23 вересня відбувся віртуальний Саміт аналітичних центрів Центральної і Східної Європи, організований Програмою аналітичних центрів та громадянського суспільства Університету Пенсильванії і аналітичним центром GLOBSEC (Братислава, Словаччина).

Під час саміту представники 30 провідних центрів регіону обговорювали питання впливу пандемії COVID-19 на країни Центральної і Східної Європи, роль міжнародної співпраці та місце в ній аналітичних центрів, проблеми забезпечення їх спроможності і конкурентності в умовах нових викликів.

Президент Центру Разумкова Юрій Якименко виступив на підсумковій панелі Саміту «Презентація релевантних рекомендацій та планів дій, спрямованих на збереження життя людей та засобів до їх існування в країнах Центральної і Східної Європи»,  представивши напрацьовані експертами Центру політичні рекомендації, адресовані урядовим інститутам, політикам та експертному співтовариству європейських країн.

ПРОПОЗИЦІЇ ЦЕНТРУ РАЗУМКОВА

Підготовлені до Сесії 4 віртуального Саміту аналітичних центрів Центральної і Східної Європи «Презентація релевантних рекомендацій та планів дій, спрямованих на збереження життя людей та засобів до їх існування в країнах ЦСЄ»

23 вересня 2020р.

Вихідні положення:

1. Вірус не визнає національних кордонів, тому відповідь на пандемію повинна мати всеохоплюючий, наднаціональний характер. Для Європи це означає координацію зусиль усіх країн континенту — як членів ЄС, так і інших держав. Водночас, COVID-19 виявив разючий контраст у можливостях і ресурсах країн Європи у боротьби з пандемією, певну непродуктивність моделі консенсусних рішень, а також слабкість співробітництва з країнами-партнерами. Відтак, пандемія ставить на порядок денний питання нової якості солідарності і партнерства в Європі.
2. Перебіг пандемії, її вплив на суспільства різних країн, «тактика» протидії, обрана національними урядами, та її результати — суттєво відрізняються. Тому дуже важливим є накопичення відповідної інформації, її аналіз, виокремлення найбільш ефективних політик, заходів, практик і т. ін. У вирішенні цього завдання визначну роль можуть відіграти ТТ.
3. Пандемія має наслідки для усіх сфер життєдіяльності суспільства. При цьому, процес виходу з карантину може містити набагато більші ризики для економіки і добробуту людей, ніж сам карантинний період. Це передусім проблеми економічного відновлення, запобігання збільшенню безробіття, підтримка малого і середнього бізнесу, трудова міграція.
4. Для країн ЦСЄ, які обрали шлях європейської інтеграції і перебувають в процесі трансформацій, дуже важливою є підтримка у подоланні пандемії з боку ЄС та окремих країн — членів Євросоюзу, країн сусідів. Тим більше ця підтримка важлива для тих країн, які зазнають чи зазнали агресії з боку «великого північного сусіда». «Одужання» від коронакризи передбачає не лише подолання вірусних загроз, а й відбудову динамічної та адаптивної до нових ризиків економіки

З цих пріоритетів випливають наші рекомендації:

1. Створення міждержавного консультативно-координаційного органу з питань координації дій національних урядів у боротьбі з пандемією із залученням країн — членів ЄС та європейських держав, які не входять до складу Євросоюзу.

Налагодження постійного обміну інформацією та координацію дій між центральними і регіональними антикризовими (відповідальними за протидію COVID) установами (центрами, командами) країн ЦСЄ.

Нові пріоритети мають бути зорієнтовані на: перше, солідарне фармакологічне партнерство — паритетне залучення до механізму COVAX (спільної ініціативи Глобального альянсу з вакцин та імунізації (Gavi), коаліції з інновацій для епідемічної готовності (CEPI). Країни Східної Європи могли би брати активну участь у третій фазі масових випробуваннях нової вакцини. Це особливо важливо з огляду на високу вірогідність нових пандемічних хвиль.

На жаль, COVID-19 став інструментом і полем інформаційної війни. Потрібен спільний план боротьби з відповідною фейковою продукцією. Для цього може бути використана вже існуюча East Stratcom Task Force.

2. Накопичення і систематизація досвіду різних країн у протидії пандемії, здійснення порівняльних досліджень з оцінки ефективності заходів. Створення в різних країнах національних консорціумів аналітичних центрів з досліджень впливу пандемії на суспільства.

Створення загальноєвропейського центру з досліджень проблем пандемії та постпандемічного відновлення, узагальнення і систематизації досвіду та вироблення рекомендацій для політик національних урядів європейських країн. Одним з його головних завдань має стати прогнозування подальших хвиль пандемії та вироблення узгоджених колективних заходів протидії.

Залучення бізнесу, зокрема корпоративних фондів, для фінансування досліджень ТТ з вироблення заходів з відновлення економіки і суспільства від наслідків пандемії та прогнозування упереджувальних заходів від її наступних хвиль.

Здійснення періодичних, синхронізованих у часі і питаннях, опитувань громадської думки та експертних груп в країнах Європи («національний вимір») стосовно кризових процесів, зумовлених пандемією, та напрямів протидії, реакції суспільства на запроваджувані заходи.

3. Вирішення зумовлених пандемією проблем трудової міграції та забезпечення зайнятості населення. Необхідні дослідження попиту і пропозиції на ринках праці європейських країн, оцінки можливих векторів переміщення трудових ресурсів, формування загальноєвропейської «мапи» трудової міграції в нових умовах.

Налагодження постійної координації дій між країнами, які є донорами і акцепторами трудових ресурсів, щодо забезпечення безперешкодного руху робочої сили з урахуванням антикоронавірусних обмежень, запобігання зростанню безробіття.

Адаптація населення, передусім людей старшого віку, до нових умов праці, що вимагають нових навичок (цифровізація, віддалена зайнятість).

4. Оновлення політики сусідства ЄС. Сприяння зміцненню стійкості економік та продовженню реформ в тих країнах Східного партнерства, які підписали Угоди про асоціацію з ЄС. Зокрема може йтися про розширення програм економічного відновлення ЄС на регіон Східного партнерства; залученням шістки країн до трансконтинентальних інфраструктурних проектів ЄС.

Для України найближчою потребою є модернізація Угоди про асоціацію, зокрема, поглиблення секторальної інтеграції з ЄС (the ACAA Agreement or «industrial visa-free regime»).

Необхідна адаптація тематики проектів міжнародної співпраці, що реалізуються в країнах Східного партнерства, до проблематики, зумовленої пандемією. У тому числі — підтримка досліджень, спрямованих на аналіз нових проблем і аспектів, зокрема, проблемі дотримання прав людини в умовах реалізації антикоронавірусних заходів.