Агресія росії спричинила значне розбалансування зовнішньоекономічної сфери. Хоча у літні місяці імпорт товарів і послуг до України демонстрував ознаки відновлення, однак експорт практично залишався заблокований. В таких умовах неминучим є нарощування дефіциту зовнішньої торгівлі, що може викликати занепокоєння станом рахунку поточних операцій і потребами фінансування його дефіциту. Відтак, знову актуалізується проблематика необхідності і доцільності регулювання т.зв. критичного імпорту, локалізації виробництва та ін. Однак, видається, «забуваються» інституційні вимоги і макроекономічні закономірності, що привносить ризики некоректного регулювання зовнішнього сектору і може завдати шкоди процесам відновлення країни.

Насамперед, нагадаємо, що сьогодні Україна прискорює рух до активного включення в економічне середовище Євросоюзу. Ухвалення рішень (і запровадження у практичну площину) про «енергетичний безвіз» (приєднання вітчизняної енергосистеми до європейської), «економічний безвіз» (звільнення продукції українського бізнесу від усіх тарифів та квот), «транспортний безвіз» (лібералізація автомобільних перевезень) і «митний безвіз» (інтеграція української митниці з європейською) означає дедалі більшу відкритість Європи для вітчизняного бізнесу, залучення його до трансєвропейських проектів. І важливо, щоб ми самі не гальмували зустрічні процеси запровадженням «захисту» національної економіки.

Важливим історичним етапом розробки програм економічного розвитку країни, оцінки ефективності пропонованих заходів та вчасного коригування економічної політики було активне впровадження системи макроекономічних рахунків, котрі відображають всі найважливіші макроекономічні сектори економіки, а головним індикатором виступає валовий внутрішній продукт — ВВП. Економічна ж динаміка переважно визначається темпами зростання/падіння ВВП.

В багатьох випадках (в «нормальних» умовах) зосередженості на ВВП буває достаньо для загальної характеристики економіки країни. Однак, для висхідної країни, яка вирішує складні завдання, що вимагають значних структурних змін, вже потребується врахування ширшого кола складових ВВП. І висновки вже можуть не виглядати так однозначно, як у «нормальних» умовах. Саме такою є нинішня ситуація для України. Звернемо увагу на дві обставини формування поточних макроекономічних рахунків.

(1). Нагадаємо, головні макроекономічні співвідношення. Так, ВВП країни дорівнює сумі витрат на кінцеві споживчі товари і послуги плюс обсяг валового інвестування плюс чистий експорт (тобто різниця між експортом та імпортом) товарів і послуг:

ВВП = Споживання + Інвестиції + (Експорт - Імпорт)

Говорячи про нарощування ВВП, часто увага акцентується на збільшенні експорту і зниженні імпорт (оскільки останній входить у вказану головну макрототожність із знаком «мінус»). А різниця Експорт - Імпорт визначає сальдо зовнішньої торгівлі (товарами і послугами). Якщо Імпорт перевищує Експорт, то формується зовнішньоторговельний дефіцит, для фінансування якого потребуються ресурси, що може провокувати інші макроекономічні дисбаланси (девальвацію національної валюти, нарощування зовнішніх боргів, втрату резервів та ін.).

Саме з цим пов’язані пропозиції про локалізацію виробництва, захист національного виробника, імпортозаміщення та ін., які нібито мають зменшити імпорт, що надасть національній економіці додаткового імпульсу до нарощування ВВП.

Однак, ситуація не є настільки однозначною. Вказаний дефіцит означає, що країна використовує («позичає») певні ресурси з-за кордону для того, щоб розширити свою фінансову спроможність і використовує їх (такі ресурси) для споживання (які покращують добробут домогосподарств) та інвестування (купуючи необхідні машини та устаткування), які вже безпосередньо пов’язані зі зростанням. Тобто, торговельний дефіцит не може бути однозначно пов’язаний з погіршенням у національному добробуті, оскільки без вказаного імпорту бажане покращання може і не бути здійсненим.

Більше того, розширення імпорту може бути навіть бажаним. Для цього визначену макроекономічну тотожність ВВП представимо (перенесенням складової з правої частини рівності до лівої) у вигляді:

ВВП + Імпорт = Споживання + Інвестиції + Експорт 

Ліва частина тотожності фактично є сукупною пропозицією (внутрішнє виробництва та імпорт) товарів і послуг. Права ж представляє сукупний попит — з боку домогосподарств (споживання), з боку бізнесу (інвестиції) і з боку іноземців (експорт). Тобто, одержуємо просту ілюстрацію того, що сума внутрішнього виробництва (ВВП) та імпорту дорівнюють сумі т.зв. поглинання національною економікою (споживання плюс інвестиції) та витратам іноземців на вітчизняні товари (експорт). Відтак, будь-які обмеження на компоненту лівої частини тотожності (наприклад, імпорт) безпосередньо негативно позначається і на складових правої частини (скорочення поглинання чи експорту).

Отже, невиважені обмеження на імпорт, навіть якщо ігнорувати необхідність більшої економічної відкритості задля розширення і зміцнення інтеграційних можливостей, призведуть не до підвищення, а саме зниження добробуту жителів країни чи обмеженню інвестицій, що, звичайно, не може бути метою соціально-економічної політики.

(2). Серед важливих показників у системі національних рахунків, крім вказаних, виокремлюється т.зв. валовий національний наявний дохід (ВННД), який визначається як сума ВВП, сальдо т.зв. первинних доходів, отриманих із-за кордону (значну частку яких складають заробітні плати), і сальдо вторинних доходів або поточних трансфертів («чисті» поточні платежі, які перерозподіляються на міждержавному рівні)[1].

Тобто,

ВННД = Споживання + Інвестиції + (Експорт - Імпорт) +

   Чисті первинні доходи + Чисті трансферти

Якщо ж об’єднати всі потоки, що перетинають кордони держави, то отримаємо відому макроекономічну величину — сальдо рахунку поточних операцій (РПО):

РПО = (Експорт - Імпорт) + Чисті первинні доходи + Чисті трансферти

А проблеми з фінансування поточних потреб, у т.ч. пов’язаних з «надмірним» імпортом, проявляються не на рівні зовнішньоторговельного сальдо (торгівлі товарами і послугами), а саме у рахунку поточних операцій. В «нормальних» умовах торговельне сальдо дійсно у переважній більшості випадків визначає загальну фінансову динаміку поточних операцій. Однак, у ряді випадків (позитивна) величина первинних і вторинних доходів (у випадку значних переказів і трансфертів з-за кордону) вже може суттєво впливати на складові поточного рахунку (діаграма «Сальдо торгівлі товарами і послугами та рахунку поточних операцій»), фактично фінансуючи виникаючий торговельний дефіцит.

Сальдо торгівлі товарами і послугами (NEX) та рахунку поточних операцій (САВ), $ млн

Саме такими сьогодні для України є рахунки платіжного балансу, чим формується вельми сприятлива ситуація у частині поточних рахунків і платежів. В останні два квартали внаслідок значних обсягів допомог, отримуваних від громадян України, які працюють за кордоном, міжнародних фінансових інститутів, грантів провідних країн та ін., відповідні обсяги надходжень суттєво зросли[2] і торговельний дефіцит (притаманний вітчизняному платіжному балансу) повністю покривається первинними доходами і трансфертами, формуючи позитивне сальдо рахунку поточних операцій (таблиця «Окремі рахунки платіжного балансу України»).

Окремі рахунки платіжного балансу України, $ млн

Короткі висновки на «захист» імпорту. Відновлення спроб обмеження імпорту (з метою зменшення торговельних дефіцитів) не видаються раціональними. Імпорт є невід’ємною складовою економічного зростання і добробуту (при покращенні добробуту обов’язково відбувається нарощування імпорту). Водночас, недоречність торговельних обмежень (імпорту) зумовлена інтеграційними потребами України, якнайширшого доступу до відкритих європейських ринків.

Тим більше, що сьогодні Україна вже отримує конкурентні переваги у вигляді значної девальвації гривні, а також низької заробітної плати вітчизняних працівників, яка, по-перше, загалом суттєво поступається європейським зарплатам, по-друге — стала порівняно ще нижчою внаслідок вказаної девальвації.

Значні допомоги (ресурси, які не потребують повернення) розвинутих партнерських країн дозволяють нарощувати імпорт, у т.ч. технологічний, без надмірних ризиків макроекономічних дисбалансів. Відтак, на часі не обмеження імпорту, а його використання для розширення споживання та інвестування в умовах, коли вітчизняна економіка спотворена агресією.

[1] Макроекономічні показники-похідні від ВВП. — https://buklib.net/books/33828/

[2] Лише у ІІ кв. 2022р. сальдо первинних і вторинних доходів сягнуло $7,7 млрд., повністю профінансувавши зовнішньоторговельний дефіцит і сформувавши профіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу.