Найголовнішою темою цього тижні звичайно є результати проміжних виборів у США, а з тим — економічна, фінансова, військова допомога Україні. Досить поширеним є занепокоєння стосовно можливого перегляду політики підтримки США нашої країни.

Те, що республіканці «витіснили» демократів — природньо, що засвідчує історичний досвід. Так, за 22 електоральні періоди — з 1934р. по 2018р. — президентська партія, як правило, втрачала своє представництво у перші проміжні вибори — у середньому 28 місць у Палаті представників і 4 місця у Сенаті[1]. Причинами такої зміни електоральних уподобань виступають різні фактори і чинники, проте найвагомішим є невдоволення виборців-американців, спричинене відмінністю між передвиборчими обіцянками і реальними результатами партії-переможця останніх президентських перегонів. Причому, найчастіше невдоволення підігрівається ще маніпулюваннями, особливо дієвими у високополітизованому середовищі.

В одній з наших попередніх аналітичних записок ми вказували на ризики поступового сповзання економіки США до негативної динаміки, що дійсно грає не на користь чинного президента та його партії. Між тим, команда Байдена підійшла до виборів, хоча й з дещо суперечливими, проте радше позитивними результатами (лише у першому півріччі економіка дійсно демонструвала передкризові ознаки). А за результатами трьох кварталів більшим є прояв позитивних зсувів.

Так, у ІІІ кв. 2022р. відновилось реальне зростання — 2,6%, причому це відбувалось в умовах глобальної турбулентності і невизначеності, посилення санкціних обмежень і (значною мірою спровокованої) високої інфляції. З початку року у приватному секторі зафіксовано зростання числа штатних працівників на 3,8 млн осіб, відтак рівень безробіття вийшов на рекордні докоронавірусні показники — 3,5–3,6%, при постійно зростаючій заробітній платі (таблиця «Квартальні показники економіки США»).

Квартальні показники економіки США

Джерело: Credit Suisse

Звернемо увагу на важливу особливість. Номінальний ВВП США продовжував зростати випереджаючими темпами (значною мірою під впливом інфляційної складової), що в умовах зміцнення долара означає і зміцнення купівельної спроможності економічних агентів США. При цьому, міжнародні розрахунки, біржові котирування, обсяги боргів, кредитування і допомоги здійснюються у номінальних доларах. А збільшення номінального ВВП означає зменшення відносних макроекономічних показників (фіскальний і торговельний дефіцит, фіксовані обсяги допомоги, боргу у термінах ВВП), а з тим і «полегшення» доступу до ресурсів, які контролюють фінансові інститути США. Тобто ресурси, які вже заплановані або будуть заплановані найближчим часом для зовнішніх допомог (у т.ч. Україні) будуть «важити» менше для економіки провідної країни світу, ніж такі ж обсяги роком раніше.

Більше того, вказане зміцнення долара (вочевидь з підвищенням у США попиту на імпортні товари і послуги) не призвело до відновлення зовнішньоторговельних дисбалансів (на чому часто зосереджена прискіплива увага опонентів чинної влади). І саме завдяки нарощуванню експорту торговельний дефіцит зазнав помітного зменшення (таблиця «Квартальні показники економіки США»).

В таких умовах, у частині підтримки України республіканці цілком можуть дорікати чинній американській виконавчій владі за недостатньо акцентовану і не достатньо своєчасну військову допомогу.

Слід зробити загальне зауваження. Вважається, що проміжні вибори дають оцінку результативності діяльності чинного Президента. Звичайно, чим вище популярність президента, чим кращими стали соціально-економічні умови в країні, тим менше законодавчих місць втратить президентська партія на проміжних виборах. Своєю чергою, рівень перемоги «опонентів» слугує також «тестом» на популярність і довіру до політичних опонентів, які претендують на те, щоб очолити нову владу. І сьогодні є підстави стверджувати, що республіканське цунамі не сталося[2].

Тому є підстави стверджувати, що нинішні проміжні вибори стали ще й референдумом стосовно довіри до Трампа, хоча він і не брав безпосередню участь у виборах, однак залишається лідером республіканців, і вірогідно знову претендуватиме на президентство. А тут вже криється суттєва потенційна суперечність. Популярність Трампа серед республіканців (та й то не всіх), зовсім не означає популярність у широкого електорату, у т.ч. навіть того, який традиційно підтримує республіканців.

Останнє насамперед стосується американців вихідців з країн колишньої соціалістичної співдружності і країн Балтії, чисельність яких у США вже значна. Переважна більшість таких американців, у т.ч. вихідців з України, традиційно підтримують республіканців. Однак, вони жодним чином не підтримуватимуть того кандидата, який «підіграватиме» (або декларуватиме такий намір) росії. Якщо таке станеться (під приводом дипломатичного діалогу), то республіканці до наступних президентських виборів можуть значно втратити. Це не означає, що вказана категорія виборців голосуватиме за демократів. Радше зменшиться коло підтримки республіканців, що може надати додаткові шанси на перемогу демократам, які залишаються достатньо єдиними і послідовними. Це вже завелика політична вага для республіканців.

Стосовно ж безпосередніх наслідків для України, то вірогідно сьогодні немає сенсу говорити про зменшення американської участі та американської допомоги. Можливе навіть розширення на гаслах «треба робити більше». Між тим, можна очікувати посилення контролю за використанням допомоги як фінансової, так і військової. І саме тут Україні потрібно відбудовувати і посилювати інститути — прозорість і змістовність як ухвалення рішень, так і їх виконання. За позитивного просування у цих напрямах є підстави очікувати продовження сильної політики підтримки України у всіх сферах.

[1] Del Pero М. Biden's Presidency and the 2022 Midterm Elections. — https://www.ispionline.it/it/pubblicazione/.

[2] Jacobson G. Keeping the Economy at a Distance: Will Democrats Dodge a Republican Tsunami? — https://www.ispionline.it/it/pubblicazione/.