Путін живе в іншій реальності, тому не варто розраховувати на те, що його можна умовити на якісь кроки мирними засобами.
Від самого початку ідея припинення вогню була приречена на провал. Треба чітко усвідомлювати те, що заглядати в очі Путіну вже досить. І настав час зрозуміти, що всі ті сценарії врегулювання конфлікту, в яких Росія йде Україні назустріч, можливі тільки тоді, коли країною править людина раціональна. Але вже навіть канцлер Німеччини Ангела Меркель визнала, що Путін живе в іншій реальності.
На мою думку, діяти треба зовсім по-іншому. Мінський формат можна залишити, але використовувати його виключно для переговорів з тактичних питань. Скажімо, розмінування лінії розмежування, обміну полоненими, повернення тіл загиблих. Цим на фронті завжди займаються дві сторони, які перебувають у зіткненні. Не важливо, хто вони — визнані або невизнані сторони, це не має жодного значення.
Мінський формат не повинен використовуватися для вирішення політичних питань. Те, що в ТКГ включили політичну групу, було першою помилкою. Ця група не має ніякого права вирішувати будь-які політичні питання.
Треба чітко усвідомлювати — Путін своїх цілей не змінив, немає жодного підтвердження цього. Навпаки, він каже, що Україна повинна безпосередньо спілкуватися з так званими республіками, що вона повинна змінити свою Конституцію, що вона весь час порушує рішення, ухвалені в межах Мінських домовленостей. Путін живе в іншій реальності, тому не варто розраховувати, що мирними засобами можна його на щось умовити — це вже говоритиме про те, що в іншій реальності живемо ми.
Я б запропонував діяти по-іншому. Якщо який рік поспіль мінські домовленості не виконуються, необхідно на рівні тієї ж нормандської четвірки в межах Генеральної Асамблеї ООН зібратися і вирішити, на кого покладається відповідальність за недотримання Мінських угод. По-моєму, тут уже нікого вмовляти не треба, всі вже все зрозуміли.
Якщо цього не робиться, значить, Мінські переговори повинні бути припинені, а відповідальність за це покладена на Росію. Подальші питання мають вирішуватися в межах Ради Безпеки ООН і Генеральної Асамблеї ООН. Росія не матиме права вето — згідно з 27 статтею статуту ООН, учасник конфлікту не має права голосувати з цих питань.
Інша річ, якщо там вирішуватиметься питання про миротворчу місію, Росія спробує гальмувати ці питання вже «на полі». Наприклад, не давати можливості розвернутися прикордонникам, не пускати миротворчу місію, влаштовувати різні акції на цій території. Але це вирішується посиленням санкцій. Росія порушує? Посилили санкції — аж до арешту активів і введення ембарго, відключення від системи SWIFT. Від цього Росія швидко прийде до тями. Це не мають бути якісь точкові санкції, хоча вони, звісно, теж мають значення і б’ють сильно, як по бюджету, так і по економіці, і міжнародних зв’язках, але вони не настільки чутливі, щоб подолати больовий поріг Росії. Як тільки його буде подолано — питання вирішуватиметься зовсім інакше, в іншій площині. Зеленський цього не розуміє, на жаль.
Джерело:
