Наразі США перебувають на етапі збільшення допомоги Україні. І водночас входять у період виборів
Задум приїзду Ентоні Блінкена до Києва був, напевно, таким. Наразі США перебувають на етапі збільшення допомоги Україні. Водночас вони входять у період виборів. І президенту США Джо Байдену треба щось відповідати своїм опонентам. Так, він проголосив, що допомога Україні збільшуватиметься і в обсягах, і в темпах, але опоненти закидають Байдену, мовляв, а чи готова до цього Україна? Чи здобуде Україна перемогу? Виникає дуже багато питань, і зрозуміло, звідки у цих питань ростуть ноги — поставити під сумнів доцільність такої допомоги США.
Отож, для того, щоб дати відсіч своїм опонентам, Байден від України отримав відповідь. Чітку: Україна здаватися не збирається. Україна збирається нарощувати темпи контрнаступу. Україні для цього потрібні певні обсяги озброєнь (яких саме — там цілий список був представлений).
І міністр оборони Олексій Резніков, і голова РНБО Олексій Данілов та президент України Володимир Зеленський на форумі YES 9 вересня заявили: варіантів «на 24 лютого» вже не існує. Станом на 1 грудня 1991 року. Повна деокупація України з Донбасом та Кримом включно.
Крім цього, у політичному та технічному сенсі триває дуже непростий формат Рамштайн. Гадаю, міністр оборони Олексій Резніков 8 вересня виголосив там приблизно таку саму відповідь. Якщо у когось із наших європейських партнерів були сумніви щодо цього.
Ба більше, в рамках цього засідання в Рамштайні та загального процесу надання допомоги Україні незабаром відбудеться зустріч директорів із озброєння країн НАТО. І ось там ця відповідь теж потрібна. Тобто на цю зустріч треба з чимось виходити. Наскільки буде готова промисловість європейських партнерів та США та яким чином вона має орієнтуватися на допомогу Україні, у яких обсягах. Чи піде Україна до кінця чи не піде? Доколи вона готова йти? Ось ця відповідь отримана.
Ну і в рамках більш довгострокових планів, які будують і ЄС, і НАТО, і США щодо надання довгострокової допомоги Україні, ось ця відповідь теж дуже важлива. Якщо у когось були сумніви щодо України (і небезпідставно, враховуючи історичну схильність України змінювати свої рішення), то на даному етапі це рішення не змінюватиметься.
І наші західні партнери щодо цього отримали чітку відповідь. Як на мене, відлік ленд-лізу вже піде не від 9 травня (коли був затверджений відповідний закон), а саме з дати такої відповіді. Після цього жодні відмовки на тему того, що, мовляв, у нас є сумніви щодо рішучості України, вже не прийматимуться.
Ось у цьому я бачу основну роль приїзду Блінкена до Києва 8 вересня. І Олексій Рєзніков, і президент України Володимир Зеленський на форумі YES 9 вересня заявили, що варіантів «на 24 лютого» вже не існує. Тільки станом на 1 грудня 1991 року. Повна деокупація України з Донбасом і Кримом включно. Тобто Блінкен отримав вичерпну та чітку відповідь.
У цьому контексті стаття головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Михайла Забродського має скоріше мобілізаційний характер — як для українського суспільства, так і для наших західних партнерів. Адже нашим супротивником є не хтось, а РФ. Щоправда, не друга армія світу, але все ж таки країна з досить сильною економікою та великою кількістю населення, яке можна використовувати як гарматне м’ясо.
Саме тому у статті було виставлено горизонти — з переходом війни на 2023 рік. У матеріалі надається оцінка співвідношення суто військових потенціалів, а не прогноз розвитку динаміки війни. У статті не враховано політичного аспекту — деструктивних процесів у самій РФ. А вони можуть вплинути на перебіг усіх військових дій. Певен, треба чекати на сюрпризи із самої Росії. Там уже розпочалися процеси і всередині верхівки, і всього російського суспільства, — грубо кажучи, вже майже відкрито підкоп під Путіна. Як це все разом оформиться і який кумулятивний ефект матиме результат і динаміка війни? Ось це ми згодом побачимо.
Джерело:
