Це не помилковий удар. Яким був мотив вбивства полонених бійців Азову в Оленівці

30 липня 2022

Росія цих людей вбивала кілька разів


Без емоцій дуже складно говорити про те, як живцем згоріли від російського ракетного удару українські військовополонені в Оленівці Донецької області. Це один із тих випадків під час цієї війни, коли давати просто відсторонену оцінку мені, як українському експерту, надзвичайно важко. Бо Росія цих людей вбивала кілька разів. Вони спочатку намагалися їх вбити фізично. Потім були спроби організації якогось там трибуналу міжнародного, щоб легітимізувати його майбутній статус. Ну і очевидно, що врешті-решт ухвалили оце цинічне рішення.

Я виключаю ймовірність помилкового удару чи якоїсь неправильної розвід інформації, що би спонукало до удару української сторони по цьому об'єкту. Тому, що всі знали, що там утримують бійців з Азову. Я бачу це як ще один воєнний злочин, грубе порушення всіх міжнародних конвенцій.

Нам, українцям, зараз потрібно стримати свої емоції і відкласти відплату на потім. Жодним чином, не можна переносити наш гнів на російських військовополонених. Але в будь-якому разі цей злочин не може лишитися безкарним.

Важко сказати, якими аргументами керувалися ті, хто вирішив убити у такий спосіб полонених азовців. Пригадується, наприклад, «герой Росії» Моторола. Це, очевидно, рівень мислення тих людей, які зараз там керують у ОРДЛО. У них спосіб мислення Мотороли.

З боку міжнародної спільноти звичайно ж лунатимуть засудження. Буде абсолютно очевидно, і вже воно йде, — це спроба Росії транслювати свій наратив, що українці знищили бійців Азову. Але, у даному випадку, та аудиторія, яка це до певної міри сприймає, чи займає якусь нейтральну позицію щодо російсько-української війни, вона перебуває за межами Європи. Навряд чи там хтось змінить свою думку. Бо це чисто тактика партнерів Росії з ХАМАСу. Тактика терористична.

Те, що стосується наших західних партнерів, чи, загалом, якщо брати ширше, як я вже сказав, буде засудження. Чи за цим будуть якісь практичні кроки, додаткові санкції — навряд. Зараз такий масив цих злочинів, що кожен окремий злочин вже — як для серійного вбивці. Тобто кожне наступне вбивство якісно не впливає на ставлення цього суб'єкта.


Джерело:

Олексій Мельник

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проектів


Народився в 1962 р. в Хмельницькій області. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1984), Інститут іноземних мов міністерства оборони США (1993), Школу командирів ескадрилій Університету військово-повітряних сил США (1994), Курс управління повітряним рухом військово-повітряних сил США (2001), Королівський коледж оборонних наук Великої Британії (2007).

Робота:

1980–2001 р. — служба в Збройних Силах, підполковник запасу, учасник миротворчих операцій ООН (1996, 1997). Остання посада в Збройних Силах України — заступник командира авіаційної бази з льотної підготовки.

2001–2004 р. — Центр Разумкова.

2004–2005 р. — ДП «Укроборонсервіс».

2005–2008 р. — Міністерство оборони України, начальник організаційно-аналітичного управління забезпечення роботи міністра оборони України — перший помічник міністра оборони.

(044) 201-11-95

melnyk@razumkov.org.ua

oleksiy.melnyk