15 червня 2022 р. в режимі відеоконференції Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів спільно із комітетами Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу; з питань гуманітарної та інформаційної політики; з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин; з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва провів Парламентські слухання на тему: «Захист прав і свобод громадян України, які перебувають на території держав-членів ЄС та інших держав як тимчасово переміщені особи, внаслідок збройної агресії Російської Федерації», в яких взяла участь провідний експерт соціальних та гендерних програм Центра Разумкова  Пищуліна Ольга Миколаївна.

Проект рекомендацій Парламентських слухань та супровідні аналітичні матеріали

Центром Разумкова надано інформаційні матеріали з питань проблем  тимчасово переміщених осіб,  в тому числі, особливостей їх  соціального самопочуття, які  було покладено до проекту рекомендацій Парламентських слухань.

 

Захист прав і свобод громадян України, які перебувають

на території держав-членів ЄС та інших держав як тимчасово переміщені особи,

внаслідок збройної агресії Російської Федерації

 

Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) визнає, що війна в Україні викликала «найшвидше зростання кризи біженців з часів Другої світової війни».[1] 29% із 44-мільйонного населення України (12,8 млн. осіб) були переміщені в межах країни або за її межі.

Оцінка чисельності біженців з України

Найбільше людей виїхали з України у проміжку з 27 лютого до 9 березня. У цей період кордон України на виїзд перетнули 1 649 088 людей[2]; щоденно з країни виїжджали понад 150 000 людей. 6 березня кордон перетнули 210 526 осіб, що є найбільшим показником за один день. З України виїхало 1,4 млн (18,8%), майже кожна п’ята дитина[3].

З 17 березня кількість тих, хто виїжджає, поступово зменшується, що свідчить про спадання першої хвилі біженців. Верховний комісар ООН у справах біженців, заявив, що планові цифри, засновані на цифрі в 4 мільйони людей з України, які шукають притулок, швидше за все, доведеться переглянути у бік збільшення[4]. І ця чисельність була досягнута вже к середині квітня. Станом на 30 травня 6,801,987 и українських біженців, серед яких переважно жінки та діти, потребували захисту та допомоги в сусідніх країнах.

Кількість українських біженців за кордоном

"d_01"

УВКБ ООН надає щоденні данні отримані від урядів приймаючих країн за кількістю біженців з України, які дісталися третіх країн, зокрема країн Європейського Союзу[5].

Кількість біженців у країнах ЄС, за даними урядів країн[6]

Total Refugee influx from Ukraine in neighboring countries

 

Топ-5 країн, куди виїхали громадяни України, доросли населення та діти[7]

 

Оскільки всередині ЄС немає обов’язкового прикордонного контролю, оцінки кількості вимушених мігрантів з України у країнах ЄС, що не мають кордону з Україною, можна робити на основі інших джерел. Передусім це приблизні підрахунки профільних органів приймаючих країн, що ґрунтуються на кількості безкоштовних квитків на транспорт, виданих біженцям України для переміщення країною, та/або на кількості людей, які скористалися автобусами, організованими національною владою, муніципалітетами чи громадськими організаціями, аби дістатися до цієї країни. Альтернативним джерелом даних також є дані мобільних операторів. Про кількість біженців з України у цих країнах можна говорити і на основі даних про реєстрацію у тих чи інших органах, передусім на отримання тимчасового захисту, а також на отримання соціальної допомоги та/чи реєстрацію у місцях тимчасового розміщення для тих, хто його потребує.

Допомога з боку країн ЄС

Єдиного фінансового плану для забезпечення біженців із України у Євросоюзі немає. На основі програм, що приймаються окремими країнами – членами блоку, кожна з яких бачить можливі витрати по-своєму.

У спільному зверненні до Єврокомісії десять країн-членів ЄС  (спільне звернення до Європейської комісії підписали міністри фінансів та регіональні міністри Естонії, Болгарії, Хорватії, Чехії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Румунії та Словаччини) попросили виділити кошти для прийому військових біженців та втілення у життя будівельних проектів, що зупинилися через війну в Україні[8]. Європейська комісія дозволила державам-членам освоїти невикористаний виділений на боротьбу із кризою залишок за попередній бюджетний період для прийому біженців з України. Низка країн-учасниць програми ефективно використали європейські субсидії, а це означає, що надлишків або невикористаних ресурсів дуже мало. У своєму зверненні країни заявляють, що лише структурної підтримки недостатньо і необхідне додаткове фінансування.

В оприлюдненому аналізу виконання Директиви про тимчасовий захист (Temporary Protection Directive, TPD)[9]після трьох місяців після при буття біженців з України у ході реалізації Директиви виникло кілька проблем[10].

По-перше, існують розбіжності у масштабах застосування TPD у різних державах-членах: Хоча щонайменше 12 держав-членів використали свій розсуд для розширення охоплених категорій, наприклад, для включення громадян третіх країн, які проживали в країні, але не мали постійного посвідки на проживання, або українців, які поїхали до вторгнення, більшість держав-членів обрали більш обмежувальний підхід.

По-друге, існують проблеми з реєстрацією, враховуючи, що на даний момент зареєстровано 2,7 мільйона осіб, але до 2,4 мільйона все ще чекають на реєстрацію.

Нарешті, держави-члени мають серйозні труднощі з наданням адекватного житла та варіантів розміщення у зв'язку з великою кількістю людей, які рятуються від конфлікту.

 Також слід зазначити, що у зв’язку з величезною чисельністю українських біженців стало виникати питання чи впораються  сусідні  країні, з новим потоком біженців з України. Зокрема такі країни як  Польща, Литва і Латвія важко справлялися з біженцями, які намагалися перетнути кордон з Білорусі наприкінці 2021р. Тоді теж кількість мігрантів у Білорусі було незрозумілою, оцінки варіювалися від 5 000 до 20 000 осіб[11].  

Повернення біженців до України

Чимало українців, яким довелось виїхати в інші країни, вирішують повертатись в свої домівки.  Так, дослідження показало, що наприклад серед підлітків 81% планують повернутися до України[12], але у випадку якщо родина буде у безпеці та припиняться обстріли. 

За повідомлення Державної прикордонної служби станом на початок травня в Україну повернулися 870 тисяч біженців, які залишили країну після початку повномасштабної війни з Росією. Щодня повертаються близько 30 тисяч людей[13]. За повідомленням УВКБ станом на 30 травня повернулось 2 229 500[14]. Але треба брати до уваги, що ця цифра відображає транскордонні переміщення, які можуть бути непостійними, і не обов'язково вказує на стійке повернення, оскільки ситуація в Україні залишається вкрай нестабільною та непередбачуваною. Через ситуацію, що постійно змінюється, робити висновки про остаточні тенденції передчасно, тому ця цифра не була віднімається від загальної кількості біженців до отримання більш докладних даних про транскордонні переміщення.

За прогнозами ООН, міграція назад в Україну продовжуватиме зростати. Але вважається, що це не зовсім хороша ідея не лише з точки зору безпеки. З точки зору представників ООН масове повернення посилює проблеми гуманітарного характеру всередині України. «Це неминуче створить нові проблеми для гуманітарного реагування на кризу, оскільки людям потрібна підтримка для реінтеграції у свої спільноти або пошуку відповідних приймаючих спільнот, якщо повернення до своїх домівок неможливе або недоцільне». 

Тим не менш повернення людей в Україну є необхідною мірою для стабілізації та відновлення економіки. Відповідно до Постанови уряду[15] вже у травні ті з них, хто виїхав з країни після початку російського вторгнення, мають повернутися до України. Тепер лише відрядження або відпустка єдині варіанти збереження роботи для працівників держкомпаній, які виїхали за кордон через війну з Росією.  Керівники підприємств повинні погоджувати свої відрядження за кордон з урядом. 12 квітня аналогічне рішення КМУ ухвалив стосовно держчиновників.  

Державний сектор відрізняється від приватного, тим, що він має величезну кількість стратегічних підприємств, тому держава як акціонер має право встановлювати порядок роботи своїх компаній. Станом на кінець 2021р. в Україні працювало близько 1400 державних підприємств, де були працевлаштовані близько 700 тис людей[16]. До того ж у держсекторі важко на 100% працювати віддалено. У рішенні Кабінету міністрів можна побачити й ідеологічне підґрунтя, оскільки це не стільки про зарплати, а більшою мірою про роботу на державу, що майже неможливо здійснювати дистанційно.

 

Українські переселенці як споживчий драйвер європейської економіки

Відʼїзд мільйонів українців (переважно жінок з неповнолітніми дітьми) суттєво зменшив внутрішній споживчий попит. Проте українські біженці роблять посильний внесок у споживчий ринок ЄС (за даними Євростату споживчі витрати загалом за 2021р. в ЄС становили €6,86 трлн). Гроші вимиваються з України й працюють на європейську економіку, а не українську[17].

Поки що немає статистики, яка б дозволила зробити ґрунтовний аналіз проте  попередні дані Нацбанку України, показують, що у квітні українці, що виїхали за кордон через війну з Росією, витратили там близько $2 млрд, 80% коштів з який – це оплата товарів у pos-терміналах торговельної мережі й отримання готівки.

За даними НБУ кожен українець у квітні розрахувався карткою в середньому на $125 (в еквіваленті) та зняв приблизно $150 готівки в банкоматі. Враховуючи кількість біженців, виходить, що кожен українець вкладає в економіку європейських країн по $400 на місяць. Якщо у другій половині 2021р. українці розраховувались у мережах банків-нерезидентів на $500–700 млн щомісячно. Ще до $50 млн знімали в банкоматах готівкою, то у 2022р статистика закордонних витрат, показує 3–4-кратне зростання.

Найбільше коштів, розраховуючись картками, громадяни України витрачали на:

17% – оплату в продуктових магазинах/супермаркетах;

11% – купівлю непродовольчих товарів;

8% – оплату готелів;

5% – операції на АЗС;

4% – розрахунки у закладах харчування.

Національний банк не надає даних щодо витрат українців у географічному розрізі, але найбільші українські банки, зокрема ПриватБанку та monobank, доповнюють статистику НБУ. Пресслужба ПриватБанку повідомляє, що українці, що виїхали в ЄС, з початку війни витратили зі своїх платіжних карток у торгових мережах близько $1,5 млрд, повідомила. «Клієнти ПриватБанку з початку війни витратили близько $700 млн». Загальний обсяг безготівкових оплат у мережі ПриватБанку за березень – квітень становить приблизно $2,3 млрд[18] (за офіційним курсом НБУ – $29,25). Тобто третина припадає на закордонні платежі. Скільки готівки зняли за кордоном українці – банк не повідомляє. 

У Мonobank за березень – квітень наземні торгові операції клієнтів за кордоном становили $159 млн (за офіційним курсом НБУ – $29,25), а в Україні за цей самий період – близько $571 млн,

На жаль, обидва банки не змогли повідомити структуру витрат українців та суми, які знімають у банкоматах. Проте monobank надав дані про те, скільки й у яких країнах українці витрачають свої кошти. Найбільше клієнти monobank витрачають у Польщі, Німеччині та Чехії. Але якщо дивитись на середній чек транзакції, то лідерами є Австрія (майже €28), Італія (€ 27) та Іспанія (€24), а найменше – у Польщі (€13,3).

 

Соціологічний портрет українського біженця[19]

За результами опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова на пунктах пропуску через державний кордон України у Закарпатській області (пункти пропуску Ужгород, Малий Березний та Чоп (Тиса) можна скласти портрет українського біженця.

Демографічні характеристики

 Переважна більшість біженців — жінки (83%), відповідно, чоловіки становлять 17%. За віком найбільшу групу біженців становлять люди від 30 до 39 років (37%), 26% — ті, кому від 40 до 49 років, 19% — люди віком від 16 до 29 років, 11% — віком 60 і більше років, 8% — ті, кому від 50 до 59 років.

Освіта

76% серед тих, хто виїжджав за кордон — люди з вищою або незакінченою вищою освітою, 18% — із середньою спеціальною освітою, і лише 6% — із загальною середньою освітою.

Соціальна група

Найбільш представленими соціальними групами є висококваліфіковані фахівці (26%), підприємці (20%) та кваліфіковані робітники (17%).

Макрорегіон походження.

Більше половини тих, хто виїжджає за кордон у зв’язку з воєнними діями — жителі Сходу та Півдня країни (51,5%), найбільше серед східних областей представлена Харківська — 19%) ), 45% — жителі центральних областей (у тому числі 31% — жителі Києва та Київської області), і лише 4% — жителі західних областей.

Мова спілкування

63% біженців вдома говорять переважно російською мовою, 31% — українською, 3% — іншою мовою. Однак, 65% вважають рідною українську мову, 22% — російську, 4% — іншу мову.

Стан родини

63% біженців виїжджають за кордон із дітьми, 21% — з батьками (своїми чи свого чоловіка/жінки), 17% — з чоловіком чи дружиною, 4% — з внуками, 14% — з іншими родичами, 7% — з друзями, знайомими, 13% — самі.

Наявність бойових дій

55% респондентів відповіли, що на час їх виїзду відбувалися бойові дії у населеному пункті, де вони мешкають, 13% — що бойові дії відбувалися поблизу нього, 10% — що бойових дій не було, але їх населений пункт бомбардувався чи обстрілювався, 14% — що сусідні населені пункти бомбардувалися чи обстрілювалися і лише 8% зазначили, що нічого з наведеного у їх населеному пункті або біля нього не відбувалося.

Джерело отримання допомоги та підтримки

53,5% біженців отримали будь-яку допомогу від волонтерських організацій,

45% —отримали допомогу від пересічних громадян, з якими до цього не були знайомі,

41% — допомогу від родичів, знайомих, друзів,

27% — від державних органів,

9% — від релігійних організацій,

7% — від підприємств, приватних підприємців (у тому числі за місцем роботи),

лише 2% — від закордонних фондів, установ, посольств, консульств інших країн.

21% опитаних відповіли, що не отримували жодної допомоги.

Настрої та оцінки

Оцінюючи власний психологічний стан на 24 лютого (на початок війни) за шкалою від 0 до 10, де 0 означає «максимальний рівень спокою, упевненості», а 10 відповідає максимальному рівню паніки, страху, невпевненості, респонденти його оцінили в середньому 6,7 балами (52% оцінили балами від 8 до 10, що відповідають високому рівню паніки, страху, невпевненості).

Оцінюючи власний психологічний стан на час опитування, біженці його оцінюють в середньому 5,7 балами. При цьому частка тих, хто оцінив його балами від 8 до 10, зменшилася порівняно з початком війни з 52% до 22%.

Віра в перемогу

89% вірять у те, що Україна переможе в цій війні, лише 1% дають негативну відповідь (10% — вагаються з відповіддю). 79% опитаних планують повернутися в Україну після закінчення війни, 10% — не планують, 11% — вагаються з відповіддю.

Дії державного керівництва України під час російської агресії 78% респондентів оцінюють позитивно, лише 2% — негативно (20% не змогли оцінити).

35% опитаних вважають достатньою допомогу міжнародного співтовариства Україні, 43% — недостатньою, 23% не визначилися з відповіддю на це запитання. 

Основний контингент тих, хто виїхав з України – це жінки та діти. Проведені в Україні дослідження показують[20], що кожен восьмий підліток, що виїхав з України планує оформити статус біженця, реєстрація якого може тривати до півроку та надаватиме право на проживання в Європі до 3 років. Відповідно ці підлітки розраховують на більш тривалий період перебування за кордоном, ніж при оформленні статусу тимчасового захисту.

Проведені дослідження за даними роумінгу мобільних операторів України та офіційних джерел статистикипоказують, що з тих, хто після початку військової операції покинув Україну 15% мали наміри, ще до війни покинути країну та мігрувати  з України за кордон. Серед молоді у віці 18-35 років – наміри покинути країну мали 22%, серед підлітків 14-17 років – 26%. Отже кожна па молода людина та  кожна четверта українська  дитина не пов’язувала своє майбутнє з Україною.

 

Чи планували ви до війни мігрувати з України за кордон? (%)

Серед тих підлітків, хто мав наміри ще до війни покинути Україну 64% планували виїхати дл краї Євросоюзу, 20%  до США/Канади, 2% до країн СНД.

Загальний висновок такий , що за кілька місяців активних бойових дій Україна втратила ту кількість економічно активних громадян, яка потрібна для відтворення української економіки. Не для зростання і розвитку, а для звичайного відтворення яка вже спростилася за своєю галузевою структурою. По суті, точку неповернення вже пройдено. Як свідчать соціологи, поведінковий «паттерн» українського біженця до країн Заходу передбачає вкрай низький відсоток повернених. Це означає, що Україна вже втратила тих, хто був змушений виїхати за кордон. Ситуація ж із народжуваністю свідчить, що ці втрати вже ніколи не будуть заповнені.

 

Біженці, що повертаються до України[21]

Серед громадян України, які на початку російської агресії виїхали з України у зв’язку з воєнними діями, і зараз повертаються в країну, переважають жінки (87%, так само як жінки становили більшу частину тих, хто виїжджав з країни на початку війни).

Якщо серед тих, хто на початку війни виїжджав з країни, найбільшу групу респондентів становили люди віком від 30 до 39 років (37%), то серед тих, хто  повертається, частка представників цієї вікової групи становить 25% (серед жінок – відповідно 40,5% і 23%). Це може бути пов’язано з тим, що серед тих, хто повертається, менше порівняно з тими, хто виїжджав, людей, які їдуть з дітьми (відповідно 45% і 63%), а саме представники вікової групи 30-39 років найчастіше мають неповнолітніх дітей. І, відповідно, серед тих, хто в’їжджає, порівняно з тими, хто виїжджав, більше тих, хто їде сам (відповідно 31% і 13%).  Що свідчить про те, що ті громадяни України, які мають неповнолітніх дітей, поки що рідше повертаються в Україну (або ж, як говорили інтерв’юерам деякі з них, залишають дітей на інших родичів, а повертаються в країну самі). 

Ще 6%  респондентів відповіли, що повертаються разом з внуками, 12% - з батьками (своїми чи свого чоловіка/жінки),  10,5% - з іншими родичами, 5% - з друзями, знайомими, 14% - з чоловіком чи дружиною (серед жінок в’їжджають разом з чоловіком 8%, так само як і виїжджали з чоловіком 7%).

Серед представників молодшої вікової групи (до 39 років) повертаються самі 38,5%,  серед тих, кому 40 і більше років – 25%, з дітьми – відповідно 42% і 46%, з внуками – відповідно 0% і 11,5%, з батьками – відповідно 13,5% і 11,5%, з чоловіком чи дружиною – відповідно 6% і 23%, з іншими родичами – відповідно 8% і 13,5%, з друзями, знайомими – відповідно 6% і 4%.

Як і серед тих, хто виїжджав, переважну більшість тих, хто повертається (66%)  становлять люди з вищою або незакінченою вищою освітою, 24% - із середньою спеціальною освітою, і лише 10,5% - із загальною або неповною середньою освітою.

Серед представників молодшої вікової групи (до 39 років) респонденти з вищою або незакінченою вищою освітою  становлять 77%,  серед тих, кому 40 і більше років – 54%.

Як і серед тих, хто виїжджав, найбільш представленими серед опитаних соціальними групами є кваліфіковані робітники (23%, серед жінок – 25%) та висококваліфіковані фахівці (22%, серед жінок – 21%), але менше представлені підприємці (8%, тоді як серед тих, хто виїжджав, вони становили 20%, серед жінок – відповідно 9% і 23%) та керівники підприємств та їх підрозділів (3%, тоді як серед тих, хто виїжджав, їх було 9%, серед жінок так само відповідно 3% і 9%).

Кваліфіковані робітники серед представників молодшої вікової групи (до 39 років) становлять 33%, серед тих, кому 40 і більше років – 13,5%, висококваліфіковані фахівці – відповідно 27% і 17%, некваліфіковані робітники – відповідно 4% і 11,5%, пенсіонери – відповідно 0% і 23%.

Серед тих, хто виїжджав, більше половини становили жителі Сходу та Півдня країни (51,5%) і центральних областей (45%, у тому числі 31% - жителі Києва та Київської області), і лише 4% - жителі західних областей. Серед тих, хто повертається, переважну більшість (69%) становлять жителі центральних областей – переважно це жителі Києва (35%) та Київської області (17%). 12% тих, що повертаються – жителі Східного регіону, 9% - Південного регіону, 10,5% - Західного регіону.

73% опитаних відповіли, що після повернення в Україну планують поселитися в тій же області, де проживали до війни, 26% - що планують поселитися в іншій області (переважно це жиелі Східного регіону).

Ті, хто планує поселитися в іншій області, а не тій, в якій проживали до війни, частіше називають області Західного регіону (15% усіх опитаних), або Київ чи Київську область (7%). 

Серед тих, хто повертається, 78% до початку війни мешкали у міській місцевості, 22% - у сільській. Серед представників молодшої вікової групи – відповідно  86,5% і 13,5%, серед тих, кому 40 і більше років –  відповідно 69% і 31%.

Як і серед тих, хто виїжджав, так і  серед тих, що повертаються, більшість (53%) відповіли, що вдома говорять переважно російською мовою, 43% - українською, 1% - іншою мовою. Але так само більшість (72%) опитаних вважають рідною українську мову, 16% - російську, 1% - іншу мову.

Серед представників молодшої вікової групи 61,5% відповіли, що вдома говорять переважно російською мовою, серед респондентів віком 40 років і старших - 46%, говорять українською – відповідно 35% і 50%. Вважають рідною українську мову відповідно 73% і 71%,  російську – відповідно 13,5% і 19%.

79% респондентів відповіли, що мали роботу до війни (серед жінок - 84%). Серед тих, хто до війни мав роботу, 49% впевнені, що після повернення будуть працювати там само, де й працювали  раніше, ще 28% сподіваються на це, 7% сподіваються знайти іншу роботу, а 16% ще не знають, де будуть працювати і чи їм вдасться знайти  роботу.

 

Оцінка респондентами допомоги, що їм надавалася

Відповідаючи на запитання,  чи отримували вони  будь-яку допомогу під час перебування за кордоном, 64% респондентів відповіли, що отримували допомогу від державних органів країни перебування, 64% - що отримували допомогу від пересічних громадян країни перебування, з якими вони раніше не були знайомі, 56% отримували допомогу від волонтерських організацій, 39% -  від родичів, знайомих, друзів, 29% - від Української держави, 18% -  від релігійних організацій, 18% -  від закордонних фондів, установ, підприємств. Лише 4% відповіли, що не отримували жодної допомоги.

Отримували допомогу від державних органів країни перебування 56% представників молодшої вікової групи і 73% респондентів віком 40 років і старших, від Української держави – відповідно 23% і 35%. 

Оцінюючи підтримку та допомогу, яка була їм надана в країні, де вони перебували, з боку державних органів країни перебування, недержавних організацій, громадян цих країн, 62% відповіли, що дуже нею задоволені, 29% - що скоріше задоволені, 6% - що скоріше не задоволені, і жоден не відповів, що зовсім нею не задоволений.

 

Самооцінка психологічного стану

 Оцінюючи власний психологічний стан на 24 лютого (на початок війни) за шкалою від 0 до 10, де 0 означає «максимальний рівень спокою, упевненості», а 10 відповідає максимальному рівню паніки, страху, невпевненості, респонденти його оцінили в середньому 7,9 балами (57% оцінили балами від 8 до 10, що відповідають високому рівню паніки, страху, невпевненості).

Оцінюючи власний психологічний стан на час опитування,  респонденти його оцінили в середньому 5,5 балами. При цьому частка тих, хто оцінив його балами від 8 до 10, зменшилася порівняно з початком війни з 57% до 15% (серед жінок з 54% до 14%), що свідчить про істотне покращення психологічного стану порівняно з початком війни.

Частка тих, хто оцінив власний психологічний стан на час опитування балами від 8 до 10, серед представників молодшої вікової групи становить 6%,  серед респондентів віком 40 років і старших – 25%.

94% опитаних вірять у те, що Україна переможе в цій війні, і жоден з опитаних не дав негативної відповіді (6% - вагаються з відповіддю).

Оцінка дій державного керівництва України та міжнародної допомоги

Дії державного керівництва України під час російської агресії 80% респондентів оцінюють позитивно, лише 2% - негативно (18% не змогли оцінити).

47% опитаних вважають достатньою допомогу міжнародного співтовариства Україні, 36% - вважають, що допомога і підтримка України з боку інших країн повинна бути більшою. Тоді як у другій половині березня серед тих, хто виїжджав з України, вважали її достатньою 35%, вважали недостатньою - 43%.

 

 Пропозиції

Державна політика по відношенню до біженців

• Створити бази даних щодо українських втікачів від війни у зарубіжних країнах, в тому числі проведення соціологічних досліджень, що відображають потреби, настрої та наміри українських біженців.
• Важливою є підтримка українських мігрантів біженців у країнах ЕС, зокрема їх працевлаштування в приймаючих країнах на період дії військової агресії. Проте підтримка мігрантів-біженців з України має здійснюватися з урахуванням стратегії повернення мігрантів та біженців до України після завершення військового конфлікту або зниження його інтенсивності.
• Забезпечити збереження біженців зв’язків з Україною через збереження можливостей для віддаленої роботи( в тому числі для держслужбовців та працівників органів місцевого самоврядування) , онлайн навчання для школярів
• Розробити пропозиції стимулів (державної і місцевої підтримки) для повернення трудових мігрантів та відкриття власної справи (у т.ч. пільгові кредити, податкові канікули тощо)
• Україна потребує розробки, які знижуватимуть ризики втрати робочих рук в країні, особливо у східних та центральних регіонах країни. Розробити та затвердити Методику оцінки потреб та реального стану робочої сили на рівні регіонів. Налагодити систематичну оцінку робочої сили на рівні області і міст. Стратегія боротьби з поверненням трудових ресурсів обов'язково повинна має передбачати повернення українських мігрантів-біженців в Україну, для чого необхідно створити комплексну програму, яка містить можливості повторної асиміляції на батьківщині, кредити, гранти на відкриття бізнесу, купівлю нерухомості, пільги, інвестиційні програми та інформаційну підтримку.

 

• Розробити спеціальні Державні програми відновлення економіки, зокрема відновлення інфраструктури передусім соціального спрямування та житлового фонду, зокрема залучення іноземних інвестицій для забезпечення житлом постраждалих громадян, особливо у регіонах Східної України. Підтримка розвитку місцевої економіки є надважливим фактором для того, щоб люди й надалі мали можливість забезпечувати себе. Розвиток економіки здійснювати з урахуванням фактору концентрації трудових ресурсів України що склалась в умовах військових дій (трудо-дефіцитних східних та центральних регіонах та трудо-надлишкових західних регіонах). З метою вирішення проблем безробіття та надлишкової робочої сили, що склалася в окремих регіонах країни, розробка короткострокових планів щодо релокації підприємств, переорієнтації деяких підприємств, допомоги бізнесу, який через бойові дії не може сплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки.

 

[1] The Refugee Brief – 11 March 2022. Refugees Brief. UNHCR https://www.unhcr.org/refugeebrief/the-refugee-brief-11-march-2022/

[2] The Refugee Brief – 11 March 2022. Refugees Brief. UNHCR https://www.unhcr.org/refugeebrief/the-refugee-brief-11-march-2022/

[3] Українські біженці в Європі.  Підлітки. https://drive.google.com/file/d/18EhRqhlXqkN30jJv0ZKiqk2QoKAKCfr1/view?fbclid=IwAR23jl6c-fomZCBEd4y9LjSPYbH4LHIDqSSawoIEez4_ielaKnJttLKqb4w

[4] The Refugee Brief – 11 March 2022. Refugees Brief. UNHCRhttps://www.unhcr.org/refugeebrief/the-refugee-brief-11-march-2022/

[5] Operational Data Portal https://data2.unhcr.org/en/situations/ukraine

[6] Operational Data Portal https://data2.unhcr.org/en/situations/ukraine

[7] Українські біженці в Європі.  Підлітки. (за даними роумінгу мобільних операторів України та офіційних джерел статистики.) https://drive.google.com/file/d/18EhRqhlXqkN30jJv0ZKiqk2QoKAKCfr1/view?fbclid=IwAR23jl6c-fomZCBEd4y9LjSPYbH4LHIDqSSawoIEez4_ielaKnJttLKqb4w

[8]Estonia joins appeal to European Commission for more refugee crisis funding https://news.err.ee/1608581350/estonia-joins-appeal-to-european-commission-for-more-refugee-crisis-funding

[9] EU UPDATES – MIGRANTS AND REFUGEES IN THE EUROMED REGION https://euromedrights.org/eu-updates-migrants-and-refugees-in-the-euromed-region/

[10] TPD Implementation: Ukraine Displacement Crisis at the End of Its Beginning. https://ecre.org/tpd-implementation-ukraine-displacement-crisis-at-the-end-of-its-beginning/

[11] Belarus/EU migrant crisis. House of Commons Library https://commonslibrary.parliament.uk/research-briefings/cbp-9389/

[12] Українські біженці в Європі.  Підлітки. https://drive.google.com/file/d/18EhRqhlXqkN30jJv0ZKiqk2QoKAKCfr1/view?fbclid=IwAR23jl6c-fomZCBEd4y9LjSPYbH4LHIDqSSawoIEez4_ielaKnJttLKqb4w

[13] ООН: ежедневно в Украину возвращаются 30 тысяч беженцев. https://news.un.org/ru/story/2022/04/1421952

[14] OPERATIONAL DATA PORTAL. UKRAINE REFUGEE SITUATION (Last updated 18 May 2022)https://data2.unhcr.org/en/situations/ukraine

[15] Постанова КМУ Деякі питання організації роботи працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану від 26 квітня 2022 р. № 481 . https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-organizaciyi-roboti-pracivnikiv-subyektiv-gospodaryuvannya-derzhavnogo-sektoru-ekonomiki-na-period-voyennogo-stanu-481

[16] Державна служба статистики України

[17]Таких біженців Європа ще не бачила. Українські переселенці щомісяця витрачають за кордоном $2 млрд. На що йдуть кошти https://forbes.ua/inside/takikh-bizhentsiv-evropa-shche-ne-bachila-ukrainski-pereselentsi-shchomisyatsya-vitrachayut-za-kordonom-2-mlrd-na-shcho-ydut-koshti-23052022-6160

[18] Українці у квітні більше платили за покупки картками. Приватбанк. https://privatbank.ua/news/2022/5/11/1647

[19] Були опитані громадяни України віком від 16 років, що перетинали кордон України у зв’язку з воєнними діями. З 15 березня по 1 квітня 2022 року був опитаний 101 респондент, що перетинав державний кордон пішки чи автомобільним транспортом.

[20] Українські біженці в Європі.  Підлітки. https://drive.google.com/file/d/18EhRqhlXqkN30jJv0ZKiqk2QoKAKCfr1/view?fbclid=IwAR23jl6c-fomZCBEd4y9LjSPYbH4LHIDqSSawoIEez4_ielaKnJttLKqb4w

[21] Результати опитування громадян України віком від 18 років, які на початку російської агресії виїхали з України у зв’язку з воєнними діями, і зараз повертаються в Україну. Опитування проводилося соціологічною службою Центру Разумкова у Закарпатській області.  З 11 квітня по 6 травня 2022 року були опитані 105 респондентів.