вона залежить?

Зараз, насамперед, ідеться про кредити МВФ. Тому якраз їх використання пов'язане з тим, що необхідно підсилити банківську систему, наповнити валютні резерви, забезпечити платоспроможність країни. Причому якщо ми говоримо про кредити МВФ, то вони переважно призначені НБУ, а не уряду, який піклується про цінову політику або питання забезпечення бюджету, соціальну справедливість, що так чи інакше відображається на формуванні цін.

Тому на першому етапі, поки не відбудеться того, що називається макроекономічною стабілізацією, яка, безумовно, пов'язана з політичною і військовою напруженістю, говорити про те, що засоби МВФ або Світового банку будуть спрямовані на впровадження тієї або іншої цінової політики, передчасно. Найближчим часом навряд чи можна очікувати, що ми побачимо якісь урядові інтервенції.

Інша справа, що велике значення повинно мати те, що у нас нарешті відбудеться валютна стабілізація, курс гривні певним чином заспокоїться, і є підстави думати, що навіть знизиться. Це, звичайно, буде чинником заспокоєння на споживчих ринках, тому що зараз значна кількість імпортних цін залежать від курсу. Це курс, в який закладаються ринкові ризики. Як тільки вдасться стабілізувати валютну сферу, можна говорити про заспокоєння цінової динаміки. Інший момент, який тут може бути, це адміністративний принцип стосовно комунальних тарифів, але це радше відводиться на осінь.

— Чи зростуть ціни на продукти і на споживчі товари, враховуючи виділені кредити від МВФ і ЄС? Чи грає роль у підвищенні цін плаваючий курс валют, який був однією з головних умов для України при здобутті кредиту від МВФ?

Фактично в Україні вже давно є плаваючий курс. Якщо до лютого 2014 року він у нас фактично був фіксований, який би не був тиск на валютному ринку, які би перипетії не відбувалися на міжбанківських ринках, але його вперто утримували на рівні 8 грн., хоча вже було зрозуміло, що це нереальний курс. Так само і зараз — Центральний банк мінімально працює на валютних ринках. Мені здається, що його роль має бути посилена, особливо враховуючи те, що відбулося певне наповнення валютних резервів, має бути суворіший валютний контроль.

Минулого понеділка ми бачили інформацію про те, що надано півтора мільярди кредитів для рефінансування комерційних банків, і в понеділок вже відбувся стрибок у послабленні гривні. Таке відчуття, що контроль за використанням кредитного фінансування недостатньо ефективний з боку центрального банку. Мова якраз і повинна йти про те, що відстежування валютної динаміки має бути першочерговим завданням.

Зрештою у нас є плаваючий курс. І на сьогодні, я думаю, що якраз це вимога МВФ, по суті, виконана, тому що у нас є валютний курс, який, на мою думку, досить гнучкий, він не суперечить тому, що центральний банк у разі яких-небудь шокових коливань може здійснювати інтервенції чи вдаватися до інших заходів — підвищення відсоткової ставки, інколи підвищення ставки обов'язкового резервування і так далі. Тобто є моменти, які потрібно використовувати.

І в цьому контексті, якщо бізнес бачитиме, що курс хоч і гнучкий, але позбавлений шокових коливань, то це не відбиватиметься на ціні. Звичайно, якісь ризики закладатимуться в ціну, але вони не матимуть непередбачуваного характеру, так само як і відповідних курсових стрибків, тому що є можливість плавніше згладжувати протиріччя через гнучкість, особливо те, що знаходиться на балансі у зовнішньому секторі. Саме цінова динаміка може бути більш регульованою, ніж штучне утримання невизначеного коридору.

— Тобто при плаваючому курсі ризики різких стрибків цін мінімізовані?

Ризики є завжди, але ще раз скажу: якщо центральний банк проводить зрозумілу політику, якщо він дотримується тих правил і нормативів, про які сам же і говорить, якщо він проводить гнучку політику, не допускаючи шокових стрибків, то якраз це дає можливість не закладати в бізнес, у цінові параметри ефект максимальності. Це не знімає ризиків, але дає зрозумілі орієнтири.

У багатьох країнах є система, яка так чи інакше експлуатує різну гнучкість, але при цьому є дуже чіткий контроль і моніторинг того, чим спричинене коливання, коли центральний банк повинен втручатися, аби запобігти паніці або спекуляції, або якомусь шоку. І це дає великі можливості центральному банку, тому що тоді він може не реагувати жорстко.

Ну, скажімо, той самий курс 8 гривень, який стримувався. Всім зрозуміло, що це не був реальний курс, але політичні міркування були такі, що його треба було тримати. Я думаю, що якби відразу (ще на початку 2012 року, коли відчули сильний девальваційний тиск) почали плавне послаблення гривні, тоді того шоку, який є зараз, не було б.

— За умови підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС, чи відбудеться перегляд цінової політики в Україні і підвищення цін? З чим це буде пов'язано?

Я думаю, що це якраз чинник стабілізації. Більше того, чинник відкриття Європи для України може почати працювати вже в найближчому майбутньому, тому що зараз вже європейці оновили наші імпортні податки для європейських товарів. Це означає, що хоча би частково експорт для України стане легшим, оскільки відбудеться певний приплив ресурсів до України, що дасть можливість Україні вільніше користуватися ресурсами і доступом до ресурсів, які можна отримати. Натяк на цінову стабілізацію, саме за рахунок того, що Україна матиме вільніший доступ до широких європейських ринків, — мені здається, цього можна чекати.

Крім того, може відбутися певне розширення експорту, що дасть більше можливостей для українського бізнесу (за рахунок розширення імпорту, за рахунок його здешевлення в цьому контексті). І, до речі, досвід багатьох країн свідчить про те, що підключення країни до багатих ринків (а європейські ринки саме такі) сприяє досягненню покращень. А консервація країни або скажімо, об'єднання з Митним союзом (тому що і Україна, і Росія — це слабкі країни) ніколи не призведуть до позитивних зрушень як у системі державного управління, так і у виробництві. І тут в українців з'являється шанс, а як він буде використаний — подивимося.

— Які Ваші прогнози стосовно долі вітчизняного виробника в разі підписання економічної частини асоціації з ЄС?

Зараз ЄС вже скасував або майже скасував податки на значну частину української продукції. Зона вільної торгівлі, швидше за все, буде відкрита до осені. Поки українські ринки, хоча би частково, залишаються захищеними. Це дає можливість говорити про те, що українському бізнесу дається додатковий тимчасовий простір для адаптації.

Сьогодні ми можемо стверджувати про те, що ті підприємства, які вже експортують свої товари до Європи, матимуть можливість розширюватися. Ті підприємства, які готувалися до цього, але з тієї чи іншої причини не мали можливості вийти на європейські ринки, дістають можливість вийти на ці ринки. Для тих, хто не виходив і не збирався, можуть бути проблеми, тому що ті підприємства, які були повністю орієнтовані на Росію (а Росія сьогодні веде вельми серйозну політику ембарго на окремі товари), для таких ситуація може погіршати, тому що повна орієнтація на такого ненадійного партнера, яким виявилася Росія, створила ситуацію, коли таким підприємствам дуже складно сподіватися на швидку переорієнтацію на конкурентні ринки.

Як бачимо, тут немає загального рецепту. Для тих, чий бізнес орієнтувався на Європу, для них можливості розширюються, для тих, хто готувався, такі можливості з'являються, для тих, хто був зав'язаний на Росію, ситуація досить складна. Але вона жодним чином не безнадійна. Тут якраз навпаки треба, аби була координація бізнесу і державного управління, яке використовуватиме механізми управління, у тому числі шляхом включення українського бізнесу в систему і мережі європейського бізнесу. Це дає шанси.

— Зважаючи на події на сході України, чи варто чекати підвищення цін на продукти і на споживчі товари по всій країні?

Звичайно, ситуація на Сході впливає на ціноутворення. Є дуже чіткий трикутник: валюта — політика (у тому числі і військова) — економіка. Тому політична ситуація вкрай негативно впливає на економічні очікування, не дає працювати на нормальному рівні. Так само, коли економіка пробуксовує, то і військова напруга зростає, тому що частина протистояння якраз пов'язана зі слабкою економічною динамікою, яка тягне за собою економічні неприємності, проблеми із соціальним забезпеченням, з виплатою зарплат та інше.

Так само і валютний курс, який то заспокоює людей, то нервує. Тому, звичайно, ситуація на Сході негативно впливає на очікування населення, на валютну і цінову політику.