Це політика латання дірок за рахунок бізнесу та населення, а інструментом для цього служить постійне підвищення цін, тарифів і перекладання відповідальності та збитків з одних компаній на інші. Наприклад, ситуація з "Київенерго" та "Теплоенерго".
Про це в коментарі "Слову і Ділу" розповів директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин, оцінюючи заяву прем'єр-міністра Володимир Гройсмана про те, що підвищення цін на газ – вимушений крок, який допоможе уникнути дефолту.
"На жаль, такий спосіб мислення – обмежити можливості населення, за рахунок чого залатати всі дірки, – успіху не матиме. Навіть якщо ми зараз підемо на радикальні кроки, зокрема підвищення тарифів, то це призведе лише до того, що за 2-3 місяці нам урочисто оголосять про підвищення мінімалки, яка нібито вирішить усі проблеми", – зазначив Юрчишин.
Однак на практиці, в кращому разі, підвищення закриють той розрив, який утворився, уточнив він.
"На жаль, ми перебуваємо в цьому циклі, й малоймовірно, що нинішній уряд вирішить проблеми по-іншому. У нас жодного разу не йшлося про можливі зниження, покарання винних за порушення антимонопольного законодавства, пошук інших джерел і залучення заходів для реального захисту населення", – додав експерт.
Потрібно розуміти, що МВФ виконує технічну місію. Одне з їхніх завдань – забезпечити повернення ресурсів, а для цього потрібно, щоб економіка мінімально працювала, підкреслив Юрчишин.
"Але 2-3% зростання економіки, які ми маємо останні два-три роки, недостатньо для цього, з огляду на те, що обвалення в 2014-2015 роках було близько 17%", – констатував він
Саме тому в нас такий млявий стан, коли доводиться сперечатися, досягли ми дна чи ще ні, акцентував економіст.
За його словами, наразі немає можливості вийти з цього в межах того, що відбувається.
Він нагадав, що в 2017 році планували отримати близько 17 мільярдів, а отримали близько 3 мільярдів, причому від оренди держмайна, а цьогоріч планують отримати 22 мільярди, але навряд чи отимаємо хоча б 10%.
"Значить, ресурсів на погашення дефіциту та можливі соцвиплати знову немає, і їх потрібно шукати. Тому річ не в МВФ, не в тому, чи приймемо ми їхні, чи виконаємо їх. Різниці немає практично. У кращому разі, якщо приймемо, то отримаємо транш, причому один, оскільки перед виборами МВФ обмежує фінансування", – пояснив експерт.
Ті самі 1,5 мільярда доларів, які ми отримаємо від МВФ, якби була якась економічна динаміка, можна було отримати з інших джерел, наголосив він.
"Наприклад, якби депозити почали повертатися або почав працювати кредитний ринок. МВФ – лише привід, який дає можливість уряду кивати на якісь зовнішні чинники", – додав фахівець.
"Але чомусь уряд не бере відповідальність на себе, не готовий виправляти помилки. Та ж ситуація з НБУ, який уперся в інфляційне таргетування. Хоча те, що проводиться, далеке від цього. НБУ просто грається з процентною ставкою й намагається цим нібито обмежити інфляцію. Але реально обмежувальна монетарна політика є гальмом для економіки", –резюмував Василь Юрчишин.
джерело