Те, до чого готувались і від чого застерігали останні два тижні, таки відбулося
НБУ оголосив про підвищення облікової ставки НБУ, посилаючись на необхідність приборкання інфляції. І це для економіки, яка знаходиться у кризовому стані, в якій обмежений доступ до фінансових ресурсів, відсутні інвестиції, купівельна спроможність пригнічена коронавірусною кризою! А тому насправді наслідки рішення виходять далеко за межі впливу на інфляцію і не є вельми привабливими, радше викликають, як прийнято зараз говорити, занепокоєння.
Чи дійсно економічне середовище країни покращиться, отримає стабілізаційні сигнали, а з тим — надасть економіці бажаного прискорення?
Підвищення облікової ставки, звичайно, одразу позначиться на грошових і фінансових ринках — насамперед, зростанні вартості міжбанківських кредитів, а також спровокує підвищення доходності ОВДП.
Цим, по-перше, прискориться перетік ресурсів з реального сектору до внутрішньоборгових інструментів, тобто активізується так званий ефект витіснення — ті кошти, які хоча б частково могли надаватись бізнесу чи домогосподарствам, спрямовуватимуться у безризикові державні облігації. Зрозуміло, про жодні реальні інвестиції вже не йтиметься, як би влада не напружувалась від власних інвестиційних закликів.
По-друге, нерезиденти, які знаходились в очікувальній позиції, отримавши сигнал про зростання доходності, також відновлять входження у ринок ОВДП. А зважаючи на те, що упродовж останнього року курсова динаміка гривні чітко(обернено) співвідноситься з купівлею-продажем облігацій нерезидентами, ще одним безпосереднім наслідком стане тенденція до зміцнення гривні. Тобто, з одного боку, економіка отримує сигнали про підвищення номінальної процентної ставки, з іншого — сигнали до зміцнення національної грошової одиниці. Для слабкої економіки, якою є українська, це лише посилить розбалансування на грошових ринках і підвищить привабливість арбітражних операцій, проте жодним чином не матиме антиінфляційного результату. Радше навпаки — подорожчання грошових ресурсів підштовхне і інфляцію.
Наприкінці минулого року з’явилось сподівання, що в умовах кризи НБУ відмовиться від так званого інфляційного таргетування, активізує розширення банківською системою пропозиції грошей, виведе економічну динаміку з депресивного стану. Вийшло ж — як завжди. Доступ бізнесу і населення до пільгових кредитів (за різними розрекламованими програмами) залишився радше символічним. А загалом для домогосподарств ситуація взагалі погіршилася. Так, хоча за останній (коронакризовий) рік обсяг депозитів населення(домашніх господарств) зріс з 640 млрд грн до 730 млрд грн (+14%), проте обсяг наданих кредитів домогосподарствам знизився з 220 млрд грн до 210 млрд грн (-5%), а різниця між кредитними і депозитними ставками для домогосподарств залишалася «сталою» на рівні 25%.
Це має ще один наслідок для домогосподарств зокрема і економічного середовища загалом. Нинішня слабка економічна динаміка і утримання високого безробіття (10% за міжнародними методиками), а з тим і низьких зарплат і доходів, а також унеможливлення доступу домогосподарств до грошових ресурсів означають, що населення для підтримки власної купівельної спроможності змушене використовувати (продавати) власні готівкові заощадження в іноземній валюті для отримання (купівлі) гривні, що також підштовхуватиме національну валюту до зміцнення. В інших умовах це могло б вітатись, однак в нинішніх умовах (підвищення процентних ставок та інфляції при валютному зміцненні гривні) поглиблює розриви між грошовим і реальним секторами, спричиняє негативний тиск на експортний сектор, що, своєю чергою, провокує подальше розбалансування вітчизняного економічного середовища.
Подібне розхитування, на жаль, продовжуватиметься, допоки НБУ не нестиме відповідальність не тільки за фінансову стабільність (як у чинному законодавстві), але й за економічне зростання і розвиток (що вже давно назріло), що, втім, визначатиме зовсім інший рівень завдань, повноважень і взаємодії уряду і НБУ.
Джерело:
