Україні варто використати обхідний шлях — через Генасамблею ООН
«Шкільного» перемир'я на Донбасі з нагоди початку навчального року, оголошеного з 25 серпня, як не було, так і немає. Я не знаю, як у кого, але особисто у мене не було надій на те, що воно буде виконуватися. Хоча б тому, що Путін не відмовився від своїх цілей. Поки немає підстав говорити про те, що щось в його планах змінилося. Всі ці «перемир'я» — лише спроба створити видимість того, що Мінський процес триває. Адже при такому розкладі можна звинуватити Росію в тому, що вона не виконує міжнародні домовленості.
Вважаю, що давно потрібно переходити до більш дієвого формату. Скажімо, переформатування цих переговорів під Будапештський меморандум. Так, щоб гарантами цих домовленостей були ті країни, хто не виконав своїх обіцянок по Будапештському меморандуму. Я думаю, це був би більш ефективний варіант.
Зараз говорять про те, що восени Україна вийде з ініціативою про введення на окупований Донбас миротворчої місії. Але поки ця перспектива нереальна. Якщо вводити і миротворчий контингент, то вводити його потрібно під егідою ООН, і за статтею не 6-ою, а 7-ою Статуту ООН. Тобто «не підтримання миру», а «встановлення миру». Тобто це, по суті, повинна бути силова операція з припинення конфлікту.
Але це можна зробити тільки тоді, коли однією стороною конфлікту буде визнана Росія. В іншому випадку, РФ завжди буде накладати вето на будь-яке рішення по Україні. У цьому вся проблема — Росія є членом Ради Безпеки ООН.
Введення будь-якого іншого миротворчого контингенту під егідою, наприклад, ОБСЄ — це поліцейська місія — своїх завдань не вирішить. Саме тому, що Путін не відмовляється від своїх цілей. А то, що на Донбасі будуть присутні поліцейські моніторингові підрозділи ОБСЄ, — це всього лише спостереження за конфліктом, а не його врегулювання.
Підкреслю, для того, щоб прийняти рішення про введення миротворців, потрібно, щоб Росія визнала себе стороною конфлікту. Якби таке сталося, навіть миротворчого контингенту не знадобилося б. Тому що Москва сама була б змушена під тиском санкцій вивести свої війська з Донбасу. У цьому випадку так, може знадобитися якийсь наглядовий контингент над процесом виведення цих військ. Але найнеприємніше полягає в тому, що Росія нахабно бреше і заявляє: «Доведіть нашу присутність, ми — хороші, а ви спробуйте довести, що ми — погані». Так вчинив Чуркін під час засідань Радбезу ООН.
Втім, є обхідний шлях для прийняття рішення про миротворчу місію — через Генеральну Асамблею ООН. Є резолюція Генасамблеї ще від 1950-го року, в якій йдеться про те, що якщо Рада Безпеки ООН не здатна прийняти рішення, то вона може звернутися до Генеральної Асамблеї. Причому подати таке прохання може не «п'ятірка» (Постійні члени Радбезу ООН), а будь-які 7 членів організації, а їх там 15.
І про це давно відомо, про це говорили ще в 2014 році. Але тоді всі дипломати нам відповідали, що це дуже складно зробити. Але складно — не означає неможливо. Тобто потрібно було працювати, використовувати той сприятливий момент, коли на підтримку України було досить багато голосів. Якщо ви пам'ятаєте, за першу резолюцію по Україні голосували 110 країн-членів ООН. На другому голосуванні таких залишилося всього 70. Тобто ми упустили момент. А зараз набрати 140 голосів за Україну (вимога Генасамблеї) — це завдання надскладне. Такі промахи неприпустимі.
