Основною перешкодою на шляху України до НАТО є військовий конфлікт на її території, проте якби Росія вдалася до військового конфлікту з самим альянсом, то ця вада України перетворилася б в очах альянсу на значну перевагу, адже у боєготовності України вже ніхто не сумнівається, вважає військовий експерт Центру Разумкова Олексій Мельник.

— Чи може Україна сама забезпечити свою безпеку, адже поки що жодна з держав світу таких зобов’язань перед Україною не має?

— В Стратегії національної безпеки США кілька років тому було записано, що сьогодні жодна країна світу, навіть США, не спроможна одноосібно забезпечити національну безпеку. Тобто, виходячи з того, що навіть США потребують альянсів, союзників та партнерів, то Україна, виходячи з її розмірів, з її оборонного бюджету та багатьох інших факторів, звичайно набагато в слабшому стані, ніж США.

Разом з тим слід розглядати різні рівні загрози. Якщо брати той конфлікт, який сьогодні відбувається на сході України, незалежно від того, хто як вважає — чи це сепаратисти, підтримувані Росією, чи це прихована агресія Росії, на даному етапі з тим масштабом конфлікту, який є, Україна вже успішно справляється. Тобто, Україна здатна стримувати будь-який наступ тих сил, який є на сході, і умовно здатна, якщо не завдати поразки Росії в разі застосування більш широкого спектру, в тому числі повітряні сили, то зробити ціну такої агресії надзвичайно високою або й неприйнятною для Російської Федерації. Це коротка оцінка оборонного потенціалу України на сьогоднішній день.

— Давайте повернемося до питання про НАТО. Основою цього союзу були США. Якщо нинішній президент США говорить про те, що це організація застаріла, то в таких країнах, як країни Балтії деякі експерти говорять про те, що наступає час «світу після НАТО», цей світ дуже небезпечний і до нього потрібно готуватися, і краще знати про нього заздалегідь. Чи Ви погоджуєтеся з цією оцінкою, і як в цій ситуації бути Україні?

— На мій погляд, заява Трампа про те, що НАТО — це застаріла організація — він сказав «obsolete» — є ще одним свідченням того досить довгого переліку речей, коли Трамп, будучи кандидатом і потім вже ставши президентом, постійно демонструє свою некомпетентність в питаннях міжнародної політики, в тому числі в питаннях міжнародної безпеки.

Головна ідея, головне призначення НАТО і системи колективної безпеки і оборони, вона не втратила актуальності і сьогодні. Ми знаємо, що десь приблизно кожні десять років переглядається стратегічна концепція НАТО. Його заява так прозвучала, але, думаю, він вкладав у неї інший смисл, що НАТО потребує суттєвої трансформації. І насамперед те, на що він робив наголос, що європейці повинні більше вкладати у власну безпеку. В цій частині важко з ним не погодитися.

— Ми бачимо, що в останні місяці президентства Барака Обами збільшилися кількість американських військових в Європі. Таким чином він навіть ускладнив ситуацію для свого наступника, якому довелося б після цього змінювати президентське рішення, щоб забрати цих військових.

— Я б не став розглядати це як ускладнення ситуації. Можливо, що Трамп з часом оцінить, що це не була якась «антитрампівська акція», а це радше було спрощення ситуації для Трампа. Тому що якби Обама свого часу не ухвалив під кінець каденції ці рішення, то могли би втратити час. Хоча рішення готувалися задовго до того, як почали розгортатися додаткові сили НАТО на східних кордонах НАТО. Рішення приймалося — перше рішення — на Уельському саміті, друге — приймалося на Варшавському саміті в липні минулого року. Тобто, це не було спонтанне рішення.

— В нинішній ситуації, в якій є Україна зараз, чи потрібно, чи не потрібно говорити про вступ до НАТО, адже її там зараз ніхто не чекає? Наскільки реалістичною є ця розмова, і що могла би Україна принести до альянсу? Чи вона буде тим, хто буде додавати до цього союзу, чи вона буде його послаблювати?

— Наразі питання вступу України до НАТО перебуває радше в теоретичній площині.

Тут важливо зазначити принаймні кілька моментів. Те, що радикально змінилася громадська думка в Україні стосовно можливого вступу до НАТО. Якщо рівень підтримки ще 3 роки тому був на межі 20% тих, які готові були підтримати таку ідею, то зараз протягом останніх 3 років соціологи фіксують, в залежності від постановки питання чи вибірки, але це загальнонаціональне опитування, щонайменше 50%. І наші політики бачать, що якби таке питання було винесене на референдум — то є досить висока ймовірність того, що більшість громадян це підтримає.

Причому я не думаю, що президент чи інші політики не розуміють того, що недостатньо лише тільки бажання України і українського суспільства. Має бути рішення з обох сторін. Тобто колективне рішення тих країн альянсу, які повинні підтримати вступ України до НАТО.

Основною перешкодою на сьогоднішній день, крім стандартів і інших формальних вимог, є наявність збройного конфлікту на території України. І однією з передумов того, що країна вступає в НАТО, є відсутність якраз територіальних суперечок з її сусідом. Тобто, це на сьогоднішній день головна перешкода.

Разом з тим ми живемо в динамічному світі і я не виключаю іншої можливості. Ми всі сподіваємося, що ескалація закінчиться врешті якимось порозумінням і деескалацією, але в разі, якщо ми постанемо дійсно перед конфліктом між Росією і Північноатлантичним альянсом, то в цьому разі ця перешкода буде просто автоматично знята. І уявімо собі, що на той момент альянс буде, мабуть, дуже зацікавлений в тому, щоб до їхніх лав увійшла країна з 200-тисячною боєздатною армією. Це один з тих сценаріїв, який, мабуть, теж нам не потрібно виключати.