Хлопці, які йдуть в армію по призову, поповнюють ті підрозділи, які не беруть участь в АТО
Сьогодні в Україні проходить звичайний осінній призов в армію. Великої різниці між нинішнім набором і стандартним призовом у довоєнні роки немає. За змішаною контрактно-призовною системою набирається близько 14 тис. осіб: 11 тис. — в ЗСУ, 5 тис. — в Нацгвардію і 1 тис. — в Прикордонну службу.
Чому чиновники Міноборони говорять то про призов то про мобілізацію? Мабуть тому, що ніяк не можуть дійти до думки, що ж у нас відбувається — чи війна, чи АТО.
При нинішній інтенсивності бойових дій мобілізація взагалі не потрібна. Якщо з'являться ознаки підготовки до ескалації конфлікту, тоді дійсно треба буде оголошувати мобілізацію, при цьому її проведуть, насамперед, за рахунок існуючого активного резерву (з тих демобілізованих, у кого є досвід бойових дій і хто стоїть на обліку в Міноборони). Молоді люди, що йдуть в армію за призовом, поповнюють ті підрозділи, які не беруть участь в АТО.
Великої різниці між нинішнім набором і стандартним призовом у довоєнні роки немає
Тим часом у Мінську Тристороння контактна група підписала угоду про відведення військ — не більш ніж спроба наших західних партнерів зберегти обличчя, на мій погляд. Подібні угоди ні до чого не ведуть. В угоді не передбачені санкції на випадок, якщо та чи інша сторона порушує умови досягнутих домовленостей. Однак там є шостий пункт, згідно з яким війська повертаються на колишні позиції, якщо сторони не виконують умови угоди. Іншими словами, ніякої відповідальності сторони не несуть. Ніяких сил для поділу сил, що протистоять одна одній, немає — спостережна місія ОБСЄ має лише моніторити ситуацію, не більше. Що залишається в зонах, які покинуть війська, хто їх контролюватиме? Про це теж нічого не сказано.
Ця угода — не вирішення конфлікту, а крок у бік заморожування конфлікту.
