Наступного тижня може відбутися знакова подія для України — початок переговорів про вступ країни до Євросоюзу. Однак, більшість фахівців дотримуються переконання, що старту не станеться, а на заваді знову стане відсутність т.зв. консенсусу у позиції всіх країн-членів ЄС. Звичайно, роль «адвоката диявола» вкотре візьме на себе прем’єр Угорщини (який вже навіть запропонував новий формат співпраці України з ЄС — т.зв. стратегічне партнерство).

Звичайно, чергове відволікання неприйнятне для України. Ще більш негативний присмак відчувається, якщо звернути увагу на «успіхи» Угорщини, спочатку як кандидата до вступу, а надалі як нинішнього повноправного члена, який мав би сам для себе турбуватися про належне дотримання європейських цінностей.

Нагадаємо, на початку 1993 р. Євросоюз представив низку вимог (які отримали назву Копенгагенські критерії), за умови виконання яких європейська країна може бути прийнятою до ЄС. Зокрема, група політичних критеріїв стосувалися дієвості інститутів демократії, верховенства права. Економічний блок спрямований на утвердження в країні конкурентної ринкової економіки, у т.ч. забезпеченні цінової стабільності, стійкості державних фінансів (дефіциту державного бюджету і державного боргу), низьких процентних ставок та ін. 

Як же сама Угорщина виконувала і виконує критерії, дотримуватись які вона зобов’язувалася при власному вступі до ЄС? Зазначимо, що початок 2000-х років (період, коли готувалися до приєднання 10 країн, республік колишнього СРСР і країн т.зв. соціалістичної співдружності, і всі стали повноправними членами у 2004 р.) був достатньо спокійним і навіть заспокійливим, оскільки послабилися ризики глобальних протистоянь, а нові кризові шоки (зокрема, Глобальна фінансова криза) ще були лише далеко попереду. Тобто, зовнішнє політичне та економічне середовище не привносило ризики, які могли б суттєво вплинути на виконання «вступних» завдань.

(1). Насамперед, звернемо увагу на окремі політичні критерії. Світовим банком використовують індикатори належного державного управління (The Worldwide Governance Indicators), які надають характеристику стану, ситуації і розвитку в країні демократичних інститутів та інститутів громадянського суспільства. Звернення до відповідних оцінок Угорщини засвідчує, що після вступу до ЄС у 2004 р. країна фактично припинила турбуватися про забезпечення в країні як верховенства права, так і неприйняття корупції — рейтингові оцінки з року у рік демонструють стійку тенденцію до погіршення.

Особливо це помітно при порівнянні з відповідними показниками Чеської Республіки (Чехії), яка послідовно будує цивілізаційні інститути (діаграма «Верховенство права», «Неприйняття корупції», «Громадянські свободи і відповідальність»). «Пікантною» особливістю є те, що нинішній прем’єр очолює угорський уряд з 2010 р., відколи відбувається відверте сповзання. Зауважимо, що В.Орбан також очолював уряд у 1998–2002 рр., і у той період, вірогідно, побудова демократичних інститутів була більш успішною, принаймні це засвідчують відповідні індикатори.

Між тим, урядова діяльність дедалі більше піддається критиці як внутрішній, так і зовнішній. А погіршення громадянських свобод, свобод ЗМІ жодним чином не сприяє результативності та ефективності діяльності уряду (діаграми «Свобода і відповідальність», «Ефективність уряду»).

Вірогідно, погіршення вказаних складових якості державного управління є вагомим чинником послаблення соціально-економічної динаміки Угорщини. Так, за міжнародними порівняннями за методики Світового банку, ВВП на душу населення в Угорщині не лише помітно відстає від відповідного показника Чехії, а й, більше того, останніми роками Польща починає випереджати Угорщину (хоча у попередні роки показники Польщі були помітно меншими) (діаграма «ВВП на душу населення»).

Верховенство права	Неприйняття корупції

Свобода і відповідальність	Ефективність уряду

ВВП на душу населення, у постійних міжнародних доларах за паритетом купівельної спроможності 
(GDP per capita, PPP constant 2017 international $)

Тобто, Угорщина, яка навряд чи може пишатись своїми успіхами у зміцненні інститутів демократії і громадянського суспільства, перебрала на себе роль головного захисника від України європейських цінностей, системи державного управління, антикорупційній діяльності. Виглядає дещо сумнівно.

(2). Поглянемо, як виконувалась Угорщиною економічна частина копенгагенських критеріїв перед вступом країни до ЄС (2000–2004 рр.).

Так, відповідно до копенгагенських критеріїв, цінова стабільність означає, що рівень інфляції у країні не повинен більше, ніж на 1,5 процентних пункти (п.п.) перевищувати рівень інфляції трьох найкращих показників чинних країн-членів. Рівень інфляції у Німеччині, Нідерландах, Данії, Австрії переважно утримувався у цільових межах близько 2% (діаграма «Інфляція»). Тобто, інфляція в Угорщині суттєво перевищувала ціновий критерій.

Подібним чином, номінальні процентні ставки у країні-кандидаті не повинні перевищувати на 2 п.п. найнижчі ставки трьох країн-членів. У більшості «старих» країн-членів ЄС банківські ставки знаходились у діапазоні 3–5% (у т.ч. внаслідок низької інфляції). В Угорщині вони перевищували рівень 10% (своєю чергою, підігріваючи інфляцію) (діаграма «Банківські ставки»). Відтак, показники Угорщини помітно виходили на межі, визначені цим критерієм.

Інфляція, %	Банківські ставки, %

Сальдо державного бюджету, % ВВП	Державний борг, % ВВП

Стан державних фінансів Угорщини напередодні вступу до ЄС також межував з критичним рівнем. Так, (згідно критеріїв) для дефіциту державного бюджету встановленою межею є 3% ВВП, а державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП. Якщо у частині вимог до держборгу Угорщині вдавалося витримати вимоги (хоча й практично на межі) (діаграма «Державний борг»), то стан державних фінансів утримувався хронічно дефіцитним (в останні роки перед вступом дефіцит складав 6-8% ВВП), і країна змушена була залучати значні зовнішні ресурси. Відтак, ще з початку свого членства у ЄС Угорщина користувалася ресурсами інших країн для продовження популістських видатків, що означало стійке нарощування держборгу (досягши вже у середині 2010-х років 90–95% ВВП).

(3). Слід звернути увагу, ще на один аспект участі Угорщини у Євро-Атлантичної солідарності. Угорщина, як член НАТО (з 1999 р.) повинна була робити внески до Альянсу обсягом 2% ВВП і у перші роки членства прямувала до цього показника. Однак, після вступу до ЄС з року в рік почала скорочувати власні внески, розуміючи, що під «парасолькою» НАТО їй (Угорщині) нічого не загрожує. Відтак, вже у 2014–2015 рр. видатки на військові (military) цілі впали до 0,9% ВВП (діаграма «Видатки на військові цілі»). І лише жорстка вимога тогочасного президента США про збільшення видатків країнами-членами змусила Угорщину суттєво підвищити внески.

Видатки на військові цілі, % ВВП

Таким чином, Угорщина, виходячи з формальних критеріїв, не виконувала вимог, яким країна має задовольняти для вступу до ЄС. Зрозуміло, що рішення по Угорщині було виключно політичним з метою підтримати країну у постсоціалістичний трансформаційний період. Видається, керівництву Угорщини доречно більш прискіпливо поглянути у історію власної країни, її процес вступу до ЄС. Можливо, тоді б і ставлення до України було б приязнішим.