Національний банк України презентував нову Стратегію втілення повоєнної монетарної політики і власного розвитку. Звичайно, головними завданнями у стратегії задекларовано захист фінансової стабільності та відновленні країни. Для чого виокремлюється 5 напрямів, які мають забезпечити стійкість національної грошової одиниці, спрямованість фінансової системи на відновлення країни, інституційне зміцнення центрального банку країни та ін.

Однак, нинішній період і процес відновлення вимагають розширення кола цілей і завдань. Вже не достатньо турбуватись про «повернення до інфляційного таргетування» чи «ефективність та клієнтоорієнтованість готівкового обігу» чи інших дійсно важливих завдань і функцій. Відсутнє, як і раніше, найважливіше — готовності НБУ розділити з урядом відповідальність за економічне зростання.

Головний мандат НБУ сьогодні буде не повний, якщо залишиться відсутньою мета підтримки економічного зростання та створення робочих місць (за умов збереження цінової та фінансової стабільності), а перехід до стимулюючої монетарної політики (у т.ч. через зниження процентних ставок) відкладатиметься до подальшої «стабілізації».

Хоча, слід визнати, що натяк на це є, пунктом 3.1.4. (у розділі 3.1. — «Відповідальний фінансовий ринок») декларується «реалізація політики сталого фінансування». Однак, що мається на увазі можна лише здогадуватись, оскільки будь-які уточнення відсутні (переважна більшість інших програмних завдань містять доволі зрозумілу деталізацію).

Натомість, практичне досягнення політики НБУ підтримки і відновлення економіки у короткостроковому аспекті вимагає чіткого спрямування зусиль на:

• відмову НБУ від ідеології «інфляційного таргетування», яка суперечить українському економічному середовищу і вже дискредитувала себе;
• зменшення облікової ставки до рівня цільового показника інфляції на кінець року (нульової реальної облікової ставки) (що приведе до здешевлення гривневих кредитів бізнесу, зменшення очікуваної інфляції, збільшення прибутків бізнесу);
• жорстокого контролю за використанням кредитів рефінансування, неможливості їх перетікання на валютні ринки.

І ще один напрям дій, який, вірогідно, вважається «не актуальним» за давністю років. Йдеться про необхідність проведення аналізу ситуації у банківському секторі, насамперед, в частині як невиправданих банкрутств окремих банків, так і надмірного збагачення деяких інших упродовж 2014–2017рр. При цьому, водночас, має переслідуватися мета відновлення ділової репутації як самих банків, так і їх менеджерів, які постраждали у результаті сумнівних дій. Це стало б позитивним сигналом як для вітчизняного бізнесу, так і міжнародних інвесторів стосовно того, що банківська система України інституційно оновлюється і дійсно деполітизується, запроваджуючи зрозумілі і цивілізовані правила гри.