Тут питання не стільки й не тільки в оцінці військових потенціалів України та Росії. Якщо за ресурсними питаннями, то в Росії вони вже закінчуються. Тобто найдієздатніші частини та з'єднання вже було введено в дію. Якщо зараз перекидати [сили] з інших регіонів, це означає оголяти фланги. Більше того, щоб їх перекинути, наприклад, із Західного округу, треба, грубо кажучи, завантажити всю [російську] залізницю. Це означає зупинити решту перевезень. І це досить важко відчуватиметься для Росії. Якщо ж перекидання підуть із Центрального округу, там розміщена техніка, яка була на тривалому зберіганні, й ще не відомо, чи вона заведеться.
Тому очікувати якихось суттєвих надходжень наземної техніки не варто. Єдине, що вони можуть суттєво наростити — це ракетні війська та артилерію. Найнебезпечніше для нас. Скільки їх там ще залишилося, точно сказати не можу. Але, за заявою російських експертів, це теж досить обмежений ресурс.
По-друге, у політичній сфері в РФ відбуваються цікаві процеси. У Путіна раптом стали розплющуватися очі, що його, виявляється, дурять. Він уже дав вказівки прокуратурі, контрольно-ревізійному управлінню, слідчому комітету й розвідці з’ясувати, на що було витрачено гроші [що виділялися на підривну діяльність в Україні та формування «п’ятої колони» у 2014−2022 рр.] та яким чином [у війська РФ, що воюють проти України] потрапили призовники замість контрактників.
Ну і третє — те, що відбувається на міжнародній арені. Дедалі частіше почали проскакувати заяви, що Україна ніби готова на якісь компроміси чи готова обговорювати питання нейтрального статусу, чи територій тощо. Ось на це йти аж ніяк не можна, бо це буде друга пастка, не краща за мінські домовленості.
Ось ці три речі — ресурсний потенціал, внутрішньополітична й міжнародна ситуації — одна на одну накладаються. І з огляду на це, я не можу точно сказати, коли закінчиться війна. Якщо переворот станеться завтра, то завтра.
Джерело:
