Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру ім. Разумкова:

— Ці два випадки — скандал з "Кольчугами" і ракетними двигунами — свідчать про те, що є сили, яких бере нетерплячка від того, що існує незалежна держава Україна. В принципі, і "кольчужний" скандал, і "ракетний", й інші подібні, яких було чимало, виникали, як правило, напередодні певних подій, наприклад, підписання українською стороною якогось важливого контракту або перед якимись перемовинами чи іншими політичними подіями. І використовувалися вони для того, щоб зіпсувати імідж України.

Судячи з того, що було написано в статті The New York Times, про Україну можна подумати як про прохідний двір. Тобто хто хоче, приїжджає на цей завод, і що хоче, те собі і бере. Тобто складається враження, начебто це не контролюється державою, що насправді не відповідає дійсності.

Ці ракетні двигуни могли з'явитися у Північній Кореї тільки з Росії. Після розвалу Радянського Союзу, така продукція на заводі не випускається. І ці двигуни могли з'явитися в результаті розділення стратегічного озброєння, яке підлягало демонтажу згідно з двостороннім договором між США і СРСР щодо стримування стратегічного наступального озброєння, який було продовжено 2010 року.

Зараз є два варіанти подальшого розвитку подій. У першому Україні варто просто промовчати, щоб ажіотаж зійшов нанівець, тому що це очевидна "качка". Проте можна діяти й більш активно. Самим направити клопотання в Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ), щоб вони провели власне розслідування і врешті-решт знайшли джерело походження цих двигунів або їхніх комплектуючих.