Тривожний сигнал для України

19 грудня 2017

Росія вчергове намагається підвищити ставки під час переговорів про обмін полоненими, щоб Україна пішла на поступки

Центр з контролю і координації припинення вогню передбачений Мінськими угодами і працює в Донецькій області з 2014 року. Туди входять представники України, Росії, а також бойовики.

Тому заява російської сторони про відкликання своїх представників — це продовження російської традиції в даному конфлікті, чергова спроба перекласти проблеми з хворої голови на здорову.

Проте для нас це дуже тривожний сигнал. За цим формальним приводом може ховатися намір Кремля підвищити інтенсивність конфлікту на Донбасі. А потім, посилаючись на те, що їхніх представників немає в цій спільній групі, можна спокійно у всьому звинувачувати Україну. Мовляв, їм не дають проконтролювати ситуацію, Київ нібито позбавив їх такої можливості, і тому українські представники тепер у цьому центрі що хочуть, те й роблять. Тому для нас — це поганий сигнал. На мій погляд, подібні заяви є свідченням того, що Росія хотіла б підвищити інтенсивність воєнних дій на Донбасі.

Хоча для українських військових подібна поведінка Росії не є ні новиною, ні якимось одкровенням. Генеральний штаб України був обізнаний про такий можливий розвиток подій. Військові завжди готуються до гіршого, і не тільки до таких «подарунків» з Росії. Українські військові були давно готові і до підвищення активності диверсійно-розвідувальних груп противника, і до підвищення активності бойовиків на лінії розмежування.

У штабі АТО вже заявляють, що в останні дні бойовики активізувалися. Я пов'язую це з тим, що на носі — обмін полоненими. Тривають переговори на всіх рівнях, вони можуть бути неофіційними, можуть бути двосторонніми. І те, що ми зараз спостерігаємо, це вже звична для нас тактика Росії — підвищувати ставки під час переговорного процесу, щоб Україна пішла на поступки і прийняла їх умови.

Говорячи про прогноз того, чи відбудеться анонсований обмін полоненими найближчим часом, мені б хотілося сподіватися на краще. Але як воно буде насправді, складно говорити: у росіян стільки тарганів у голові, що за кожним просто не встежиш.


Микола Сунгуровський

Директор військових програм


Народився в 1951 р. в Москві.

Освіта:

Оренбурзьке вище військове зенітне ракетне училище (1972);

Київська академія протиповітряної оборони (1982);

Вища школа підприємництва при Київському інституті народного господарства (1991).

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, автор понад 100 наукових праць.

Робота:

з 1982 р. — наукова робота (39-й Науково-дослідний інститут бойового застосування військ ППО сухопутних військ, Центральний науково-дослідний інститут МО, Національний центр оборонних технологій і воєнної безпеки, Аналітична служба Апарату РНБО);

з грудня 1999 р. — координатор програм Центру Разумкова;

з лютого 2000 р. — позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України;

з грудня 2006 р. — директор воєнних програм Центру Разумкова.

Полковник запасу, стаж військової служби — 31 рік. Сфери діяльності — системологія, системний аналіз, стратегічне планування, методи аналізу та забезпечення національної безпеки. Остання посада в державних органах — завідувач відділу Аналітичної служби Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

(044) 201-11-98

sungurovsky@razumkov.org.ua