Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник у коментарі виданню «Новое время» розповів про те, чому важливо на міжнародному рівні визнати Росію однією зі сторін конфлікту на Донбасі.
Я думаю, що у ситуації із заявою Дмитра Тимчука про те, що ОБСЄ розкрила Росії місце розташування українських військових, і спростуванням, пізніше виданим українським МЗС, істина знаходиться десь посередині. Невідомо, наскільки секретною була ця інформація. Крім того, можна зрозуміти і реакцію МЗС, адже нам зараз украй небажано псувати стосунки з такою великою і впливовою міжнародною організацією, як ОБСЄ.
З іншого боку, є багато вельми обгрунтованих претензій до об'єктивності, ефективності і незаангажованості якщо не місії в цілому, то окремих її співробітників. Однією з причин, яка це логічно пояснює, є присутність російських представників у складі місії ОБСЄ на Донбасі. Було б дивно чекати об'єктивності від держслужбовців РФ, які, в кращих традиціях Радянського союзу, використовують свої посади в міжнародній організації для прикриття своїх справжніх цілей і своєї справжньої діяльності на території України.
Що цьому може протиставити Україна? Річ у тому, що ОБСЄ — міжнародна організація, рішення в якій приймаються шляхом консенсусу. І ключова проблема полягає в тому, що Росія, незважаючи на величезну кількість доказів її ролі в ситуації на сході Україні, продовжує заперечувати свою участь. Відповідно, на міжнародному рівні РФ не визнається стороною конфлікту. Більше того, вона намагається грати роль посередника. І в цьому їй підігрують, на жаль, не лише наші західні партнери, але до певної міри й українська влада.
Визнання Росії стороною конфлікту, звичайно, не допоможе відразу кардинально змінити ситуацію. Проте зніме низку проблемних питань, таких як участь громадян Росії в місії ОБСЄ на Донбасі. Як сторона конфлікту, РФ вже не зможе наполягати на тому, що їй потрібні свої представники у складі місії.
Крім цього, зовсім по-іншому розглядатимуться питання на тій же Раді Безпеки ООН. Отже, одномоментного розв’язання проблеми не існує, але є ключове завдання, виконання якого дозволить нарешті називати речі своїми іменами.
